 |
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ДОПОВІДІ УКРАЇНИ ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА |
 |
 |
 |
 |
 |
|
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СТРУКТУРІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І СВІТОВОГО ПРОСТОРУНа відміну від розвинутих держав Європи і світу, Україна й досі залишається державою, де зберігається екстенсивний тип розвитку економіки. Тому проблеми раціоналізації природокористування тісно пов'язані з реформуванням виробничих галузей економіки. В країні все ще спостерігаються диспропорції в загальнодержавних і регіональних економічних інтересах та невідповідність між розміщенням природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалів. Вирішення екологічних проблем ускладнюється економічним станом держави, який сформувався в період 1991-98 рр. і визначається скороченням валового внутрішнього продукту, національного доходу та підвищенням споживчих цін. В першому півріччі 1998 р. в Україні почала складатися позитивна тенденція до зростання ВВП, що давало певні підстави для оптимізму. Але під впливом серпневої фінансової кризи позитивна динаміка розвитку змінилася на протилежну, хоча падіння виробництва було меншим, ніж за аналогічний період попереднього року і становило в цілому за 1998 р. 1,5% (за 1997 р. - 1,8%). Внаслідок кризи, починаючи з вересня, в провідних галузях економіки спостерігалися спад виробництва і, як наслідок, поступове зниження темпів валової доданої вартості. Ознаки кризи знайшли відображення в усіх макроекономічних показниках виробництва, споживання, зайнятості тощо. Динаміка промислового виробництва по регіонах України у 1998 р. характеризувалася тим, що, незважаючи на падіння виробництва, в деяких регіонах відбувалося нарощування промислового потенціалу. За 1998 р. зросло виробництво в Автономній Республіці Крим, у тринадцяти областях країни та містах Київ і Севастополь. Найбільший приріст одержано в Одеській (27,4%), Закарпатській (19,9%) областях та м.Севастополь (11,2%). В той же час падіння виробництва на підприємствах десяти областей становило 2,6-12,2%. Проблемним залишилося технологічне вдосконалення виробництва. У 1998 р. лише 15,1% промислових підприємств країни впроваджували прогресивні технологічні процеси, освоювали на їх основі нову продукцію або виконували роботи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва. Разом з тим фінансові обмеження розвитку інноваційної діяльності на багатьох підприємствах призвели до подальшого відставання у впровадженні нових технологій та техніки. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств скоротився порівняно до 1997 р. на 8,3%. Певні негативні тенденції відзначалися в соціальній сфері. Продовжувала знижуватися купівельна спроможність громадян. Загальний обсяг продажу населенню споживчих товарів в цілому по країні зменшився на 4,5% (порівняно з 1997 р.). В його структурі найбільша частка припадала на роздрібний товарообіг, більше чверті - на обіг організованих ринків з продажу товарів. Впродовж 1998 р. зареєстрований ринок праці функціонував за умов постійного зростання обсягів пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. Чисельність зареєстрованих незайнятих громадян на 1 січня 1999 р. в 1,5 разу перевищила минулорічний показник і досягла 1039,3 тис.ч. Практично всі громадяни цієї категорії мали статус безробітних (96,5%). Приріст кількості безробітних при одночасному скороченні можливостей працевлаштування зумовив зростання рівня безробіття. Найбільше навантаження претендентів у середньому на одне вакантне місце залишилося в Івано-Франківській (329), Волинській (137) та Львівській (103) областях, а найнижче - в містах Севастополь (4 ) та Київ (6). У 1998 р. демографічна ситуація в країні залишалася складною. Чисельність населення за останніми офіційними даними на 1 грудня 1998 р. становила 50,1 млн. чоловік, що на 0,7% менше, ніж було на початок року. Головною причиною її зменшення залишається перевищення кількості померлих над кількістю народжених (природне скорочення населення), яке досягло за даний період 5,8 чоловік на 1 тис. осіб. Ефективність економіки України в порівнянні з іншими державами залишалася невисокою. За показником виробленого у 1998 р. ВВП на душу населення (2,361 дол.) Україна поступається Росії (4,531 дол.) і Білорусі (4,398 дол.); для порівняння аналогічні показники становлять в Люксембурзі - 31,004 дол., США - 26,977 дол., Японії і Німеччині - по 20,370 дол. Прямим відображенням ефективності економіки країни є її конкурентоспроможність. За цим показником Україна посідає останнє місце серед 53 країн, за якими веде спостереження Світовий економічний форум. Це ускладнює формування позитивного іміджу України серед міжнародних ділових кіл і стримує їх від вкладання ресурсів в економіку України. Маючи досить високий рейтинг серед розвинутих країн світу у забезпеченості основними факторами виробництва, Україна відстає від них за рівнем використання. Використання основного капіталу в Україні порівняно, наприклад, з Францією, нижче майже у 3 рази, сільгоспугідь - в 11 разів, трудових ресурсів - в 15 разів, наукового потенціалу - більш як у 20 разів. Галузева структура промисловості України залишалася обтяженою виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. Так, частка паливно-енергетичного комплексу в структурі промисловості України вдвічі більша, ніж у структурі промислового виробництва таких європейських країн, як Франція, Німеччина, Італія, а металургійного комплексу - майже втричі. В той же час питома вага продукції прогресивних галузей - машинобудування і металообробки, хімічної та нафтохімічної - нижча в 1,5-2 рази. Сировинна та напівфабрикатна спрямованість промислового виробництва України окрім низької рентабельності зумовлює високу енергоємність національного продукту і загрозливу техногенну навантаженість на природне середовище. З 1991 р. енергоємність ВВП зросла майже в 1,5 разу і становить 2,28 кг умовного палива на одну гривню, що у 9 разів вище, ніж у країнах-учасницях Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР). Навіть за умов падіння промислового виробництва Україна знаходиться серед країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення і накопичення відходів. Створилася ситуація, коли за тривалого спаду промислового виробництва зменшення навантаження на природне середовище було незначним або взагалі не спостерігалось. Зокрема, споживання прісної води в 1998 р. становило 76% від рівня 1990 р., а викиди забруднених стічних вод у поверхневі водні об'єкти зросли в 1,25 разу. За таких умов з реструктуризацією виробничих галузей тісно пов'язане вирішення складної системи завдань, спрямованих на оптимізацію природокористування, оздоровлення природного середовища, що потребує значних зусиль, виваженості і послідовності.
|
