РОСЛИННИЙ СВІТ Динаміка трав’яних екосистем степів України

З часу попереднього випуску Національної доповіді істотних змін у стані природних степових екосистем не відбулося. Як і раніше, розрізнені дрібноконтурні рештки цілинних і староперелогових степів на схилах річкових долин, балок, ярів та приморських лиманів продовжують поволі деградувати під впливом різноманітних антропогенних чинників (випас, забудова, рекреація, забруднення, руйнування місцезростань тощо). Ця основна динамічна тенденція подекуди послабилася внаслідок зменшення пасовищних навантажень через зменшення чисельності поголів’я тварин у колективних господарствах. Проте досі переважні площі природних пасовищних угідь у степовій смузі продовжують перебувати на третій (типчаковій) та четвертій (бульбистотонконоговій) стадіях пасовищної дигресії. Тривале перебування ізольованих степових решток у такому стані призводить до незворотних втрат біорізноманіття. Все більше публікацій флористів містить тривожну інформацію про видове нівелювання регіональної специфіки степової флори, внесення в місцеву флору таких видів, які пов’язані з діяльністю людини, екзотів тощо. Вочевидь ці явища яскравіше і інтенсивніше проявляються на півдні та сході України.

Подоланню фітоценотичного бар’єру та повсюдному проникненню в дестабілізовані трав’яні екосиситеми чужих фітокомпонентів сприяє не до кінця з’ясоване явище посилення кліматичних багаторічних змін циклічного характеру, спрямованих на олуговіння та заболочування рослинного покриву степів на фоні зниження рівня гідромеліоративних втручань через занепад численних гідромеліоративних об’єктів. Водночас повсюди зростають темпи «освоєння» степових решток під індивідуальні забудови, городи, різні види побічного користування (комунікації, кар’єри, літні загони, звалища відходів тощо). Кліматична оптимізація екологічних характеристик багатьох раніше малопридатних для освоєння петрофітно- і псамофітно-степових місцезростань, що сталася останніми роками внаслідок збільшення кількості середньорічних опадів, фактично ліквідувала в багатьох степових регіонах дефіцит по лімітуючому фактору вологозабезпечення в аридній смузі. Це сприяло новітньому етапу освоєння степових решток з їх цінним еволюційним надбанням — біорізноманіттям степового біому. Таким чином тривалий занепад трав’яних екосистем степу включається в загальний процес деградації природного середовища України.

Високий динамізм трав’яних екосистем у біосферних і природних степових заповідниках пов’язується з резерватними сукцесіями, викликаними системним обмеженням біоценозів та вкрай занепалою зоокомпонентою, як консументним блоком екосистем. Внаслідок цього більшість заповідних площ представлена серійними угрупованнями різних стадій відновлення рослинного покриву і лише незначна частина невикошуваних угідь («абсолютно» заповідні ділянки степу) перебуває або наближається до формування врівноважених з умовами оточуючого середовища регіонів фітоценоструктур. Згадані резерватні динамічні процеси є протилежними за загальною спрямованістю тим, що спостерігалися на експлуатованих степових рештках.

В цілому в степах найбільше поширено використовують неадекватні методи природокористування, що грунтуються на давніх традиціях, які тепер треба докорінно змінювати. Превалювання споживацької ідеології без будь-яких ознак впровадження ідей сталого розвитку суспільства, проєвропейської орієнтації в галузі охорони природи і біорізноманіття сприяє цілковитому знищенню в Україні степових екосистем як природно-зональних утворень гігантського біому євроазіатського біосферного масштабу.

Понині у формуванні мережі степових природно-заповідних територій є великі труднощі, що гальмують порятунок незначних решток степової цілини («неугідь») на півдні України, де залишаються покинутими чималі площі орних земель. Реальні темпи зростання мережі ПЗТ у степу лишаються вкрай низькими, цілком неадекватними темпам деструкції, сучасної антропогенної деградації екосистем та втратам автохтонного біорізноманіття. Так, якщо вся площа заповідників і національних природних парків зросла більше ніж на 53% від їх загальної сучасної площі (на 383,2 тис. га), то мережа степових ПЗТ збільшилася тільки на 2,2%, головним чином завдяки створенню ПЗ «Єланецький степ» на Миколаївщині. В інших новостворених ПЗТ степової зони (НПП Азово-Сиваський, Святі гори та Дніпровсько-Орільський ПЗ) степова рослинність або відсутня, або представлена вкрай малими ділянками. Включення до складу БЗ та НПП величезних територій регламентованого та традиційного ведення господарства і акваторій морів і лиманів створює ілюзію цілком пристойної репрезентативності степів в мережі ПЗТ. Через опір місцевої влади та населення надто повільно проходять процедури узгоджень на нові заповідні території, тоді як кількість «червонокнижних» видів флори швидко зростає і майже половина їх (240 із 535 видів) продовжує існувати поза межею природно-заповідних територій, а 80—90 тис. га орних земель щорічно переходить у ранг еродованих і надто виснажених.

Загальна деградація степового біому, таким чином, відбувається неухильно і непомітно, бо економічний стан держави досить тривалий час не дає змоги забезпечити виконання будь-яких природоохоронних та наукових програм по трав’яних екосистемах у межах степової смуги. Справжній стан трав’яних екосистем у багатьох регіонах півдня України та основні новітні тенденції їх динамізму лишаються маловідомими, невивченими і нез’ясованими. Давні наукові дані про цей стан, здобуті ще до отримання Україною незалежності, швидко старіють. Тому потрібні нові дані про природні ресурси степу (землі, води, ліси, степи, луки) та їх динаміку, сучасні тенденції змін і загальні прогностичні уявлення про найближче майбутнє біому.

Зважаючи на велику диспропорцію у темпах деградації та заповідання степових решток, нагальність їх резервування під ПЗТ, степовим цілинним решткам в ряді степових регіонів України (Донбас, Північне Причорномор’я і Приазов’я, Степовий Крим) варто надати юридичний статус національного надбання і взагалі розвинути правові і економічно-екологічні основи охорони природного біорізноманіття, сформувати програму дій як частину національної політики.

WWW сторінки були зроблені у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України phone: +380-044-2287343 fax: +380-044-2287343 e-mail: grid@mep.freenet.kiev.ua