ТВАРИННИЙ СВІТ Рибний промисел

Динаміка вилову Україною риби і морепродуктів в Азовському та Чорному морях у 1991-1998 рр.

Рибний промисел в Азово-Чорноморському басейні базується, в основному, на добуванні дрібних пелагічних риб (шпрот, хамса, тюлька) та вилові риб придонного комплексу (піленгас, судак, осетрові, камбала тощо). У 1998 р. порівняно з 1997 р. загальний вилов риби і морепродуктів зріс на 10,9%, досягнувши 53,6 тис.т.

В Азовському морі (з лиманами) виловлено 8,2 тис.т риби. Основним об’єктом промислу був піленгас (добуто 3,6 тис.т). Його вилов вперше перевищив улови масових видів риб — тюльки та хамси. Хамсова путина 1998 р. характеризується як незадовільна через відсутність масових скупчень та аномальні гідрометеорологічні умови. Однак вилов тюльки досяг 2,5 тис.т. Рівень вилову судака залишався відносно високим (845,5 т за квоти 1000 т). Відмічено тенденцію збільшення запасів бичка (добуто 261,2 т, з них 144 т — під час задухи). Промисел осетрових практично зупинився з причини скорочення їх чисельності (з урахуванням науково-дослідних робіт виловлено 131,2 т). Вилов камбали калкан скоротився вдвічі (21 т). Лов оселедців здійснювався тільки за програмами науково-дослідних робіт. В уловах 1998 р. відмічено появу аборигенних видів кефалей (сингіль, лобан), вилов яких вперше за останні роки являє промисловий інтерес. У підсумку загальний ліміт вилову риби в Азовському морі у 1998 р., як і в минулі роки, недовикористаний і становив 19,6% (за ліміту 41557 т виловлено 8136,6 т риби).

За той же період у Чорному морі виловлено 34305 т риби (ліміт — 65636 т). Недоосвоєння лімітів в цьому басейні сталось в першу чергу за рахунок катрана (запаси недовикористані на 3558,9 т), чорноморської хамси (3274,3 т), шпроту (19089,1 т), піленгасу (985 т), а також інших морепродуктів (мідії, рапана тощо). Загальний недовилов риби та інших морепродуктів у Чорному морі сягнув 73539 т. В інших районах басейну Чорного моря виділені ліміти на спецвикористання водних живих ресурсів також повсюдно недовикористані: в лиманах північно-західного Причорномор’я ступінь їх використання становив 47,9%, у р. Дунай з прилеглими озерами — 63,5%, у Дністрі — 31,1%.

У р. Дунай та прилеглих озерах загальний вилов риби зменшився до 1,2 тис.т. Основу уловів становлять товстолобик (600 т), лящ (209 т), оселедець (160 т), судак (111 т) та карась (264 т). Порівняно з 1997 р. вилов ляща зріс на 40 т, судака — на 20 т; оселедця — зменшився на 112 т. В Одеській області стабільне збільшення вилову риби спостерігається в оз. Ялпуг, де в 1998 р. виловлено 123 т риби (в 1994 — 11,5 т). Основу уловів становлять рослиноїдні (100 т). Одночасно в оз. Кагул вилов зменшився на третину і становив 325 т, вилов рослиноїдних тут зменшився вдвічі. Незначним залишається промисловий вилов в оз. Картал (40 т), оскільки воно не зарибляється. В цілому у зазначених водоймах виловлено 874 т риби, що становить 35% від встановленого ліміту (2469,7 т).

В басейні Дністра було виловлено 363,7 т риби, що на 221 т менше, ніж у 1997 р., а ліміти використані лише на 31%. Основу уловів становили плітка (41,2 т) та оселедець (41,5 т).

В дніпровських водосховищах протягом останніх років спостерігається відносна стабілізація загального промислового вилову. Незважаючи на введення безлімітного промислу рослиноїдних риб, вилов їх зменшився до 1,2 тис.т у зв’язку з різким скороченням зариблення водосховищ протягом останніх п’яти років, несприятливими погодними умовами під час промислу в січні-березні 1998 р. та посиленням браконьєрського тиску на водойми. Вилов ляща скоротився на 140 т, щуки — на 22, сома — на 8 т. Основу уловів становили плітка (3,5 тис.т), плоскирка (519 т), судак (165 т) і карась (140 т), вилов яких порівняно з 1997 р. дещо збільшився.

У нижньому Дніпрі та Дніпровсько-Бузькому лимані вилов риби зменшився вдвічі порівняно з 1997 р. В промислових уловах переважала тюлька, питома вага якої становила 50,5% від загального улову. Як і в попередні роки, основу вилову цінних у промисловому відношенні видів риб (до 60%) становили лящ, тарань, рибець, судак та срібний карась. Улов рибця становив 16,1 т, проте ліміт його вилову використаний лише на 19% внаслідок різкого порушення режиму водопусків через греблю Каховської ГЕС. Добування плітки (тарані) залишилось на рівні попередніх років (255 т)..

У водних об’єктах західного, східного та центрального регіонів України вилов риби у 1998 р. становив 313,9 т за величини лімітів видобутку 629 т (ступінь використання — 49,9%). Основу промислових уловів становили плітка, лящ, карась, товстолобик. Дані вилову риби і морепродуктів в Азовському морі загалом відображають стан запасів відповідних видів. Тим часом показники улову в Чорному морі більшою мірою характеризують динаміку економічних можливостей риболовецьких організацій та рівень обліку уловів, ніж стан запасів об’єктів промислу.

Динаміка вилову риби у водосховищах дніпровського каскаду за період 1981-1998 рр

Серед промислових об’єктів українського рибальства у Чорному морі тенденцію до збільшення щорічних уловів мають чорноморський калкан та черевоногий молюск рапани, запаси яких перебувають у задовільному стані. Зростання обсягів вилучення рапана пов’язане з великим попитом на м’ясо цього молюска за кордоном. Майже вся продукція з рапани йде на експорт.

Загальний річний улов в Азово-Чорноморському басейні може досягати 180–190 тис. т, у дніпровських водосховищах — 200 тис. т.

Важливим є питання розповсюдження популяцій небажаних вселенців, що порушують стан природних біоценозів. Неволодіння інформацією відносно наслідків людських дій або стосовно поступового розширення ареалу небажаного вселенця може завдати відчутної шкоди народному господарству будь-якої країни. Тому нестача коштів для проведення регулярних повномасштабних наукових досліджень стану природних ресурсів, внаслідок чого ці дослідження не проводяться вже близько десяти років поспіль, призводить до значно більших фінансових втрат з причини інтенсивної деградації природних екосистем, що, як правило, є необоротною.

Серед видів-вселенців, вкрай небажаних для природних біоценозів Азово-Чорноморського регіону, найбільшу небезпеку становить гребінник-мнеміопсис Mnemiopsis leidyi. В Чорному морі його особини вперше були виявлені у 1982 р. Поступово зростаючи, загальна біомаса популяції гребінника досягла у 1989 р. близько 1 млрд. т, причому щільність його в південно-західній частині моря становила 4000—5000 г/м2. Протягом 90-х років відбулося певне скорочення з подальшою відносною стабілізацією біомаси гребінника в Чорному морі. За даними ПівденНІРО, загальна його маса щорічно не перевищує декількох десятків мільйонів т, досягаючи щільності 110—370 г/м2. Вид міцно закріпився у планктонному угрупованні Чорного моря.

Перша поява гребінника в Азовському морі за часом збігається з початком масового зростання чорноморської популяції і припадає на 1988 р. Встановлено, що вид присутній в Азовському морі лише протягом теплого сезону року. Очевидно, щороку, в період з квітня до липня відбувається його реінтродукція з басейну Чорного моря, де проходить процес розмноження. Популяція гребінника залишається на сьогодні основним обмежувальним фактором для промислових запасів риб Чорного та Азовського морів. На жаль, результати проведеного спеціалістами аналізу багаторічних даних щодо запасів риб та біомаси гребінника дають можливості розраховувати на покращання ситуації на промислі до попереднього стану. Знищення популяції гребінника спеціалісти вважають неможливим. Методи боротьби з ним грунтуються на регулюванні його чисельності. Найоптимальнішим вважається екологічний спосіб боротьби шляхом інтродукції до Азово-Чорноморського басейну видів природних ворогів гребінника. Але такий спосіб потребує дуже ретельного обгрунтування і не менш ретельного виконання на міжнародному рівні, оскільки всі кінцеві наслідки його застосування неможливо передбачити.

Головешка амурська (Perccottus glehni Dybowski) — вельми ненажерливий представник ряду окунеподібних (Perciformes), що походить з басейну Амура — свого часу, не без допомоги аматорів-акваріумістів, значно розширила свій ареал, особливо щільно заселивши невеликі ставки Підмосков’я. В Україні вид вперше зареєстрований у 1988 р. в р.Вишня (притока Сану), а також знайдений в р. Золота Липа (притока Дністра). Сучасне розповсюдження невідоме внаслідок відсутності наукових даних. За деякими неперевіреними повідомленнями, головешку амурську виявлено у водоймах Тернопільської (1997), а також Львівської (зокрема, в межах природного заповідника Розточчя) областей. Подальше розширення ареалу особливо небажане: вид вельми витривалий до екстремального стану природних абіотичних факторів (в т. ч. легко витримує нестачу кисню у воді, а також її промерзання) і, до того ж, визначається підвищеною здатністю до виживання завдяки таким факторам, як порційний нерест (причому, влітку) та охорона ікри. Живиться різними безхребетними, молоддю риб, ненажерливий.

Амурський чебачок [Pseudorasbora parva (Schlegel)] — маленька рибка ряду коропоподібних (Cypriniformes), батьківщиною якої також є басейн Амура. Має певну зовнішню схожість із однорічками білого амура. Саме через це вид спочатку випадково був вселений до Каракумського каналу та деяких водосховищ Середньої Азії, а пізніше — знову-таки випадково — потрапив разом з рослиноїдними рибами і до водних об’єктів України (спочатку був виявлений в річках Дунай та Дністер, пізніше — в пониззях Дунаю та Дніпра). У 80-і р. амурський чебачок з’явився у водосховищах дніпровського каскаду (починаючи з Кременчуцького і нижче за течією). На початку 90-х років вид у масовій кількості виявлений у водоймах-відстійниках Київської ТЕЦ-5 та прилеглих водоймах. Чітка картина сучасного ареалу невідома за відсутністю наукових даних. Молодь амурського чебачка за характером живлення є типовим планктофагом, дорослі особини — типові бентофаги, але частка планктону у харчовому комку залишається досить відчутною. Природні вороги виду в Україні невідомі, так само, як і характерні паразити.

Сонячний окунь [Lepomis gibbosus (L.)] свого часу був завезений до Європи аматорами-акваріумістами з Північної Америки. Потрапивши у Дунай, швидко розселився до Чорного моря, досяг гирла Дністра, виявлений в Одеській затоці. Сучасний ареал виду невідомий за відсутністю наукових даних. Нерест відбувається в прибережних озерах Дунаю. Ікра охороняється. Господарського значення не має. Шкодить іншим видам риб, з’їдаючи їх ікру та молодь.

Можливо, існують й інші подібні вселенці, проте, оскільки не були проведені необхідні наукові дослідження, інформація з цього питання відсутня.

WWW сторінки були зроблені у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України phone: +380-044-2287343 fax: +380-044-2287343 e-mail: grid@mep.freenet.kiev.ua