2.3 Земельні ресурси та грунти
|
2.3 Земельні ресурси та грунти |
|
Розподіл земельного територіального ресурсу за цільовим призначенням носить довільний характер і до цього часу не має економічної та екологічної обгрунтованості, а екологічна незбалансованість земельного фонду суттєво погіршує ефективність використання та охорони земель. Це обумовило відносну дефіцитність землі, як ресурсу територіального розвитку, ускладнює проведення земельної реформи, погіршує природну здатність грунтового покриву до самовідновлення, призводить до збіднення видового розмаїття флори і фауни.
Площа земель в адміністративних межах області становить 2812.1 тис.га. або 59.6% території, з яких 1366.7 тис.га. займає рілля (48.6%), 16.8 тис.га.- перелоги (0.6%), 40.7тис.га.-багаторічні насадження (1.4%), 251.7 тис.га.-сіножаті та пасовища (8.9) .Значну частину території області займають ліси та інші лісовкриті площі-651тис.га. (23.2%), з яких вкрита лісовою рослинністю площа становить 593.6тис.га. (21.1%). Характеристика земельного фонду Київської області приведена в табл.2.3.1. та на рис. 2.3.1
.
Розподіл земельного фонду за цільовим призначенням приведений в табл.2.3.2. Як видно з таблиці основне призначення земель (64.2%) це сільськогосподарське. Землі лісового фонду –651 тис.га. або 23.2%, водного фонду-173.8тис.га., або 6.2%, землі промисловості, транспорту, зв’зку, енергетики, оборони тощо – 85.3тис.га. або 3.0%.
Особливо цінні в екологічному відношенні території природоохоронного призначення , що становлять 31.1 тис.га. або 1.1% з яких основними є заказники місцевого значення 9.3%.
Процеси економічного і соціального розвитку, які здійснювались в області на принципах максимального використання природних ресурсів без дотримання екологічних вимог, призвели до зниження стійкості ландшафтів, їх здатності до самоочищення і самовідновлення, загострили протиріччя між зростаючими потребами суспільства та можливостями природних комплексів, знизили спроможність витримувати антропогенне навантаження і забезпечувати всю сукупність факторів, які визначають якість середовища, його комфортність для населення, а також призвело до інтенсивного розвитку деградаційних процесів.
Незбалансоване антропогенне навантаження на природні ресурсі Київської області досягло розмірів, за якими вбачаються катастрофічні наслідки не тільки для всієї системи природокористування, але і в цілому для соціальної сфери. Одним з головних факторів, що дестабілізують екологічну ситуацію є сільськогосподарська освоєність і розораність території. Сільськогосподарська освоєність території складає 64.2%, розораність території – 48.6%. Близько 23% площ орних земель розміщена на схилах крутістю до 50, а крутістю більше 50 – 2.4% (табл.2.3.4).
Надмірне розширення площі ріллі за рахунок схилових земель призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення площ ріллі, луків, лісів та водойм, що негативно позначилось на стійкості ландшафтів. Нестримне розорювання земель з усієї ландшафтної катени - від вододілу до заплави - у сукупності з низьким технічним оснащенням землеробства різко загострило процеси водної ерозії. Втрати від ерозії вимірюються мільйонами гривень на рік, знищенням найбільш родючих шарів грунту, його найважливішої складової частини- гумусу тощо.
На даний час розроблена “Схема охорони земель Київської області від деградаційних процесів та основні заходи з їх стабілізації”, де детально охарактеризовано всі деградаційні процеси та намічено заходи з їх стабілізації. Основні показники цих заходів приведені в таблицях 2.3.3. та 2.3.5.
В Київській області значні площі займають землі під відкритими розробками, шахтами та відповідними спорудами – 2931.9 га., з них близько 1500 га. займають відпрацьовані розробки, кар’єри, закриті шахти, відвали, терикони, які не експлуатуються (табл.2.3.6).
Концепція використання порушених земель, яка склалася у минулі роки, передбачає безумовне повернення їх після рекультивації у ті самі угіддя, з яких вони були вилучені, тобто, здебільшого у ріллю. Але в зв’язку з нестачею коштів темпи рекультивації дуже повільні, що також негативно впливає на екологічний стан земельних ресурсів області.
Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільськогосподарського призначення, не придатні для ведення сільського господарства або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, які передбачено Земельним Кодексом України.
