"Екологія стала покаянням людства, яке спочатку діяло за принципом "Там побачимо", а тепер кається у своїх діяннях, спрямованих на погіршення життя усього живого на планеті."
Академік О.Л. Яншин

За своєю територією Чернігівщина на другому місці в Україні серед областей і автономної республіки Крим і займає площу 31,9 тис. кв. км (5% всієї території країни). Вона розташована на півночі України в 2-х фізико-географічних зонах - Полісся і Лісостепу, що обумовлює своєрідність її ландшафту. Майже вся територія області розташована в Придніпровській низині, південна її частина у межах Полтавської рівнини і має, в основному, рівнинну, злегка хвилясту поверхню, в цілому сприятливу для господарської діяльності.
З півночі на південь область простягається майже на 220 км, із заходу на схід - на 180 км. На протязі 194 км область межує з Російською Федерацією, 227 км становить кордон з республікою Білорусь.
Клімат області помірно-континентальний, з досить теплим літом і порівняно м`якою зимою. Середня температура січня від -6 0С до -7 0С, а липня + 18 0С - +20 0С.
Надра Чернігівщини багаті корисними копалинами. Мінерально- сировинний потенціал регіону на 66,7% складається з паливно-енергетичних корисних копалин - нафти, газу, конденсату, торфу; 30,3% загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині, 3,0% - решті видів багатств земних надр.

Область є однією з найбагатших по запасах водних ресурсів. ЇЇ водна сітка складається із 196 річок довжиною понад 10 км та 1065 річок довжиною менше 10 км. Загальна річкова мережа 8480 км. Густота річкової мережі 0,16-150 метрів на 1 кв. км. Загальний стік залишився на рівні минулих років, який складається з місцевого та транзитного і має середньорічні показники відповідно 2,78 і 30,78 куб. км, а в маловодні роки (75-95% забезпеченості) складає 1,38 і 18,06 куб. км відповідно (табл. 1.1; 1.2). Основна його частина (57%) проходить у весняну повінь.
За багаторічними спостереженнями потенційні ресурси річкових вод становлять 30,78 куб. км., з яких лише близько 10 відсотків формується у межах України, решта надходить з Російської Федерації і Білорусі.
Головними водними артеріями є р. Десна (552 км) з основними притоками р. Остер (199 км), р. Снов (190 км), р. Сейм (56 км) та р. Удай (195 км).
Річки області відносяться до рівнинних із швидкістю течії 0,1-0,3 м/сек. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод (літо та зима). Річки використовуються для промислового, сільськогосподарського водопостачання, транспорту.
У 2001 році з метою поліпшення стану річок, покращання їх водності та екологічного стану проводились водоохоронні заходи: розчищення русел, посадка лісових насаджень та інше (табл.1.3; 1.3а).
Для стабільного водозабезпечення, яке має сезонне коливання, побудовані штучні водоймища. Це 683 ставки площею 7781,35 га і обсягом води 102,51 млн.куб.м та 15 водосховищ з площею дзеркала 1935 га і обсягом води 35,41 млн.куб.м. Використовуються вони, в основному, для риборозведення, як протипожежні водойми та для промислового і сільськогосподарського водопостачання.
Середня забезпеченість населення місцевими водними ресурсами у межах 2,15 тис. куб. м на рік на одного мешканця.
У 2001 р. забезпечення населення водою склало 37,9 млн. куб.м., або 137 літрів води на добу на одного мешканця. У 1991 році відповідно 40,6 млн. куб.м. або 143 літри води на добу на одного мешканця.
Динаміка споживання води на душу населення за роки незалежності приведена в табл. 1.4.
Аналізуючи розрахунки, приведені в таблиці, можна прийти до висновку, що споживання води на душу населення за роки незалежності знаходиться, з незначними коливаннями, майже на одному рівні. Загальний забір води з поверхневих джерел становить 74.88 млн. куб. м (рис. 1.1), а якісний склад не відрізняється від минулорічних.

Підземні водні горизонти становлять частину Дніпровсько - Донецького артезіанського басейну. Вони є основним джерелом для забезпечення питних потреб населення, харчової та переробної промисловості і сільгоспводопостачання.
Станом на 01.01.2002 року в області нараховується 4947 артезіанських свердловин, у т.ч. у сільській місцевості - 3852 та 1095 - у містах та селищах міського типу. Із загальної кількості підземних водозаборів 552(11,13%) - не працюють, можуть бути потенційними забруднювачами підземних вод і підлягають сантехнічному тампонажу.
Загальний обсяг забору підземних вод зменшується і становить 74,88 млн.куб.м з горизонтів, які залягають у крейдяних, палеогенових, неогенових відкладах (рис. 1.2).

Чотирнадцять підприємств області допустили скид забруднених стічних вод у водойми області в обсязі 31,78 млн. куб. м, що менше ніж у 2000 р. на 0,56% (рис.1.3). Найбільшими забруднювачами водойм залишаються підприємства комунального господарства та переробної промисловості.

Загальний скид забруднених речовин у природні водні об'єкти має тенденцію на зменшення і становить 22115,9 т. проти минулорічних 22226,7 тонн. Перелік забруднювачів по галузях - в табл. 1.5(табл. 1.5). Для контролю за якісним станом підземних вод побудовано 285 спостережних свердловин, але контроль ведеться по 146 свердловинах, розміщених на об(єктах мм. Чернігова, Бахмача, Ніжина, Прилук.
Проблема, яка також дуже повільно вирішується - це покращання режиму господарювання у прибережних смугах річок і водойм. Мають місце такі явища, як розміщення будов, самовільне захоплення і розорювання прибережних смуг, псування та знищення знаків. Такі порушення спостерігаються у Менському, Чернігівському, Козелецькому, Н-Сіверському, Носівському та Борзнянському районах. В ході оптимізації структури земельного фонду з метою підвищення рівня екологічної стійкості агроландшафтів в області намітилась стійка тенденція зменшення обсягів природокористування сільськогосподарськими угіддями. У 2001 р. використання сільськогосподарських угідь скоротилось на 1,1 тис. га. В природні кормові угіддя переведено всі еродовані землі з крутизною схилів більше 50о.
Зменшення насиченості сівозмін просапними культурами та загальної розораності території, поряд з виконаними заходами щодо збереження грунтів від вітрової і водної ерозій, сприяє екологічній стійкості земель, відтворення екосистем грунтового покриву, біоресурсів.
Складним еколого-економічним питанням залишається відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського призначення. Сучасний стан виконання природоохоронних заходів щодо хімічної меліорації ґрунтів, підживлення їх мінеральними та органічними добривами є недостатнім і не сприяє утриманню позитивного балансу гумусу, поживних речовин в ґрунтах, що веде їх до виснаження і деградації.

Тенденція до зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу за останні роки залишається як від стаціонарних, так і від пересувних джерел.
Зменшення викидів відбувається не тільки за рахунок спаду виробництва. Газифікація котелень виключає викиди сажі, золи , сірчистого ангідриду, встановлення пилегазоочисного обладнання зменшує викиди пилу на 80-90%, дотримання технологічних параметрів на виробництві, своєчасне регулювання та налагодження котлів опалення - все це є запорукою зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря.
За 2001 рік викиди в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних джерел становлять 18,167 тис.тонн від 575 підприємств і організацій області.
Найбільшим забруднювачем в області є Чернігівська ТЕЦ. Викиди від автотранспорту становлять близько 70% від загальної кількості викидів в атмосферу.
Природні ландшафти спостерігаються майже на 40 відсотках території Чернігівщини. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 27 % території області. Враховуючи, що лише 33 % лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 13, 9 % території області.
Найбільш захищеними є природні комплекси в межах території природно-заповідного фонду.
Станом на 1.01.2002 року природно-заповідний фонд Чернігівської області нараховує 647 об'єктів, загальною площею 132473,2 га, що становить 4,15 % від загальної площі області. Природно-заповідний фонд області складають 437 заказників, 133 пам'ятки природи, 52 заповідні урочища, 23 парки пам'ятки садово-паркового мистецтва, Менський зоопарк та дендропарк "Тростянець". 21 об'єкт, загальною площею 9876 га, віднесений до категорій загальнодержавного значення.
В Чернігівській області, за даними державного обліку лісів, загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2002 року становить 713,0 тис. га, з них вкрито лісовою рослинністю 655,4 тис. га ( 20,5%). Протягом останніх 5 років лісовкриті площі збільшились на 22,4 тис. га.
Ліси першої групи становлять 251, 6 тис. га, площа лісів другої групи становить 403,8 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки - 33,5 % площі, середньовікові займають 47 % , пристигаючі - 14,2 %, стиглі - 5,3 %.
Загальний запас деревини в області становить 122,7 млн. куб. м, з них стиглої - 7,6 млн.куб.м (6,2%). Середній запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 188 куб. м, стиглих і перестиглих деревостанів - 210 куб. м. середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 4,4 куб. м.
Розрахункова лісосіка по м'яколистяному господарству всіма лісокористувачами не використовується, допускається значний недоруб. На корені залишаються низькотоварні насадження таких порід, як осика, тополя, верба, несвоєчасна вирубка стиглих та перестиглих насаджень приводить до втрати значної кількості деревини, насадження деградують і втрачають захисні функції.
В 2001 році по об'єднанню "Чернігівліс" розрахункова лісосіка по хвойному та м'яколистяному господарству збільшилась на 232,8 тис. куб.м, що більше на 56% в порівнянні з минулими роками.
Із встановленого ліміту лісосічного фонду 757,9 тис. куб. м використано 683,0 тис. куб. м. Загальний обсяг недорубу становить 74,9 тис. куб. м , або 9,9 % від затверджених лімітів лісосічного фонду, з яких 44,1 тис. куб. м, (20,2 %), по м`яколистяному господарству.
Лісовідновлення на землях лісового фонду проведено на площі 2802,1 га, створено 408,5 га захисних насаджень у ярах, балках, на пісках та інших землях, що вийшли із сільськогосподарського обігу.
Якість посадки лісових культур та догляд за ними останні роки значно знизились, що приводить до зменшення площ основних лісовідтворювальних порід і заміни їх на супутні малоцінні породи, особливо при створенні лісових культур дуба.
На кінець року виявлено 80,1 тис.га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 11,2 % від вкритої лісом площі. Із загальної площі наявних осередків та хвороб лісу 56,2 тис.га уражено хворобами, 19,9 тис.га - листогризучими шкідниками, 0,2 тис.га - хвоєгризучими шкідниками, 3,8 тис.га - іншими шкідниками. За рік уражені площі лісу зросли на 16,5 тис. га, а заходами боротьби за цей час ліквідовано їх лише на 4,9 тис.га ураженої площі. Негайних заходів боротьби з шкідниками і хворобами потребує 35,9 тис. га. В області мешкають понад 70 видів ссавців,289 видів птахів, з яких 45 є осілими, а решта або прилітають на гніздування (достовірно гніздяться 188 видів), або зустрічаються під час весняного або осіннього перельотів,7 видів плазунів, 11 видів земноводних, біля 40 видів риб. Зустрічається багато видів тварин, занесених до Червоної книги України, МСОП, Європейського Червоного списку, більшість яких є представниками комах та птахів.
За даними обліків користувачів мисливських угідь чисельність поголів'я копитних видів тварин залишає тенденцію до зменшення. Так, у 2001 році, у порівнянні з 1999 роком, чисельність лосів зменшилась на 113 голів, чисельність козуль - на 1290 голів, чисельність кабанів - на 310 голів. Чисельність зайців залишилась на рівні 1999 року, кількість лисиць зменшилась на 2610 голів.
Викликає занепокоєння зменшення чисельності зубрів в ДМГ "Данівське" ДЛГО "Чернігівліс" з 110 голів у 1992 році до 43 голів у 2001 році.
Рибогосподарський фонд водойм Чернігівської області складає: р. Дніпро - 1975 га, р. Десна - 1975 га, верхів'я Київського водосховища - 14140 га, озера - 3866 га. В результаті виробничої діяльності на підприємствах і в організаціях області, в минулому році, утворилося 51171,2 тонни токсичних відходів, з них 20118,9 тонни токсичних відходів знешкоджено, та 531,5 тонни використано для потреб виробництва. Більше всього відходів утворюється в м. Чернігові - понад 95% від загальної кількості.
На 01.01.2002 року токсичних промислових відходів в області накопичилось близько 1968099,886 тонн. Значна частина токсичних відходів накопичується на території підприємств області, крім м. Чернігова, підприємства якого вивозять в ставки-накопичувачі (Масани). Дані про кількість рідких токсичних відходів, наведені в табл. 1.6. На території інших підприємств області, за попередні роки, утворилось та зберігається біля 1300 тонн промислових токсичних відходів, що створює загрозу забруднення навколишнього природного середовища. Тверді побутові відходи, що утворюються в області, складуються на 26 полігонах та 712 звалищах (табл. 1.7).