|
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКАЕкологічна безпека оборонної діяльності та конверсії ВПКПеревірка екологічного стану об'єктів Міністерства оборони здійснювалась органами екологічної безпеки Міноборони відповідно до Плану інспектування Збройних Сил з питань організації екологічного забезпечення та радіаційної безпеки у 1998 році. Перевірено понад 130 військових частин, установ, організацій та підприємств оборонного призначення, близько 15% об'єктів перевірялося спільно з місцевими органами Мінекобезпеки України. Аналіз екологічного стану військових об'єктів дає можливість зробити висновок: тенденція до покращання природоохоронної роботи в військах, яка визначилася у 1997 р., набуває стійкості. Цьому сприяє посилення уваги керівництва Міноборони і військових частин до розв'язання завдань екологічного забезпечення, яке знайшло своє втілення в організаційних і підсумкових наказах та директивах, а також налагодженні ділової взаємодії Міноборони з органами Мінекобезпеки в центрі та в регіонах. До того ж докладено багато зусиль у виховну та роз'яснювальну роботу серед особового складу Збройних Сил до формування відповідальності за неухильне дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства України, видання і направлення у війська посібника «Охорона природного середовища у Збройних Силах України», проведення зборів посадових осіб служби екологічної безпеки усіх структур Міноборони. Досить успішно вирішувались завдання щодо забезпечення екологічної безпеки при реалізації програм ракетно-ядерного роззброєння і проведено ліквідацію стратегічних авіаційних комплексів, утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання, розроблено державну програму по екологічно безпечній утилізації високотоксичних компонентів ракетного палива. На порядку денному стоїть завдання екологічного супроводження Програми «Забезпечення живучості та вибухопожежебезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 рр.» (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.У1.95р. № 472). Проведено також роботи вартістю до 5 млн. грн. з підтримки у працездатному стані об'єктів комунального призначення. Проте, глобальні екологічні проблеми, які в Збройних Силах України мали і мають місце впродовж тривалого часу, кардинально не вирішуються, і, в першу чергу, з причин відсутності в Міноборони цільового фінансування природоохоронних заходів. Хронічна відсутність коштів для внесення військовими частинами платежів за отримання розрахунків (лімітів) та дозволів на викиди (скиди) забруднювальних речовин, спеціальне водокористування, розміщення побутових відходів, оновлення актів на право користування землею та інших заходів ставить Збройні Сили у ряд постійних порушників природоохоронного законодавства країни. Наприклад, у 1998 р. місцевими органами Мінекобезпеки України були пред'явлені штрафні санкції до 16 військових частин та установ на загальну суму 113 тис. грн. за відсутності дозволів (лімітів) лише на викиди (скиди) забруднювальних речовин, але оплачені не були. На 1999 р. кошторисом Міноборони видатки на проведення природоохоронних заходів взагалі не передбачено. Саме тому з початку 90-х років екологічний стан переважної більшості складів і баз паливно-мастильних матеріалів (ПММ), насамперед у ВПС, залишається незадовільним. Робота з повної інвентаризації, об'єктивної якісної оцінки техногенно-екологічного стану потужностей об'єктів зберігання і експлуатації ПММ, планування їх поетапного очищення та ремонту, впровадження природоохоронних заходів і захисного обладнання для довкілля досі не розгорнута. У регіонах розташування гарнізонів Арциз, Маріуполь, Полтава, Севастополь, Черляни, Прилуки, Озерне, Ківерці та інших серйозна потенційна загроза навколишньому середовищу не тільки залишається, але й постійно зростає. До цього часу існують і практично не вирішуються проблеми екологічно обгрунтованого природокористування, відновлення забруднених військових об'єктів і територій, екологічно безпечного додержання систем забезпечення життєдіяльності військових об'єктів (водокористування і каналізації, теплозабезпечення, поховання відходів тощо). Незважаючи на розпочате реформування Збройних Сил і конверсії ВПК, залишається невідпрацьованим природоохоронний механізм передачі колишніх військових об'єктів у народне господарство. Тому періодично виникають непорозуміння та суперечки у взаємовідносинах військових з комунально-житловими (житлово-експлуатаційними) службами і місцевими органами державної влади. У зв'язку з проблемами розподілу Чорноморського флоту РФ було багато спірних питань щодо організації належного контролю за станом екологічної безпеки об'єктів Чорноморського флоту РФ, тимчасово дислокованих в Україні, за безумовним дотриманням на цих об'єктах Положень природоохоронного законодавства України. Підписання цільової угоди з цих питань і розробка механізму реалізації положень угоди, особисті контакти керівництва Мінекобезпеки та Держуправління екобезпеки Севастополя з керівництвом Чорноморського флоту РФ дають надію на поліпшення екологічного стану не тільки навколо об'єктів Чорноморського Флоту РФ, але й всього міста. Переважна більшість головних витратних екологічних проблем, які мають місце в оборонній сфері держави і на які зверталась увага у щорічних Національних доповідях про стан навколишнього природного середовища майже з 1992 р., вирішується не глобально, а лише в напрямі запобігання серйозним екологічним катастрофам. Тому накопичення цих проблем на оборонних об'єктах потребує рішучого втручання не тільки Міноборони з його незадовільними фінансовими можливостями, але й пошуку джерел фінансування природоохоронних заходів з боку місцевих органів державної влади. Міноборони України вважає, що одним з напрямів вирішення складних проблем поліпшення екологічного стану на об'єктах оборонного призначення в сучасних умовах мало б бути виділення Міноборони коштів окремим рядком у Держбюджеті саме для проведення природоохоронних заходів у військах, тимчасове (на 2–3 роки) введення відстрочки оплати, надання безкоштовно розрахунків (лімітів) та дозволів на викиди (скиди) забруднювальних речовин, спеціальне водокористування, розміщення побутових відходів, оновлення актів на право користування землею, інших деяких заходів з охорони довкілля, а також надання з боку місцевих органів влади допомоги військовим частинам у безкоштовному забезпеченні нормативно-правовою документацією з охорони навколишнього природного середовища та радіаційної безпеки. Ці проблеми можуть бути вирішені лише об'єднаними зусиллями державних, регіональних та відомчих природоохоронних органів, виходячи з ретельного аналізу екологічного стану кожного екологічно небезпечного об'єкту оборонного призначення, наукового прогнозування, розвідки екологічної ситуації і на цій підставі визначення місцевою владою необхідних коштів з місцевого бюджету, залучення інвестицій з боку всіх зацікавлених сторін тощо.
|