Першочергове значення нині має посилення боротьби із забрудненням довкілля в столиці України промисловими виробництвами та енергетичними об'єктами. Ця проблема (на відміну від автомобільного транспорту, де в найближчі 10-15 років, мабуть, все ще будуть мати широке розповсюдження недосконалі поршневі двигуни) має три реальні шляхи вирішення. Перший - це поступове і цілеспрямоване переведення всіх підприємств і виробництв на нові екологічно безпечні та природозберігаючі види техніки та технології. Другий -це будівництво очисних споруд нових поколінь і забезпечення їх чіткої й ефективної роботи. Нарешті, третій - це територіальний перерозподіл виробничого потенціалу, інтенсивної господарської діяльності, в тому числі й за рахунок припинення функціонування або винесення за межі міста та області екологічно небезпечних підприємств промисловості, енергетичних об'єктів тощо.

Сприятливі передумови для розв'язання зазначених завдань створюються внаслідок передбачуваних заходів щодо технічної реконструкції та модернізації промислового потенціалу Києва, організації спільних підприємств за допомогою іноземних інвестицій і науково-технічного співробітництва з зарубіжними фірмами та компаніями. Дуже важливо, щоб при цьому жорстко дотримувались екологічних вимог і критеріїв, як наші, так і зарубіжні підприємці. Отже, є можливість сформувати в столиці нашої держави якісно новий техніко-технологічний базис, який допоможе успішно впоратися з екологічними проблемами.

З огляду на зростання чисельності автомобільного парку першочерговим завданням працівників автомобільного транспорту слід вважати впровадження таких методів експлуатації технічних засобів які б забезпечували зменшення, з одного боку, кількості викидів відпрацьованих газів та їх токсичність, а з другого - акустичні навантаження міське середовище. При використанні автобусів, вантажних автомашин обсяги шкідливих викидів залежать від багатьох факторів: технічного стану і правильного регулювання двигунів, справності машин, організації їх роботи та руху, а також від професійної майстерності й культури водіїв. Кожна людина, яка сидить за кермом, повинна твердо знати і пам'ятати, що не лише виконує певну роботу, а й наносить шкоду довкіллю та суспільству і зобов'язана прагнути до того, щоб ця шкода була щонайменшою.

Переведення автотранспорту, зокрема автобусів і таксомоторів, на зріджений газ, систематичні перевірки технічного стану автопарку, оптимальні регулювання та пошук раціональних режимів роботи двигунів при експлуатації транспортних засобів, сумлінне й відповідальне ставлення до справи водіїв, як правило, дають змогу значно зменшити забруднення. Дуже важливо при організації міських автобусних маршрутів у Києві враховувати характер траси. Адже, як свідчать спостереження, при рухові автобуса на підйом з нахилом 6-7 градусів викид окису вуглецю збільшується приблизно в 3 рази порівняно з рухом по горизонтальній ділянці траси. Водночас слід зазначити, що найвищих позначок концентрація продуктів неповного згорання пального -окису вуглецю та вуглеводнів - досягає на холостому ходу та при малих навантаження на машину. Про це водії повинні завжди пам'ятати і зводити до мінімуму. Слід турбуватися й про те, щоб справно функціонували контрольно-регулюючі пункти та. АТП.

При визначенні перспектив розвитку міського транспорту перевагу треба віддавати електрифікованому - метро, трамвай і тролейбус. У Києві доцільно розглянути та вирішити питання про створення внутрішньорайонних кільцевих трамвайних чи тролейбусних маршрутів, зважаючи на гостроту енергетичної й екологічної кризи. В районах із старою забудовою, що має історичну та архітектурну цінність, та вузькими вулицями, особливо в центральній частині міста, слід вести роботу по різкому обмеженню автобусного та автомобільного руху. Це необхідно для оздоровлення повітряного басейну в центрі Києва, для збереження унікальних будівель і споруд, насамперед Софіївського собору.Зменшення до мінімуму запиленості повітряного басейну треба розглядати як важливе екологічне завдання і значний оздоровчий фактор. Якщо повітря, яким ми дихаємо, містить багато пилу, то він, як свідчать до дослідження медичної науки, потрапляючи в кров людини, утворює в її організмі шкідливі шлаки. Останні порушують нормальну роботу серцево-судинної, нервової та інших систем людського організму, негативно впливають на функції таких життєво важливих органів, як печінка й нирки. Необхідність здійснення радикальних заходів із зменшення запиленості атмосфери в Києві зумовлюється ще одним досить суттєвим моментом а саме - наслідками аварії на ЧАЕС. Навкруги, особливо на відкритих ділянках місцевості є чимало радіоактивних часток, які разом з пилом можуть потрапляти в організм людини через повітря та їжу. Таким же шляхом потрапляють і так звані "гарячі частки", і радіонукліди, що призводить до внутрішнього гама- та бетаопромінення людського організму. Залежно від хімічних властивостей зазначених речовин вони затримуються в різних органах.

Слід активно вести боротьбу і з такими наслідками будівництва в місті, які можна назвати "екологічними мінами уповільненої дії". Вони виникають тоді, коли благоустрій територій, що забудовуються, і прилеглих до них ділянок не завершується в повному обсязі, а залишаються незасипаними ями, вибоїни, траншеї, несплановані купи землі, поламані дерева, неприбрані відходи будівельних матеріалів і незасаджені ділянки відкритої місцевості. Все це створює великі незручності для населення, а головне - забруднює міське середовище.

Для попередження подібних явищ необхідно, по-перше, щоб комісії місцевих Рад по прийманню об'єктів будівництва підписували акти тільки тоді, коли майданчики прриведені в належний стан. По-друге, відповідними державними контролюючими органами (санепідслужба, природоохорона тощо) має здійснюватися ефективний та жорсткий контроль за будівельними організаціями за дотриманням ними екологічних, санітарно-гігієнічних і природоохоронних вимог та законодавчих актів. По-третє, місцева влада повинна повною мірою використовувати економічні важелі й санкції - плату та штрафи за забруднення навколишнього середовища, знищення зелених насаджень і платежі за відшкодування спричиненої екологічної шкоди.

Таким чином можна узагальнити, що для поліпшення стану повітряного басейну в місті Києві слід вжити наступних заходів:

1. Проводити розвиток мало- та безвідходних технологій.

2. Здійснити перехід на більш якісне паливо в промисловості і використання більш якісного пального на транспорті.

3. Відмовитись від розширення діючих і недопущення створення нових екологічно "агресивних"  виробництв по всій території міста.

4. Підвищувати ефективності діючого пилогазоочисного обладнання.

5. Удосконалювати структуру виробничих сил міста за рахунок екофільних та екоємних виробництв.

6. Створювати і впроваджувати високоефективних двигуни внутрішнього згорання з малотоксичними викидами відпрацьованих газів.

7. Створити надійну схему транспортних розв'язок на найбільш напружених автомагістралях міста.

8. Створити підрозділи екологічної міліції для удосконалення контролю за викидами в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортними засобами на в'їздах-виїздах і в цілому по місту.