Існуюча природоохоронна практика, яка
традиційно базується на побудові окремих заповідних
об’єктів, іноді виявляється не ефективною. Лише
самі заповідні об’єкти, на жаль, не можуть
підтримувати більшої частини видів, що охороняються - їх
території для цього дуже малі. До цих пір не існує
методів, які дозволяють визначити мінімальні площі
заповідних об’єктів з точки зору життєздатності
екосистем.
Один з
шляхів збереження різноманіття тваринного світу тісно полягає в
побудові “екологічної сітки”. Така сітка, охоплюючи
заповідні території та парки в
місті та за його межами, могла б стати ідеальною з
точки зору управління популяціями видів, здатних до
самовідновлення. До того ж цей підхід співпадає з
головним напрямком “Загальноєвропейської стратегії
збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття”. В плані дій на 1996-2000 рр. пункт,
який стосується побудови Загальноєвропейської
екологічної сітки займає перше місце.
Виходячи з вищесказаного можна
сформулювати декілька основних базових принципів охорони
тваринного світу в урбаністичних ландшафтах, яким є і
м.Київ :
1. Побудова екосітки, як системи
взаємопов’язаних та квазіприродних
біотопів.
2. Включення природоохоронних планів в
соціально-економічний контекст національних,
регіональних та відомчих планів.
3. Урахування глобального контексту як
щодо окремих видів, так і біотопів.
Деякі з цих принципів, що стосуються
екосітки, вже продекларовані в Україні на рівні
законодавчих документів, інші - поки що ні. В
зв’язку з цим необхідно підкреслити важливість
пропаганди та впровадження цих документів у
природоохоронній та господарській діяльності.
Особи, що порушують
природоохоронне законодавство, притягуються до
адміністративної відповідальності. Так, спільно з
органами внутрішніх справ та природоохоронною
прокуратурою проведено 9 рейдів по дотриманню правил
торгівлі живою рибою та раками на ринках міста. Було
перевірено 35 ринків. За порушення правил торгівлі живою
рибою та раками до адміністративної відповідальності
притягнуто 27 осіб.
Дуже важливою у вирішенні проблем
збереження міського біорізноманіття є також екологічна
освіта і культура населення