РЕГІОНАЛЬНІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ Проблеми Дніпра

Водні ресурси Дніпра становлять близько 80% водних ресурсів України. Вони забезпечують водою 32 млн. жителів України та 2/3 її господарського потенціалу. Проблема поліпшення екологічного стану басейну Дніпра займає одне з найважливіших місць серед завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики країни. Це обумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну.

На виконання відповідних розпоряджень Президента України та постанови Кабінету Міністрів України розроблено Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (далі — Національна програма), яку 27 лютого 1997 р. було розглянуто і затверджено Верховною Радою України.

Основною метою Національної Програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життя населення, господарської діяльності й захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження. Вперше в Україні розроблено та реалізується загальнодержавна екологічна програма, в основу якої покладено басейновий принцип вирішення завдань. Програму розроблено з урахуванням світового досвіду розв'язання екологічних проблем значних водних об'єктів: Великих озер, басейнів річок Рейну, Темзи, Сени тощо.

Національна програма передбачає реалізацію Основних напрямів державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, зокрема у частині щодо поліпшення стану басейну Дніпра, затверджених постановою Верховної Ради України від 5.V.98 р. № 188/98 — ВР.

Екологічне оздоровлення басейну Дніпра стало одним із найактуальніших пріоритетів у діяльності Мінекобезпеки, а розробка і виконання завдань Національної програми є важливою складовою у формуванні та реалізації екологічної політики України на шляху до її сталого розвитку. Попередній аналіз екологічної ситуації свідчить, що, незважаючи на значний спад виробництва, забруднення навколишнього середовища в басейні Дніпра в 1998 р. було досить високим. Якість поверхневих вод, навіть з урахуванням зменшення за останні роки валових об'ємів скидів стічних вод, суттєво не поліпшилася. На багатьох водних об'єктах, які потребують проведення першочергових водоохоронних заходів, рівень забрудненості води упродовж кількох років вкрай незадовільний. Великого антропогенного впливу зазнають майже всі річки і водосховища. На 32 водних об'єктах відмічено 430 випадків значного забруднення, поверхневих вод по десятьох інгредієнтах (у 1997 р. — 411 випадків.). Основними забруднювальними елементами води Дніпра і його приток є біогенні елементи — органічні й азотні сполуки, залізо, які надходять з болотистих територій водозбору верхнього Дніпра і його приток Прип'яті і Ужа, а також утворюються у слабопроточних водосховищах каскаду внаслідок їх «цвітіння». Найбільше біогенне забруднення з усіх водосховищ каскаду в 1998 р. було відмічено в Київському і Кременчуцькому водосховищах, найменше — в Дніпровському водосховищі. Дніпровська вода перед подачею споживачеві потребує додаткової очистки: фільтрації, коагуляції, знезаражування.

Аномальні минулорічні гідрометеорологічні умови в басейні Дніпра ускладнили екологічну обстановку на дніпровських водосховищах та басейні Дніпра в цілому.

Тим чинником, який разом з природними призвів до тяжких наслідків (зимового підтоплення на півдні України і катастрофічного паводку в Закарпатті), стало невиконання Національної програми та Комплексної програми протипаводкових заходів.

Основна діяльність щодо забезпечення реалізації Національної програми в 1998 р. була зосереджена на реалізації першочергових заходів з метою зменшення забруднення водних джерел басейну та відновлення і збереження природних ресурсів;

• на розробленні та здійсненні першочергових заходів організаційного, законодавчого, нормативно-методичного та інформаційного забезпечення Національної Програми;
• Комплексної програми науково-дослідних робіт з екологічного відродження басейну Дніпра;
• на активізації зусиль міністерств і відомств, обласних та міських державних адміністрацій, підприємств і громадських організацій на виконання завдань, встановлених Національною програмою; залученні міжнародної технічної допомоги та інвестицій для відродження Дніпровської басейнової системи.

Мета виконання природоохоронних заходів, спрямованих на екологічне оздоровлення басейну Дніпра, відповідає таким пріоритетним напрямам Національної програми, як охорона поверхневих і підземних вод від забруднення, екологічно безпечне використання водних ресурсів, відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та здійснення заходів боротьби із шкідливою дією вод, поліпшення якості питної води.

Взаємопов'язані комплекси заходів за визначеними пріоритетними напрямами мають на меті зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти, досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства, забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкта як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води, створення ефективної структури управління і механізмів екологічного регулювання охорони та використання водних ресурсів.

Виконання завдань і заходів для реалізації Національної Програми гарантуватиме людям, які проживають на території басейну Дніпра, екологічну безпеку у використанні поверхневих і підземних вод.

Неодмінною умовою екологічного оздоровлення басейну має бути належне фінансово-економічне забезпечення, яке б відповідало рівню поставлених цілей і завдань та характеру державних рішень.

Фінансування робіт з екологічного оздоровлення басейну Дніпра здійснювалося лише в межах коштів, передбачених у державному бюджеті міністерствам та відомствам. На зазначені цілі залучалися також кошти, враховані у відповідних місцевих бюджетах.

Реалізація завдань програми здійснюється незадовільно внаслідок недостатнього фінансування. Ліміти коштів, що виділяються, та фактичні витрати на відновлення екологічного стану водних об'єктів значно поступаються потребам. Загальний обсяг витрат на природоохоронні заходи з екологічного оздоровлення басейну Дніпра становив понад 113 млн. грн. (у 1997 р. — близько 90), в тому числі за рахунок державного бюджету — близько 12 млн. грн., з них по розділу «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» — 5 млн. грн., тоді як потреба в коштах, визначена Національною програмою на 1998 р., становила 571 млн. грн., в тому числі на виконання заходів, які фінансуються з розділу державного бюджету «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека», — 111,5 млн. грн..

Незважаючи на значну кількість об'єктів, на яких проводиться природоохоронне будівництво, в дію введено лише одиниці. Власних коштів місцевих бюджетів і коштів підприємств на реалізацію Національної програми, згідно з інформацією усіх обласних державних адміністрацій басейну Дніпра, навіть за умови їх перерозподілу між статтями бюджету і спрямування додаткових асигнувань, вкрай недостатньо. Разом з тим зміни порядку фінансування заходів Національної програми на 1999 р. не передбачено. Деградація рік, озер і водосховищ буде продовжуватись доти, доки не будуть збільшені асигнування на виконання необхідних водоохоронних заходів.

Розрахунки показують, що діючий механізм державного фінансового забезпечення будівництва природоохоронних об'єктів має певні вади. Існує значна розбіжність у потребах на екологічне будівництво і пропозиціях щодо реального забезпечення його за рахунок виділених коштів на такі цілі. Головною причиною такого становища є обмежені можливості загального бюджету і кредитних ресурсів держави; розподіл обмежених коштів по багатьох одночасно споруджуваних об'єктах не дає змоги отримати навіть часткове покращання екологічної ситуації протягом тривалого часу, тому необхідна концентрація зусиль і коштів на пріоритетних об'єктах, спорудження яких матиме найвагоміший еколого — економічний ефект. Недостатньою є роль державного бюджету і фондів охорони навколишнього природного середовища у вирішенні завдань фінансування Національної програми (наприклад, в економічно розвинутих країнах питома вага державного бюджету у фінансуванні екологічних заходів становить 40 — 60%, а цільових державних програм — ще більше).

Спостерігається нецільове використання коштів, які надходять до державного і місцевих бюджетів як платежі за спеціальне використання природних ресурсів.

Зважаючи на економічну ситуацію, що склалася в державі, без часткового фінансування за рахунок державного бюджету заходів для впорядкування існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства та інших господарських об'єктах (питома вага яких становить 80% загальних потреб у фінансуванні на найближчі роки), виконання їх у затверджених Національною програмою обсягах лише за рахунок місцевих бюджетів і коштів підприємств є неможливим.

Постійним джерелом наповнення доходних частин державного та місцевих бюджетів стало введення платного природокористування. Завдяки здійсненню еколого-економічних реформ державний та місцеві бюджети отримують значні надходження від природних ресурсних платежів. Так, планові надходження до Зведеного бюджету України у 1999 р. від платежів за спеціальне використання природних ресурсів передбачено в розмірі 1 млрд. 450 млн. грн. Фінансування природоохоронних заходів з Державного бюджету в 1999 р. за розділом «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» передбачене в обсязі 80,9 млн. грн. (у тому числі по Національній програмі — 16,9 млн. грн.), що становить 5,6% від цих надходжень. Згідно з переліками природоохоронних заходів, поданих міністерствами і відомствами для фінансування в 1999 р., з розділу Державного бюджету «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» мінімальні потреби в коштах становлять 190 млн. грн., у тому числі по Національній програмі — 80 млн. грн. Таким чином, значна частина отриманих коштів бюджетами усіх рівнів не використовується за цільовим призначенням для відтворення і підтримання природних ресурсів у належному стані, як того вимагає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Світова практика свідчить, що природоохоронна діяльність не є збитковою. Вкладення у національні природно-ресурсні та природоохоронні проекти дають економічний ефект, який у 10-15 разів їх перевищує. Для виконання запланованих обсягів робіт необхідно значне збільшення видатків з державного бюджету і залучення коштів, які надходять до місцевих бюджетів за спеціальне використання природних ресурсів. З цією метою Мінфіну необхідно щорічно при формуванні видатків Державного бюджету встановлювати нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на охорону навколишнього природного середовища до місцевих бюджетів, виділяти у місцевих бюджетах окремий розділ «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека» і передбачати видатки з нього, зокрема на реалізацію заходів регіональних екологічних програм у складі Національної програми.

Створення такого розділу в місцевих бюджетах дало б можливість частково вирішити проблему фінансування Національної програми. За умов еколого-економічної кризи це може бути кроком до концентрації місцевих бюджетних коштів для цільового фінансування природоохоронних заходів на регіональному рівні. Без вирішення зазначених питань на державному рівні реалізація Національної програми не може бути успішною, а період її виконання збільшиться у кілька разів.

Екологічне відродження басейну Дніпра може стати вирішальним фактором для економічного, соціального і духовного відродження України.

WWW сторінки були зроблені у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України phone: +380-044-2287343 fax: +380-044-2287343 e-mail: grid@mep.freenet.kiev.ua