"Більше 6 млн. га врожайних земель, пасовиськ і гірських луків щорічно у світі перетворюються на пустелі"

Чернігівська область розташована на півночі лівобережної України в басейні річки Десна. Площа її складає 31,9 тис.км2. Дві треті загальної території області припадає на Поліську зону, одна третина - на Лісостепову.
В адміністративно-територіальному відношенні область розділена на 22 райони, 3 міста обласного підпорядкування, 12 міст районного підпорядкування, 30 селищ міського типу та 1498 сільських населених пунктів.
Земельний фонд Чернігівської області станом на 01.01.2002р. складає 3190,3 тис. га . Структура земельного фонду свідчить, що 2105,7 тис. га (66,0%) зайнято сільськогосподарськими угіддями, з них ріллі - 1347,8 тис. га (42,2%), перелогів - 105,9 тис. га (3,3%), багаторічних насаджень - 25,1 тис. га (0,8%), сіножатей - 331,5 тис. га (10,4%), пасовищ - 295,4 тис. га (9,3%). Ліси та інші лісовкриті площі по області становлять 713, тис. га (22,3%) (табл. 2.3.1).
У власності і користуванні громадян знаходяться 700,2 тис. га (21,9 % від загальної площі), у тому числі наданих для ведення селянського (фермерського) господарства - 41,8 тис. га (1,3%); особистого підсобного господарства 172,3 тис. га (5,4%); товарного сільгоспвиробництва - 12,2 тис. га (0,4%); присадибні земельні ділянки - 46,9 тис. га (1,5%); садівництва -4,5 тис. га (0,1%); городництво - 9,5 тис. га (0,3%); сінокосіння та випасання худоби - 126,8 тис. га (4,0%).
Землі закладів, установ, організацій складають 14,4 тис. га (0,4%); промислових та інших підприємств 15,0 тис. га (0,5%); підприємств та організацій транспорту, зв'язку - 28,2 тис. га (0,9%); організацій, підприємств, установ природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення - 2,3 тис. га (0,1%); частини, підприємства, організації, установи оборони - 51,9 тис. га (1,6%); лісогосподарські підприємства - 397,9 тис. га (12,5%); водогосподарські підприємства - 5,5 тис. га (0,2%).
Землі державної власності, які не надані у власність і користування складають 739,1 тис. га (23,2%), з них землі запасу складають - 114,7 тис. га, резервного фонду - 66,4 тис. га (2,1%).
Площа земельного фонду з розрахунку на одного мешканця області становить 2,5 га, у тому числі сільськогосподарських угідь - 1,7 га.
Інтенсивність природокористування земельними ресурсами на території області значно різниться в розрізі грунтово-кліматичних і адміністративних районів. Найвищі показники щодо інтенсивності використання земель мають: Варвинський, Бахмацький, Срібнянський, Талалаївський, Прилуцький, Бобровицький та Ічнянський райони. Найбільш екологічно стійкими, щодо інтенсивності використання, є земельні ресурси: Ріпкинського, Корюківського, Щорського, Козелецького, Семенівського та Коропського районів.
Тривале екстенсивне використання земельних ресурсів в сільському господарстві в останнє десятиріччя обумовили прогресуюче грунтостомлення та деградацію грунтів.
З 1993 р. в землеробстві області спостерігається від'ємний баланс поживних речовин, що зрештою і призводить до зниження родючості грунтів. Розрахунки балансу поживних речовин за 2001 р. показали, що втрати основних елементів живлення у ґрунтах становить в цілому по області 56,6 тис. тонн поживних речовин, з них азоту - 18,1 тис. т, фосфору - 10,2 тис. т, калію - 28,2 тис. т. З кожного гектара посівної площі урожаєм винесено на 78 кг поживних речовин більше, ніж надійшло до ґрунту. Найбільший дефіцит склався по калію - 39 кг/га та азоту - 25 кг/га.
Аналіз статистичної звітності: форма 9-б с.г. "Внесення мінеральних і органічних добрив під урожай сільськогосподарських культур" - внесено 16,7 тис. тонн поживних речовин мінеральних і 1608,8 тис. т. органічних добрив. Площа підживлення мінеральними добривами становить 224,3 тис. га або 25% посівної площі сільськогосподарських культур, органічними - 37,3 тис. га, або 4%.
Порівняно з 2000 р. рівень застосування мінеральних добрив дещо збільшився і становить 18 кг поживних речовин на 1 га посівної площі, з них азоту - 14 кг, фосфору і калію - по 2 кг. Внесення органічних добрив залишилось на рівні 2000 р.і становить 1,8 т /га.
У 2001 р. зовсім не вносили мінеральні добрива 219 господарств (30%), проти 332 господарств (46%) у 2000р.
В усіх районах області є господарства, які не застосовували мінеральні добрива. Найбільше їх у Городнянському районі - 25, Чернігівському - 22, Щорському - 18, Борзнянському та Ічнянському - по 17. Менше 10 кг поживних речовин на 1 га посівної площі внесли 222 господарства (31%), більше 50 кг - лише 50 господарств (8%).
Органічні добрива під урожай 2001 р. не вносили 298 господарств (42%), до 1 т/га було внесено у 147 господарствах (21%). Найнижчий рівень застосування органічних добрив у Варвинському та Щорському районах - по 0,8 т/га. Найбільше господарств, де не вносили органічні добрива: у Ніжинському районі -31 господарство, в Ічнянському - 29,у Бобровицькому - 27, у Борзнянському - 21 т/га.
В межах орних земель області кислі ґрунти займають площу 480 тис. га (39%), з них сильно кислих - 36 тис. га (3%), середньо кислих - 142 тис. га (12%). За останні 5 років в цілому по області відбулося збільшення площ кислих грунтів на 42 тис. га. Підкислення відбувається у всіх без винятку районах, але найбільш інтенсивно проходить цей процес у Щорському, Городнянському, Сосницькому, Чернігівському, Прилуцькому, Корюківському, Семенівському районах, де площі кислих ґрунтів зросли на 12-20%. Таке становище пояснюється тим, що в зв'язку з відсутністю фінансування як з місцевого так і з державного бюджетів, починаючи з 1996 р., вапнування кислих ґрунтів в області практично припинено. У 2001 р. було провапновано лише 1270 га, що вкрай недостатньо, тоді, як виходячи з наявності кислих грунтів, мінімальна потреба у вапнуванні щорічно становить 24 тис. га із загальною вартістю робіт 7,1 млн. грн. Потреба вапнякових матеріалів для господарств області з урахуванням внесення його для нейтралізації азотних добрив складає 99 тис. т. у розрахунку на 100% СаСОз, або 136 тис. тонн у фізичній вазі, з них дефектанту - 65 тис. т., вапнякового борошна - 38 тис. т., крейди - 33 тис. т.
Внаслідок значного поширення кислих грунтів область недодержує значну кількість продукції. Розрахунки, виконані центром "Облдержродючість" з урахуванням структури кислотності грунтів і нормативів прибавок від СаСО3, розроблених УНДІГА, показали, що загальний недобір продукції в перерахунку на зерно складає 90 тис. т.
Вище приведене вказує на необхідність збільшення обсягів вапнування з метою розширення відтворення родючості грунтів, підвищення ефективності мінеральних добрив і, в кінцевому рахунку, зростання урожайності.
Щільність забруднення сільськогосподарських угідь радіоцезієм і радіостронцієм була визначена при їх суцільному обстеженні у 1991-1993 рр.
Уточнююче обстеження, проведене у 2001 р. на площі 2522 га луків, вказує на наявність наступної динаміки щільності забруднення ґрунту радіоцезієм. Так, якщо за даними досліджень, проведених на цих угіддях у 1991-1993 рр. вона становила в середньому 1,53 Кі/км.кв., то при обстеженні у 2001 р. - 1,03 Кі/км.кв., або на 0,50 Кі/км.кв менше, тобто знизилась на 33%. Ці дані узгоджуються з проведенням уточнюючого обстеження у 1999 р. на площі 4553 га, де зменшення щільності забруднення, в порівнянні з даними обстеження 1991-1993 рр., складає 20%.

Спостерігається також деяке зменшення щільності забруднення грунтів природних угідь стронцієм - 90. Але враховуючи, що дослідження, проведені у 2001 році, на відносно незначній площі - ці дані слід вважати попередніми.

Для зниження нагромадження радіонуклідів в ґрунтах і сільськогосподарській продукції необхідно проводити заходи, які суттєво знижують перехід радіонуклідів з ґрунту в рослини, підвищують врожайність сільськогосподарських культур і збільшують "ефект розбавлення". Це вапнування, внесення достатньої кількості мінеральних добрив, застосування органічних добрив, які забезпечують бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті. Корінне та поверхневе поліпшення природних кормових угідь, формування структури посівних площ з культур, які здатні менше нагромаджувати радіонукліди.
За даними обласного управління земельних ресурсів в 2001 році основними заходами щодо збалансованого використання і охорони земель було створення захисних лісонасаджень на площі 366 га та рекультивація порушених земель на площі 66 га (табл.2.3.3).
Значна частина орних земель області потенційно не стійкі до вітрової ерозії по причині легкого механічного складу ґрунтового покриву та водної ерозії розорюваних схилів. При інтенсивній обробці структура таких земель руйнується і вони більш легко піддаються ерозійним процесам, що призводить до безповоротної втрати родючого ґрунту.
Всі землі з крутизною схилів більше 50 на території області переведені в природні кормові угіддя (табл. 2.3.4).
Принциповими заходами щодо охорони земель, що здійснюються в процесі земельної реформи - є оптимізація структури угідь шляхом вилучення з інтенсивного обробітку деградованих ділянок, малопродуктивних земель, ерозійно-небезпечних ділянок з метою їх залуження, заліснення чи істотного покращання за період тимчасової консервації з подальшим поверненням до складу орних земель. (табл. 2.3.5).
Динаміка порушених та відпрацованих земель свідчить, що обсяги порушених земель збільшуються, а відпрацьованих - зменшуються. Станом на 01.01.2002р. на території області налічується 3375 га порушених, 1770 га відпрацьованих земель. Рекультивовано та повернуто попереднім землекористувачам 66 га земель (табл. 2.3.6).
Для несільськогосподарських потреб у 2001 році погоджено відведення земель в обсягах 22 га, в тому числі в постійне користування 6 га, в тимчасове - 16 га (табл. 2.3.7).
Відводи здійснені для потреб будівництва та розширення підприємств промисловості і транспорту в обсягах 16 га, інших потреб 6 га (табл.2.3.8).