Стор.

На виконання відповідних розпоряджень Президента України та постанови Кабінету Міністрів України розроблена Національна програма екологічного оздоровлення басейну ріки Дніпро та поліпшення якості питної води (далі - Національна програма), яка 27 лютого 1997 року була розглянута на Верховній Раді України і затверджена.

Основною метою Програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Вперше в Україні розроблена та реалізується загальнодержавна екологічна програма, в основу якої покладено басейновий принцип вирішення основних завдань. Програма розроблена з урахуванням світового досвіду розв'язання екологічних проблем значних водних об'єктів: Великих Озер, басейнів річок Рейну, Темзи, Сени тощо.

Поліпшення екологічного стану річок України, зокрема, басейну р. Дніпро та якості питної води є одним із найважливіших пріоритетних завдань діяльності Уряду та Мінекобезпеки щодо забезпечення економічної та екологічної безпеки країни, визначеним у Посланні Президента України Леоніда Кучми для Верховної Ради “Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 роки”, а виконання заходів Національної програми є важливою складовою в формуванні та реалізації екологічної політики України на шляху до її сталого розвитку.

Формування та реалізація щорічних першочергових заходів Національної програми здійснюється з урахуванням таких принципів:

• Національна програма має забезпечувати реалізацію Основних напрямів державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки у басейні Дніпра, затверджених постановою Верховної Ради України від 5.05.98 р. №188/98 - ВР;
• Національна Програма розглядається як засіб координації діяльності багаточисельних учасників процесу екологічного оздоровлення Дніпра і вирішення широкомасштабних регіональних проблем шляхом залучення коштів різних інвесторів, вона включає низку регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра, розроблених обласними державними адміністраціями на єдиних методичних засадах;
• в реалізації Національної Програми беруть участь не тільки центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, але і суб'єкти господарювання, підприємницькі структури, наукові та громадські організації;
• Національна Програма має сприяти концентрації зусиль областей, розташованих в басейні Дніпра для підготовки та реалізації загальнобасейнових заходів;
• Національна програма є важливою складовою Програми діяльності Кабінету Міністрів України, вона займає важливе місце в загальній системі заходів щодо забезпечення соціально-економічного розвитку країни та тісно пов'язана з іншими державними цільовими програмами, що діють на території басейну Дніпра;
• керівництво реалізацією Національної програми здійснюється через органи центральної та місцевої виконавчої влади та державні управління екологічної безпеки областей басейну Дніпра.

В підготовці та наданні інформації до узагальненої доповіді про хід реалізації Національної програми у 1999 році взяли участь установи і спеціалісти Мінекобезпеки, Мінекономіки, Держбуду, Держводгоспу, Геолкому, Гідрометкому, Держкомзему, Держкомлісгоспу, Національної академії наук, обласних та Київської міської державних адміністрацій, Міжнародного фонду Дніпра, інших міністерств і відомств, громадських організацій.

Основна діяльність щодо забезпечення реалізації Національної програми в 1999 році була зосереджена на:

реалізації першочергових заходів для зменшення забруднення водних джерел басейну та відновлення і збереження природних ресурсів;

розробленні та виконанні першочергових заходів організаційного, законодавчого, нормативно - методичного та інформаційного забезпечення Програми;

створенні вперше в країні на рівні Кабінету Міністрів України басейнового органу з проблем екологічного стану ріки Дніпро та якості питної води із широким залученням керівників представницьких (центральних та регіональних), громадських та наукових органів;

розробленні регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра на єдиних методичних засадах;

розробленні та початку реалізації Комплексної програми науково-дослідницьких робіт з екологічного відродження басейну Дніпра;

активізації зусиль міністерств і відомств, обласних та міських державних адміністрацій, підприємств і громадських організацій на виконання завдань, встановлених Національною програмою;

залученні міжнародної технічної допомоги та інвестицій для відродження Дніпровської басейнової системи.

В 1999 році статистичні звіти про використання води по формі 2 ТП- водгосп в басейні Дніпра надали 7947 підприємств і організацій.

В 1999 році в басейні Дніпра забрано 11544 млн. куб. м води з природних джерел, в тому числі: 10376 - з річок, озер, водоймищ; 1168 - з підземних джерел (на період розробки Національної програми в 1995 році – 14,6 млрд. куб. м)

Збільшився забір води в Запорізькій області - на 453 млн. куб. м, Київській - на 244, Полтавській - на 69, Херсонській - на 46 млн. куб. м та деяких інших областях. Зменшився забір води у Дніпропетровській області - на 89 млн. куб. м, Житомирській - на 2,9 млн. куб. м.

Загальний обсяг використаної води протягом 1999 року складав 9139 млн. куб. м, що на 637 млн. куб. м більше, ніж у попередньому році.

Водними ресурсами Дніпра забезпечується 63 відсотка водопотреб України (48 відсотків – госпобутових, 67 – виробничих і 76 відсотків – на зрошення земель).

В 1999 році в басейні Дніпра використано 581,8 млн. куб. м стічних вод та 72,7 млн. куб. м колекторно- дренажних вод.

Безповоротне водоспоживання по відношенню до природних водних об’єктів становило 5479 млн. куб. м.

В 1999 році в поверхневі водні об’єкти скинуто 5881 млн. куб. м стічних, шахтних і колекторно- дренажних вод, в тому числі стічних 5871 млн. куб. м., 230 млн. куб. м стічних і колекторно- дренажних вод відведено в накопичувачі, пониження і впадини. Частина колекторно- дренажних вод і відпрацьованих вод ДРЕС / 17,62 млн. куб. м/ скинута в канали і використана повторно, в основному для зрошення. Крім того, скинуто 178 млн. куб. м транзитної води. В порівнянні з 1998 роком скид стічних вод збільшився на 755 млн. куб. м.

Без очистки скинуто 280,9 млн. куб. м /на 26,5 млн. менше ніж у минулому році/, недостатньо-очищених - 1540 млн. куб. м /на 32 млн. куб. м менше/, нормативно- чистих без очистки 3494 млн. куб. м /на 797 млн. куб. м більше/, нормативно очищених – 566, 7 млн. куб. м / на 16,8 млн. куб. м більше /.

Найбільші об’єми забруднених стічних вод скинуті м. Києвом - понад 502 млн. куб. м /це ДКО "Київводоканал”, Дніпропетровською -майже 720 млн. куб. м і Запорізькою областями - 317 млн. куб. м. Інші області скидають від 2,4 млн. куб. м до 36 млн. куб. м.

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод в басейні Дніпра за гідрохімічними показниками проводились Гідрометкомом України на 37 річках і 6 водосховищах Дніпровського каскаду в 78 пунктах і на 131 створі, за гідробіологічними показниками - на 8 річках, 6 водосховищах в 32 пунктах і на 61 створі.

За даними гідрохімічних спостережень в 1999 році характерними забруднюючими речовинами річок та водосховищ в басейні Дніпра були сполуки азоту, нафтопродукти, феноли та сполуки важких металів. Випадків екстремально високого забруднення на водних об'єктах басейну в 1999 році не спостерігалось.

В 1999 році на 31 водному об'єкті відмічено 539 випадків високого забруднення (ВЗ) поверхневих вод по семи інгредієнтах (в 1998 році – 430, в 1997 році - 411 випадків)

Рівень В3 передбачає перевищення гранично-допустимих концентрацій (ГДК) в 10 і більше разів для всіх інгредієнтів, а для фенолу, нафтопродуктів і міді - в 30 і більше разів.

Найбільший рівень забрудненості серед річок басейну Дніпра відмічено на наступних водних об'єктах: Горинь, Устя, Тетерів, Унава, Десна, Рось, Псел, Ворскла, Самара, Вовча.

Мінералізація більшості річок не перевищувала норму і змінювалась в межах 186-975 мг/л, за винятком річок Орель, Самара, Вовча, Солона, де вона становила 1425-3470 мг/л. На мінералізацію цих річок впливають фізико-географічні умови району, де значна доля підземних вод з підвищеною мінералізацією.

Середньорічний вміст основних забруднюючих речовин перевищував допустимі норми, а по деяких інгредієнтах був на рівні високого забруднення (тобто коли концентрації були вище 10 ГДК) і складав по азоту амонійному 1-4 ГДК, азоту нітритному - 1-5, нафтопродуктах - 1-27, фенолах - 1-7, сполуках міді - 1-23, сполуках цинку - 1-26 і марганцю - 1-19 та хрому шестивалентного -1-12 ГДК.

В 1999 році спостерігались випадки високого забруднення азотом амонійним - 13 ГДК на річці Тетерів, азотом нітритним - 11-13 ГДК на рр. Тетерів, Псел, нафтопродуктами - 31-70 ГДК на рр. Тетерів, Ірша, Унава, сполуками міді - 31-52 ГДК на рр. Горинь, Тетерів, Гнилоп'ять, Псел, Вовча. Найбільша забрудненість сполуками цинку, марганцю та хрому шестивалентного спостерігалась на ділянці р. Дніпро у с. Неданчичі, на рр. Прип'ять, Горинь, Устя, Тетерів, Гнилоп'ять, Ірпінь, Унава, Десна, Рось, Сула, Псел, Ворскла, Самара, Вовча. Максимальні концентрації досягали по сполуках цинку - 15-86 ГДК, марганцю - 10-87 ГДК, хрому шестивалентному - 11-49 ГДК.

Всього по річках басейну Дніпра відмічено 265 випадків високого забруднення (ВЗ), здебільшого по сполуках важких металів (табл. 1).

У порівнянні з попереднім роком у воді річок басейну Дніпра дещо збільшився вміст нафтопродуктів та сполук марганцю. Вміст інших забруднюючих речовин не зазнав значних змін.

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод по гідрохімічних показниках здійснювалися на 6 водосховищах: Київському, Канівському, Кременчуцькому, Дніпродзержинському, Дніпровському і Каховському.

Вміст розчиненого у воді кисню був задовільний і знаходився в межах 6,1-11,4 мг Оз/л. Мінералізація не перевищувала норму і була в межах 264-483 мг/л. В 1999 році відмічено забруднення Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського водосховищ сполуками азоту. Середньорічні концентрації були на рівні 1-2 ГДК.

В Київському, Канівському та Кременчуцькому водосховищах відмічені високі концентрації нафтопродуктів. Середньорічні концентрації були на рівні 3-18 ГДК (максимальні 31-62 ГДК).

Середньорічний вміст фенолів у воді дніпровських водосховищ складав 1-5 ГДК.

В 1999 році спостерігалось перевищення допустимих норм по сполуках важких металів по всьому каскаду дніпровських водосховищ. Середній вміст сполук міді був на рівні - 1-8 ГДК, сполук цинку - 1-10 і марганцю - 1-24, хрому шестивалентного -1-28 ГДК (тобто на рівні високого забруднення - ВЗ). Максимальні концентрації були на рівні 61 ГДК по сполуках міді, 16-48 по сполуках цинку, 10-72 - по сполуках марганцю, 10-32 ГДК - по хрому шестивалентному.

Всього по каскаду дніпровських водосховищ відмічено 274 випадки ВЗ, із них 260 - по важких металах. Кількість їх у воді Київського, Канівського, Кременчуцького та Дніпровського водосховищ найбільша (табл. 2).

У порівнянні з 1998 роком у воді Київського та Канівського водосховищ підвищився вміст нафтопродуктів. Наряду з цим зменшився вміст азоту амонійного у воді цих водосховищ, а також сполук марганцю в Київському та Дніпродзержинському водосховищах.

Таблиця 1

Таблиця 2

Комплексна оцінка стану екосистем за гідробіологічними показниками засвідчила антропогенну екологічну напругу практично на усіх контрольованих водних об'єктах. Оцінка проводилась згідно "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями" (Мінекобезпеки, 1998 р.)

Стан планктонних угруповань р. Тетерів в районі м. Житомира характеризувався антропогенною екологічною напругою.

Стан планктонних угруповань р. Десна на ділянці м. Чернігова свідчив про антропогенну екологічну напругу.

В цілому води річки відповідали вимогам 2-3 класу, 3-4 категорії якості вод, Р-мезосапробної зони. В зимовий період води річки характеризувалися як оліготрофні, влітку - ев-політровні, взимку - мезотрофні.

Кількісний і якісний склад фітопланктону р. Рось в межах м. Біла Церква був значно багатшим у порівнянні з попереднім роком. Як і в 1998 році. зростання чисельності відбувалося за рахунок розвитку синьозелених водоростей, які в серпні складали 62-92% від загальної чисельності. Найсприятливіші умови для розвитку альгофлори спостерігалися на ділянці 3 км нижче міста. Зоопланктонні угруповання характеризувалися нестабільністю і нестійкістю. В червні розвиток високосапробної коловертки Rotarіа neptunіа (до 25%) свідчив про високий рівень забруднення вод річки в цей період.

Розвиток альгофлори у воді каскаду дніпровських водосховищ був невисокий. Навесні домінуюче положення належало водоростям діатомового комплексу. В літньо-осінній період провідне місце зайняли синьозелені водорості. Але високого розвитку вони не досягали.

В зоопланктонному угрупованні у верхів'ї Київського водосховища провідна роль належала коловерткам, а в середній та нижній - кладоцерам. В Канівському водосховищі у всі строки спостережень домінували циклопіди, а на Каховському основу зоопланктоценозу складали личинки моллюска дрейсени.

Переважаючий тип трофності - мезотрофно-евтрофні, лише на Дніпровському вдсх. - оліготрофні.

У порівнянні з минулим роком суттєвих змін якості води контрольованих водних об'єктів в басейні Дніпра за гідробіологічними показниками не спостерігалось.

В цілому, аналіз даних моніторингу вказує, що стан водних об'єктів басейну Дніпра, особливо в районах великих міст, залишається несприятливим.

Моніторинг в частині радіологічних і гідрохімічних спостережень в басейні р. Дніпро в 1999 р. здійснювався також установами Держводгоспу, а саме, службами Дніпровського БВО, Волинського, Рівненського, Тернопільського, Житомирського, Сумського, Дніпропетровського і Київського облводгоспів, Хмельницького, Кіровоградського, Миколаївського відділів КВВР на території 15 областей, які займають 2/3 території України. Координація робіт і узагальнення матеріалів покладено на Дніпровське басейнове водогосподарське об'єднання.

Згідно з затвердженою програмою в басейні Дніпра контролювалась якість води 7 великих водосховищ (6 водосховищ Дніпровського каскаду і Карачунівське водосховище на р. Інгулець), 34 річок в місцях основних водозаборів і прикордонних зонах, 7 каналів, 19 зрошувальних систем а також технологічних водойм (ставки-охолоджувачі), зворотних (стічних) вод атомних станцій, які мають вихід у водойми басейну Дніпра і поверхневих вод в зонах впливу скидів зворотних вод АЕС.

Контроль якості води виконувався з трьох радіологічних і 20 - 30 гідрохімічних показників в 122 створах, в тому числі в 6 створах 30-км зони ЧАЕС.

Основними забруднюючими елементами води Дніпра і його приток є біогенні елементи - органічні і азотні сполуки, залізо, які надходять з болотистих територій водозбору верхнього Дніпра і його приток Прип'яті і Ужа і утворюються в слабопроточних водосховищах каскаду внаслідок їх сильного "цвітіння". Найбільше біогенне забруднення з усіх водосховищ каскаду залишилось в Київському водосховищі.

Різке наростання грунтової складової в сумарній величині стоку і підвищення органічного забруднення води спостерігалось в зимовий період 1998-1999 років. Погіршились і деякі інші показники якості води Київського та інших водосховищ дніпровського каскаду, що викликало неабияку тривогу комунальних служб міст Придніпров'я.

Підвищився вміст нафтопродуктів в водах Дніпродзержинського і Дніпровського водосховищ. В інших водосховищах Дніпровського каскаду вміст в воді нафтопродуктів залишився на рівні минулого року.

Концентрація важких металів в поверхневих водах басейну, за винятком заліза загального, не перевищувала норм СанПіН 4630-88 для господарсько- питного користування.

Гідрохімічний стан приток нижнього Дніпра річок Орілі, Самари, Інгульця, які мають високу природну мінералізацію води, постійно погіршується внаслідок незадовільної господарської діяльності підприємств видобувної промисловості. Забрудненість води мінеральними солями, органічними і азотними сполуками, нафтопродуктами залишається тут дуже високою. В 1999 р. літня спека поглибила екологічну кризу на цих річках. Зниження в воді розчиненого кисню, збільшення забрудненості органікою сприяло виникненню епідеміологічної ситуації.

За своїми характеристиками дніпровська вода перед подачею споживачу потребує додаткової очистки: фільтрації, коагуляції, обеззаражування.

Аналіз сучасної гідрометеорологічної ситуації в басейні Прип'яті та отримані експериментальні дані дозволяють вченим Українського науково – дослідного гідрометеорологічного інституту зробити попередній прогноз про підвищення надходження гумусових речовин в Київське водосховище навесні 2000 року, однак у концентраціях набагато нижчих за тих, що спостерігались у 1998- 99 роках.

Разом з тим, згідно з висновками вчених УкрНДГМІ у наступні 8 - 10 років існує висока ймовірність підвищеної водності річок України, що пов'язано з глобальними атмосферними процесами. В поєднанні із значним підійманням грунтових вод на всій території вод країни ймовірність можливого повторення зазначених екологічних ускладнень у дніпровських водосховищах і найближчими роками дуже велика. В результаті, збільшення вмісту органічних речовин, відповідне зменшення фітопланктону та розчиненого кисню у воді призведе до значного зниження здатності річкових екосистем до самоочищення, і як наслідок, до погіршення їх екологічного стану, збільшення витрат комунального господарства на підготовку якісної питної води тощо.

За результатами відомчого моніторингу, який здійснювався санепідслужбою Міністерства охорони здоров'я України, в 1999 р. вода р. Дніпро в межах України в цілому характеризувалася помірним ступенем забруднення (по класифікації СанПіНу 4630 – 88 "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения") і відповідала в основному 2 класу поверхневих джерел водопостачання (по класифікації ГОСТ 2761-82 “Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения”).

Пріоритетними забруднювачами води Дніпра є органічні речовини, нафтопродукти, феноли, важкі метали та біологічне забруднення.

Значна кількість органічних сполук (перевищення санітарних норм за різними показниками коливається з межах 1,1 - 4 рази), яка реєструється практично в усіх створах спостереження, негативно позначається на якості питної води. Очисні споруди водопроводів вже не в змозі перешкодити їх попаданню в питну воду. Застосування хлору в технології водопідготовки при наявності великої кількості органічних сполук призводить до створення небезпечних для здоров'я людини хлорорганічних сполук.

Значний об'єм стічних вод, в тому числі і недостатньо очищених, що скидаються у р. Дніпро, приводить до забруднення води умовно-патогенними мікроорганізмами кишкової групи, а також патогенними бактеріями та вірусами. Тривогу викликає ріст відсотка нестандартних проб води з виділеними збудниками інфекційних захворювань, в основному за рахунок вірусного забруднення води ріки.

За даними відомчого моніторингу найбільш забрудненим є Середній Дніпро. Ділянками, в яких систематично рівень вмісту практично всіх показників значно перевищує середній по річці, а концентрація деяких речовин досягає і значно перевищує граничне допустимі рівні, є Дніпро у м. Києва нижче випуску стічних вод Бортницької станції аерації, Дніпродзержинське водосховище в межах Полтавської області (гирло річок Псьол та Ворскла) та Дніпровське водосховище (Дніпропетровська область).

Оцінюючи санітарно- епідемічну ситуацію, яка склалася на території держави, санепідслужбою України констатується, що все населення України в тій чи іншій мірі підлягає впливу дії шкідливих факторів (фізичної, хімічної та біологічної природи). Зокрема, таким фактором ризику стає вживання питної води, як централізованих так і децентралізованих джерел водопостачання.

Невідповідність якості питної води нормативним вимогам поряд з забрудненнями, які не передбачені стандартом для контролю та іншими факторами, є однією з причин поширення в державі інфекційних (вірусний гепатит А, черевний тиф тощо) та соматичних захворювань (жовчо - кам'яна, сечо - кам'яна, серцево-судинні, виразкова хвороби та ряду інших).

Під наглядом санепідслужби України в 1999 році знаходилось 21505 джерел централізованого водопостачання (1052 комунальних, 5832 відомчих та 8397 сільських водопроводів) і 140498 джерел децентралізованого водопостачання (135686 колодязів, 1012 каптажів та 3800 артезіанських колодязів).

Не відповідали гігієнічним нормам 11,03% комунальних, 5,56% відомчих та 10, 34% сільських водопроводів.

В басейні Дніпра, по комунальних водопроводах найбільший відсоток відхилень від середнього по державі (11,03%) спостерігався в Хмельницькій (32,43%), Рівненській (26,32%), Полтавській (25%), Житомирській (21,05%) областях.

По сільських водопроводах відсоток відхилень від середнього по державі (10,34%) значно перевищує в Полтавській (17,54%), Миколаївській (16,81 %) областях.

В Київській області з загальної кількості сільського населення централізованим водопостачанням забезпечено 40% населення. Особливе занепокоєння викликає стан водопроводів в 202 селах, де побудовано житло для переселенців з Чорнобильської зони. Більшість з них потребує капітального ремонту та реконструкції, а якість води, що подасться населенню, не відповідає стандарту.

Значна кількість водопроводів в областях експлуатувалася з порушенням санітарних норм і правил, як комунальних, відомчих, так і сільських. На ряді водопроводів, не виключаючи і комунальних, відсутні зони санітарної охорони (ЗСО). Відсутність ЗСО біля джерел централізованого водопостачання є причиною 76,7 відсотків невідповідності водопроводів централізованого водопостачання санітарним нормам.

Зростаюче погіршення стану водопровідних мереж в областях України призвело до збільшення бактеріального забруднення питної води.

На мікробне забруднення досліджено по Україні 319280 проб питної води із джерел централізованого водопостачання, не відповідало гігієнічним вимогам - 6,16%. Найбільший відсоток реєструвався в Тернопільській 12,08 (1997 р. - 11,73%). Миколаївській областях - 10,19% (1997 р. - 10,3%, ).

Для зміни положення на краще слід розробити та реалізувати низку відповідних заходів, питома вага кожного з яких повинна визначатися за критерієм забезпечення населення якісною питною водою з максимальним ефектом по захисту здоров'я людини.

За даними Держбуду Україна порівняно з розвинутими країнами світу має досить високий рівень забезпечення населення централізованим водопостачанням. Середня норма водоспоживання по країні становить 320 л/добу і з урахуванням технологічних витрат та витоків води по окремим великим містам (Київ, Запоріжжя, Чернігів тощо) в 2-3 рази перевищує аналогічний показник країн ЄС.

Централізованим водопостачанням забезпечено населення всіх міст країни, 86,4 відсотка селищ міського типу, тобто понад 70 відсотків населення України. Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів становить 25,7 млн. куб. метрів води на добу, в тому числі підприємств комунальної власності 14,9 млн. куб. метрів на добу. Протяжність комунальних водопровідних мереж складає 78, 8 тис. км.

Водночас в більшості обласних центрів вода подається за графіком. Ще однією із проблем є те, що переважна більшість діючих споруд водопостачання побудовані в 60-70 роки згідно із застарілими будівельними нормами; технології та обладнання, за якими запроектовані споруди, вже не в змозі забезпечити належну якість води.

Будівництво централізованих систем водопостачання всі роки випереджало введення потужностей каналізації, що призвело до диспропорції потужностей водопроводу та каналізації, погіршувало екологічний стан водойм та здійснювало негативний вплив на якість питної води. Крім того з кожним роком зменшувались обсяги капітальних вкладень в розвиток систем водопостачання та водовідведення, при цьому збільшувалась невідповідність складу споруд та технологій водопідготовки прогресуючому погіршенню якості джерел водопостачання.

Оскільки нове будівництво практично не здійснюється і не виконується повному обсязі планово-попереджувальний ремонт, то все це призвело до різкої погіршення технічного стану основних фондів.

Цим обумовлено значне зростання аварійності водопровідних об'єктів (тільки у міських мережах в аварійному стані перебуває 19, 9 тис. кілометрів або 26 відсотки від загальної довжини), водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття, четверта частина водопровідних очисних споруд і мереж (у вартісному виразі) фактично відпрацювала термін амортизації, скінчився термін амортизації кожної п'ятої насосної станції. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів (40 відсотків потребує заміни).

Незадовільний технічний стан споруд і мереж не може не впливати і на якість комунальних послуг і в першу чергу питної води. Велика кількість аварій на водопровідних мережах (до 2-х одиниць на км) призводять до вторинного забруднення питної води і небезпеки виникнення та поширення інфекційних захворювань.

Незадовільна якість питної води в окремих містах обумовлена не тільки вищезгаданими чинниками, а і якістю вихідної сировини.

Якість питної води визначається за трьома групами показників: мікробіологічними, токсикологічними, а також органолептичними властивостями.

За даними, Держводгоспу ситуація в Україні з сільським водопостачанням є однією з найгірших серед європейських держав та країн СНД. При цьому рівень забезпечення сільського населення гарантованим водопостачанням залишається через незадовільні екологічні умови в цілому низьким, незважаючи на заходи, які вживаються останніми роками Урядом і місцевими виконавчими органами для вирішення цієї проблеми. Крім того, цей стан ще більше ускладнюється наслідками Чорнобильської катастрофи.

Зараз в Україні тільки 4,1 млн. чоловік з 16,7 млн. сільського населення, або 24, 5% користуються послугами централізованих систем водопостачання.

Решта населення користується для питних потреб місцевими джерелами -шахтними і дрібнотрубчастими колодязями, струменевими та іншими саморобними каптажами, прирусловими копанками, привізною водою тощо.

Тільки п'ята частина сіл (5,4 тис. із загальної кількості 28,6 тис.) мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з яких через недосконалу експлуатацію і тривалий термін служби працює з перебоями і не можуть забезпечити постачання водою нормативної якості.

При цьому слід відзначити, що забезпеченість підприємств сільськогосподарського виробництва і тваринництва централізованим водопостачанням досягає 98 відсотків.

У південних і східних регіонах країни 1095 населених пунктів, де проживає близько 410 тис. чоловік, через природні та техногенні причини не мають гарантованих джерел водопостачання і їх населення змушене користуватися привізною водою.

Переважна більшість шахтних колодязів (в Україні їх налічується понад 2,1 млн. штук) в санітарно-гігієнічному відношенні перебуває в незадовільному стані через фактично повсюдне бактеріальне і хімічне забруднення ґрунтових вод відходами господарської діяльності.

У воді більшої частини обстежених шахтних колодязів і в багатьох свердловинах виявлено вміст небезпечних органічних сполук (нітрити, нітрати, азот амонійний), що в 3-5 разів, а в окремих випадках у 40-50 разів, перевищує допустимі норми. Дуже розповсюджене бактеріальне забруднення ґрунтових вод, які каптуються шахтними колодязями і використовуються у сільській місцевості як джерела питної води.

Радіаційно-екологічний моніторинг Дніпровської водної системи є складовою та невід'ємною частиною загальнодержавної системи моніторингу навколишнього середовища. На сьогоднішній день вирішальний вплив на радіаційний стан Дніпровських водних об'єктів мають гідрометеорологічні умови та радіаційна ситуація, що складаються безпосередньо на територіях найбільш забруднених радіонуклідами. Головним джерелом надходження радіонуклідів водним шляхом у дніпровські водосховища залишається р. Прип'ять.

Метеорологічні умови, що складалися протягом 1999 року на території України, мали суттєвий вплив на гідрологічний режим Дніпровської водної системи. Гідрологічний режим річок, що формують основний приплив радіонуклідів до каскаду дніпровських водосховищ (Верхній Дніпро та Прип'ять з притоками в межах 30-км зони відчуження), характеризувався дуже високою водністю у зимовий період 1998-99 рр., дуже високим весняним водопіллям (та середньою за водністю літньо- осінньою меженню.

Спостереження за радіаційним режимом дніпровських водосховищ проводиться в основному у їх нижніх частинах (у верхніх б'єфах ГЕС).

Загалом у 1999 році у Дніпровській водній системі перевищень рівнів концентрацій радіонуклідів, встановлених НРБУ-97, не спостерігалось.

Таблиця 3.

зміну умов формування поверхневого стоку (відсутність вертикального планування та водовідвідних мереж, перетинання поверхневого стоку шляховими та іншими насипами, створення каскадів ставків і водосховищ на малих річках, у балках);

зменшення випаровування і конденсації вологи в грунті внаслідок ефекту екранування від забудови і благоустрою;

баражний ефект насипу доріг, фундаментів будівель, великих колекторів:

витоки води із водонесучих мереж і комунікацій;

вплив промислових підприємств;

проведення зрошення земель на значних площах;

недостатня забезпеченість дренажем та низька його ефективність роботи за умови дефіциту електроенергії;

неконтрольоване будівництво житлових та виробничо -господарських споруд у найбільш уразливих до дії вод заплавах річок і пониззях.

Станом на початок лютого 1998 року, за даними Геолкому та Гідрометкому, дзеркало ґрунтових вод порівняно з відповідним періодом попереднього року, залягало ближче до поверхні грунту на 50-80 см, а в південних областях - на 103-324 см.

Опади на півдні України в 1997 році становили 184% норми і саме на цих територіях у січні 1998 року підтоплення призвели до надзвичайної ситуації загальнодержавного характеру.

Підтопленням нанесені збитки будівлям, на значних площах сільгоспугідь відмічається засолення грунтів, через високе стояння ґрунтових вод на протязі спостерігається загибель багаторічних насаджень (плодових дерев, полезахисних лісосмуг і т.п.)

Загалом підтоплення територій міст та селищ міського типу зафіксовано у всіх областях басейну Дніпра.

Найбільш несприятливими є урбанізовані регіони в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Миколаївській, Полтавській областях. Загальна площа підтоплення в містах і селищах міського типу в цілому по Україні становить 171,3 тисяч гектарів, за попередніми даними на сьогодні підтоплено 234 міста і 324 селища міського типу, більш ніж у 24 містах підтоплені площі перевищують 1000 га.

Тимчасові заходи, проведені в 1998 році під час виходу грунтових вод на поверхню, не привели до суттєвого покращання обстановки.

На протязі 1999 року зниження рівня грунтових вод підтоплених територій спостерігалось лише за рахунок малої кількості опадів.

За даними Держбуду, який відслідковує на протязі останніх років розвиток процесів підтоплення грунтовими водами міст і селищ міського типу, встановлено, що цей процес прогресує і його призупинення та ліквідація можливі лише за умови проведення постійних комплексних робіт.

Підсумовуючи розгляд питання щодо сучасного стану р. Дніпро (головного джерела питного та виробничого водопостачання України) треба відмітити наступне.

Аналіз динаміки змін економічних та водогосподарських показників за останнє десятиліття, проведений фахівцями Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України в рамках фундаментальної теми “Дослідження природно – ресурсного потенціалу і соціального розвитку України” показав:

-наявність значного зростання водоємності валового внутрішнього продукту (ВВП) і промислової продукції, а також брудоводоємності ВВП:

-навіть гіперзниження обсягів виробництва не забезпечує припинення забруднення водних ресурсів, а навпаки може призводити до його збільшення;

-темпи зниження валових показників використання водних ресурсів в кризові періоди завжди нижчі від темпів економічного спаду;

2. В останні роки, внаслідок загальної кризи в економіці країни, зменшення обсягів виробництва, закриття або переорієнтації багатьох підприємств, загальна кількість стічних вод дещо зменшилась, але значно підвищилось число аварій, аварійних та надзвичайних ситуацій, несанкціонованих скидів стічних вод тощо. Тому, навантаження на природні води басейну Дніпра і всіх водних ресурсів країни залишається занадто тяжким. Крім того, порушення в режимах праці гідротехнічних споруд дніпровського каскаду (водосховищ, дамб, каналів тощо), які у теперішній ситуації постійно мають місце, в сукупності із наведеними вище факторами, призвело до не передбачуваних змін у кількісному і якісному складі води.

Надходження у природні водні об'єкти із скидами комунальних і промислових стоків, зливових вод із забудованих територій, проммайданчиків та сільгоспугідь, внаслідок пошкодження на водопровідних (до 2 од/км на рік) і каналізаційних (до 0,3 од/км на рік) мережах великої кількості різноманітних за складом, властивостями та токсичністю забруднюючих речовин призводить не тільки до значного погіршення загального екологічного стану водойм, але й становить пряму загрозу здоров'ю людини через можливість виникнення та поширення різних захворювань, у т.ч., і інфекційних (систематичних і достовірних даних щодо мікробіологічного забруднення води немає, але “водні спалахи” інфекційних захворювань, які щорічно виникають у деяких регіонах, одиничні випадки вже забутих хвороб (черевний тиф) та інші фактори свідчать про незадовільний санітарний стан водних об'єктів і викликають певну тривогу).

Стан постачання населенню питної води і діяльність органів державного нагляду з цих питань залишаються незадовільними.

3. На жаль, і це підкреслено в “Огляді результативності екологічної діяльності в Україні”, затвердженому 21 вересня 1999 року на 6-ій сесії Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН, в Україні немає цілісної системи спостережень та аналізу даних за екологічним станом басейну Дніпра, тобто відсутній відповідний моніторинг, хоча в системі екологічної безпеки стратегічна роль у забезпеченні систематичною оперативною надійною інформацією про стан навколишнього середовища належить саме моніторингу.

Аналіз стану та ефективності роботи відомчих мереж спостережень показує, що ця діяльність суб'єктів державного моніторингу зазнала суттєвих втрат внаслідок кризового стану економіки України та його прояву на всіх без винятку ділянках робіт, пов'язаних із здійсненням державного моніторингу довкілля. Незадовільно фінансувались практично всі програми та проекти, які містять складові, пов'язані з моніторингом стану навколишнього природного середовища і спрямовані на підвищення рівня екологічної безпеки.

В результаті, незважаючи на велику програму спостережень, що виконуються організаціями різних відомств, при аналізі результатів спостережень кожного з них гостро позначається відсутність даних для комплексних оцінок якості поверхневих і підземних вод.

Не всі джерела забруднення поверхневих вод охоплені систематичним контролем. Процес одержання інформації про стан водних об'єктів не об'єднаний загальною метою комплексних спостережень. Кожна з відомчих систем базується на власній мережі пунктів, спостереження проводяться по неузгодженим між собою програмам, відповідно до внутрішньовідомчих регламентів, в основному, мають різну науково-методичну базу і матеріально-технічне забезпечення. Зазначені причини часто перешкоджають успішній взаємодії відомчих систем і служб між собою, обмежують обмін інформацією і призводять до дублювання спостережень. Узагальнення одержуваної відомчими службами інформації пов’язане із значними труднощами, зокрема, через суперечливість відомчих інтересів і відсутність реальної координації дій на регіональному рівні.

Недостатнє фінансування поточних моніторингових робіт призводить у деяких випадках до зриву термінів відбору проб і не забезпечує ефективного контролю якості води, особливо в місцях питних водозаборів. В останні роки державним установам не виділяються кошти на придбання приладів, які у багатьох лабораторіях фізично і морально застаріли. Через відсутність приладів в більшості лабораторій не визначаються важкі метали, що не дає змоги дати повну характеристику якості води, що подається для питного водопостачання. Через недостатнє фінансування відбувається скорочення програм і пунктів спостережень і контролю за станом водних об'єктів і водних ресурсів.

Достовірність гідрохімічних даних по ряду показників викликає сумнів. Майже всі лабораторії, що виконують аналізи, не мають сучасного аналітичного обладнання (у той час коли концентрація більшої частини високотоксичних інгредієнтів, настільки мала, що потребує застосування різних видів хроматографії. атомної та плазмової спектрофотометрії та інших чутливих та селективних методів аналізу і спеціальної підготовки проби) та відповідних кваліфікованих спеціалістів. Інформаційна невизначеність, у свою чергу, негативно впливає на обгрунтованість прийняття управлінських рішень.

Необхідно здійснення послідовних заходів з організації та координації створення та функціонування державної системи екологічного моніторингу довкілля, підтримки і розвитку інформаційних систем.

Організаційне забезпечення реалізації Національної програми, розробку та контролем за реалізацією першочергових заходів та завдань здійснюють Мінекобезпеки та державні управління екологічної безпеки областей басейну Дніпра.

Оскільки екологічне оздоровлення басейну Дніпра визначено одним із найважливіших пріоритетів у діяльності Мінекобезпеки, у вересні 1998 року створено, за погодженням Кабінету Міністрів України, Управління проблем Дніпра та водних екосистем та Відділ проблем Дніпра в його складі, на які покладено функцію забезпечення організації супроводу реалізації Національної програми.

В 1999 році здійснено поступові та послідовні кроки з метою удосконалення організаційного забезпечення реалізації Національної програми, основним елементом якого стало створення Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води, яку створено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.99 р. №1544 із керівних представників усіх зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій, Національної Академії наук та громадських організацій (розділ 2.2 Доповіді). Робочим органом Ради, згідно Положення, визначено Відділ проблем Дніпра Мінекобезпеки.

Організаційні та першочергові заходи щодо забезпечення реалізації Національної програми розроблені в більшості областей басейну Дніпра на протязі 1997-1998 років.

Крім того, на виконання “Заходів правового та організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1931 від 7 грудня 1998 року, та “Плану розробки та реалізації організаційно-правових, науково-технічних та інших заходів, передбачених механізмом реалізації та фінансування Національної програми ” Мінекобезпеки, обласні та Київська міська державні адміністрації протягом 1999 року забезпечили розроблення регіональних та місцевих екологічних програм у складі Національної програми (розділ 4.1 Доповіді).

В цьому документі узагальнені положення щодо організаційного механізму реалізації та супроводження Національної та регіональних програм, викладені в текстах зазначених програм, відповідних дорученнях Кабінету Міністрів України, рішеннях та розпорядженнях обласних та Київської міської Рад та державних адміністрацій, наказах Мінекобезпеки, методичних розробках тощо.

забезпечення реалізації програм у встановлені терміни;

досягнення передбачених програмами цільових завдань та показників;

використання фінансових, матеріально-технічних та інших залучених ресурсів за призначенням;

здійснення комплексного аналізу та поточної оцінки ходу виконання програм;

виявлення відхилень при виконанні завдань програм з метою прийняття необхідних оперативних заходів;

забезпечення щорічного звітування перед Кабінетом Міністрів України про хід виконання Національної програми та відповідних регіональних програм в її складі.

Порядком встановлюються наступні повноваження та відповідальність структурних підрозділів Мінекобезпеки, державних управлінь екологічної безпеки в областях басейну Дніпра та місті Києві щодо забезпечення реалізації та контролю за станом виконання Національної та регіональних програм:

Державні управління екологічної безпеки у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Cумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях та місті Києві:

а) забезпечують супроводження за розробленням, затвердженням та, в разі необхідності їх коригуванням, регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

б) забезпечують на території області (міста) координацію виконання заходів Національної, регіональної, галузевих програм та проектів щодо екологічного відродження басейну Дніпра, відповідних програм та проектів органів місцевого самоврядування;

в) щорічно, на основі затверджених в установленому порядку регіональних програм, напрямів і завдань Національної програми, розроблюють:

-короткотермінові (річні) плани дій (природоохоронних, організаційних, науково-технічних, просвітницьких, з інформаційного забезпечення тощо) з чітким визначенням пріоритетів, реальних обсягів робіт і джерел фінансування;

-пропозиції до переліку та вартості робіт найважливіших природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води для включення до Державної програми соціально – економічного розвитку та Державного бюджету на поточний рік;

г) щорічно у терміни, визначені для складання державного і місцевих бюджетів, забезпечують погодження зазначених планів і пропозицій обласними (Київською міською) державними адміністраціями та їх надання згідно встановленої форми Управлінню проблем Дніпра та водних екосистем для узагальнення;

є) здійснюють науково-методичне, технічне та кадрове забезпечення створення обласних (Київського міського) інформаційних систем (центрів) супроводження Національної та регіональної програм;

ж) щорічно розроблюють та реалізують заходи щодо забезпечення інформування населення та залучення громадськості до вирішення проблем екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Управління проблем Дніпра та водних екосистем Мінекобезпеки:

а) щорічно у терміни, визначені для складання державного і місцевих бюджетів, забезпечує отримання, здійснює узагальнення та подання до Мінфіну зведених матеріалів щодо переліку і вартості робіт щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води, відповідно до структури видатків державного і місцевих бюджетів, передбачених бюджетною класифікацією;

б) здійснює розгляд та узгодження, за участю Управління економіки, обсягів робіт і переліків природоохоронних заходів в басейні Дніпра на наступний бюджетний рік, які мають здійснюватись за рахунок видатків з головного розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” державного бюджету;

в) здійснює розгляд запитів щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з екологічного оздоровлення басейну Дніпра, підготовку та подання відповідних пропозицій Управлінню економіки для їх включення до Переліку природоохоронних заходів використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на наступний бюджетний рік;

г) щорічно, на основі напрямів і завдань Національної програми та Комплексної програми науково-технічного забезпечення екологічного відродження басейну Дніпра та поліпшення якості питної води здійснює:

-розгляд запитів щодо фінансування найважливіших науково – дослідницьких робіт;

-підготовку та подання Мінекономіки України проекту узагальненого переліку першочергових науково – дослідницьких робіт з екологічного оздоровлення басейну Дніпра на наступний бюджетний рік в межах коштів Державного бюджету, передбачених Мінекобезпеки, Національній академії наук тощо на фінансування наукової частини Національної програми;

-підготовку та подання для затвердження керівництву Мінекобезпеки проекту плану науково – дослідницьких та проектно – конструкторських робіт з екологічного оздоровлення басейну Дніпра на наступний бюджетний рік;

д) забезпечує науково-методичну підтримку та координацію впровадження програмних засобів, за участю Управління державного екологічного моніторингу, при створенні басейнової інформаційної системи (центру) супроводження Національної та регіональної програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

е) забезпечує отримання інформації від зацікавлених міністерств, інших органів центральної виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій, здійснює її узагальнення, підготовку та подання до 20 березня Кабінету Міністрів України проекту щорічної доповіді про хід реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води та регіональних програм у її складі.

Затверджений Порядок наказано відповідним структурним підрозділам Мінекобезпеки та державним управлінням екологічної безпеки в областях басейну Дніпра та місті Києві взяти до керівництва та неухильного виконання, крім того, Прес-центру Мінекобезпеки, за участю Управління проблем Дніпра та водних екосистем, забезпечити висвітлювання проблематики щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води у засобах масової інформації.

Напрямки подальшого функціонування та удосконалення організаційного механізму реалізації Національної програми полягають, перш за все, в:

забезпеченні діяльності Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води, Президії та постійно діючих робочих груп Ради;

у зміцненні регіональних структур, відповідальних за реалізацію Національної, регіональної, галузевих програм та проектів щодо екологічного відродження басейну Дніпра;

впровадженні принципів басейнового управління водокористуванням, охороною вод, відтворенням водних ресурсів та фінансуванням заходів екологічного оздоровлення водних об'єктів в басейні Дніпра;

забезпеченні контролю за впровадженням рішень Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води,

забезпеченні контролю виконання завдань Програми, що фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів та інших джерел, у тому числі власних коштів підприємств

підвищенні ефективності реалізації завдань і заходів, передбачених Національною та регіональними програмами.

Тому на сучасному етапі реалізації Національної програми особливої гостроти набувають питання удосконалення системи управління охороною навколишнього природного середовища та реалізації екологічних програм. Існуюча система створювалась в умовах централізованої планової системи, її адаптація до нових соціально-економічних умов та підвищених екологічних вимог життєдіяльності населення здійснюється недостатніми темпами.

Ключовими факторами удосконалення системи управління мають стати:

подальше підвищення ролі економічних та правових методів регулювання природокористування та охорони природи;

поступове реформування організаційної структури управління.

Мета удосконалення економічної інфраструктури управління природокористуванням - підтримання економічно дієвого рівня для всіх суб'єктів господарювання та забезпечення її засобами виконання державних, регіональних та місцевих екологічних програм.

Мета удосконалення організаційної інфраструктури управління - включення механізмів представницьких, підприємницьких, громадських, наукових органів в систему управління та забезпечення їх скоординованих дій шляхом створення басейнових міжвідомчих координаційних органів (рад, комісій).

Одним з найважливіших напрямків формування такого принципово нового механізму управління природокористуванням та природоохоронною діяльністю як на державному, так і на регіональному рівнях, є залучення до вирішення екологічних проблем не тільки державних установ, а практично всіх секторів суспільства, в першу чергу підвищення ролі:

органів місцевого самоврядування;

неурядових (громадських) екологічних організацій;

приватного бізнесу (останній виключно під дією громадськості та за допомогою державного регулювання має стати основним джерелом інвестування у природоохоронні програми, однак в наших умовах це реалії завтрашнього дня).

На сьогодні в більшості ряді областей басейну уже розроблені і затверджені розпорядженням голів обласних державних адміністрацій чи рішеннями обласної ради народних депутатів регіональні програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра або аналогічні розділи в обласних програмах охорони довкілля. Однак для формування дієвого організаційного, фінансового та економічного механізму забезпечення реалізації регіональних програм необхідна реформа місцевого самоврядування в напрямку посилення його повноважень, відповідальності та фінансової спроможності щодо вирішення регіональних екологічних проблем, про що свідчить досвід розвинутих країн.

Таким чином, з розширенням масштабів виконання робіт виникає нагальна потреба в їх координації, розробці і впровадженні механізмів фінансового забезпечення тощо, для цього необхідно здійснення поступових та послідовних кроків з метою удосконалення організаційного забезпечення природокористування, охорони навколишнього природного середовища та реалізації Національної програми.

Удосконалення структури управління природоохоронним комплексом басейну Дніпра доцільно здійснювати в декілька етапів: на першому - планується досягти повної реалізації можливостей, що закладені в діючих структурах та нормативних актах, на базі поєднання басейнового планування та територіального оперативного управління, на другому та наступних - підключення механізмів басейнового управління, розробка та впровадження його організаційних та нормативно-правових засад.

Після опрацювання цього питання з усіма зацікавленими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними та Київською міською державними адміністраціями, Національною Академією наук згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.99 р. №1544 утворено Раду з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води, затверджено Положення про Раду та її посадовий склад.

Основними завданнями Ради визначено:

-розроблення пропозицій щодо формування основних засад державної політики та механізму її реалізації в галузі поліпшення екологічного стану Дніпра та забезпечення населення якісною питною водою;

-сприяння реалізації Національної програми, інших державних, галузевих, регіональних та місцевих екологічних програм, спрямованих на поліпшення екологічного стану басейну Дніпра;

-сприяння реалізації міжнародних програм і проектів технічної допомоги, залученню іноземних інвестицій, що спрямовуються на поліпшення екологічного стану басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

-забезпечення інформування громадськості про цілі і завдання Національної програми, підвищення її участі в природоохоронних заходах;

-сприяння розробленню та впровадженню пілотних проектів сучасних ефективних багатоступеневих технологій виробництва якісної питної води із р. Дніпра.

Рада відповідно до покладених на неї завдань:

-інформує Кабінет Міністрів України про виконання та ефективність реалізованих завдань і заходів, передбачених Національною програмою.

Після прийняття постанови про створення Ради на протязі наступних двох місяців за поданням та за участю заінтересованих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій, наукових та громадських організацій було-проведено формування персонального складу Ради та розроблені організаційні засади роботи Ради та Президії Ради (Регламент роботи, Індикативний план на ІV кв.1999 року та на 2000 рік), які були розглянуті та затверджені на першому засіданні Ради, що відбулося 15 жовтня 1999 року.

Крім того, розглянуті пропозиції щодо розвитку басейнової системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів в басейні Дніпра, які були схвалені рішенням Ради та у вигляді узагальнених рекомендацій листом №12-2-3/р-822 від 2.11.99 надіслані всім заінтересованим міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям для врахування у подальшій роботі та практичного впровадження.

В листопаді – грудні 1999 року в складі Ради були сформовані міжвідомчі робочі групи за головними напрямами Національної програми, а саме:

розроблення та реалізації природоохоронних заходів щодо оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води;

впровадження принципів басейнової системи управління водокористуванням та охороною вод;

розв'язання проблем управління водогосподарським комплексом;

удосконалення еколого - інвестиційної діяльності та нормативно-правової бази;

удосконалення екологічного моніторингу в басейні ріки Дніпро;

забезпечення населення якісною питною водою.

Рішенням Ради встановлено, що головна функція робочих груп Ради полягає у забезпеченні взаємодії, розробленні та реалізації спільних пропозицій міністерств, інших центральних органів, обласних (міських) державних адміністрацій, наукових та громадських установ тощо з питань реалізації основних напрямів та завдань Національної програми. До роботи в робочих групах залучені працівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, вчені та провідні фахівці з відповідних галузей, представники громадськості.

На першому засіданні Президії Ради, що відбулося 24 грудня 1999 року було:

-затверджено персональний склад та індикативні плани роботи постійно діючих робочих груп Ради на 2000 рік;

-розглянуто питання міжнародного співробітництва щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра, в тому числі хід підготовки до реалізації багатоцільового проекту очищення стічних вод у м. Кривий Ріг в рамках Національної програми за рахунок реабілітаційних позик японської Офіційної допомоги для розвитку, та схвалені основні напрями діяльності Мінекобезпеки, заінтересованих міністерств та інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з активізації міжнародного співробітництва в басейні Дніпра на 2000 і подальші роки.

Згідно рішення Президії Ради проект Плану реалізації Національної програми та Пропозиції щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води за рахунок Державного бюджету України в 2000 році листами №12-1/р-2-1-337 від 29.12.99 та №12-1-51 від 28.01.2000 надіслано на розгляд Кабінету Міністрів України.

До основних результатів роботи в 1999 році можна віднести наступне:

-вперше в країні при Кабінеті Міністрів України створено басейновий орган з проблем екологічного стану ріки Дніпро та якості питної води з широким включенням в систему управління природокористуванням та охороною навколишнім природним середовищем механізмів представницьких (центральних та регіональних), громадських, наукових органів;

-з метою забезпечення скоординованих дій членів Ради розроблено план роботи Ради, Президії, постійно діючих груп Ради та відповідний організаційно – технічний механізм забезпечення їх діяльності, організації та контролю за виконанням прийнятих рішень;

-розроблено детальний план дій наступної реалізації Національної програми у вигляді скоординованих, конкретних, цілеспрямованих та взаємопов’язаних організаційно – технічних заходів, забезпечених достатнім фінансуванням та відповідним механізмом реалізації;

-розроблені з метою удосконалення економічної та організаційної інфраструктури управління природокористуванням пропозиції щодо розвитку басейнової системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів в басейні Дніпра;

-розроблені пропозиції щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води та першочергові заходи щодо удосконалення фінансового забезпечення охорони довкілля в країні.

Зроблені перші, але послідовні кроки у досягненні поставленої перед Радою мети - забезпеченні проведення скоординованої політики в галузі природокористування та охорони довкілля у басейні ріки Дніпро, удосконалення системи управління охороною довкілля та реалізації екологічних програм.

Створення зазначеної Ради відповідає головним напрямам Національної програми та "Основних напрямів державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", затверджених постановою Верховної Ради України від 5.05.98 р. №188/98 - ВР, щодо впровадження принципів басейнового управління у басейні Дніпра і, в подальшому, може бути розповсюджене на інші річкові басейни України.

Важливе значення набуває міжнародний аспект впровадження принципів басейнового управління. Так, в рекомендаціях “Огляду результативності природоохоронної діяльності в Україні”, підготовленого експертами Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН в 1999 році підкреслено, що з метою поліпшення управління водними ресурсами повинен бути надалі впроваджений принцип річкових басейнів, тому для кожного річкового басейну повинні бути створені адміністративні органи, в яких повинні брати участь всі заінтересовані національні, регіональні та місцеві органи, по можливості з міжнародними партнерами.

Крім того, згідно з директивою Європейського Союзу про водну політику очікується, що в усіх країнах - членах ЄС у 2000 році будуть діяти органи басейнового управління, які відповідатимуть за впровадження водної політики ЄС.

В зв'язку з цим, прийняття рішення про утворення Ради з екологічних проблем Дніпра та якості питної води та початок її діяльності означає здійснення важливого кроку в інтеграції України до європейської спільноти шляхом гармонізації законодавства та вдосконалення системи управління охороною довкілля відповідно до вимог Європейського Союзу.

Особливістю Національної програми є комплексне вирішення екологічних проблем басейну: від створення законодавчо – правової бази та економічного механізму реалізації програми до виконання конкретних природоохоронних заходів по її пріоритетним напрямкам.

Виконання природоохоронних заходів, спрямованих на екологічне оздоровлення басейну Дніпра, в 1999 році здійснювалось за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, власних коштів господарських органів усіх форм власності, міжнародної допомоги та інших джерел.

Мета виконання цих заходів відповідає таким пріоритетним напрямам Національної програми, як:

охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

екологічно безпечне використання водних ресурсів;

відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та здійснення заходів щодо боротьби із шкідливою дією вод;

поліпшення якості питної води.

Взаємопов'язані комплекси заходів за визначеними пріоритетними напрямами переслідують такі цілі:

зменшення антропогенного навантаження на водні об‘єкти;

досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства;

забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкта як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води;

створення ефективної структури управління і механізмів екологічного регулювання охорони та використання водних ресурсів.

Виконання завдань і заходів щодо реалізації Програми має гарантувати населенню, яке проживає на території басейну Дніпра, право на екологічну безпеку у використанні як поверхневих, так і підземних вод.

Практична реалізація природоохоронних заходів та завдань і робіт, встановлених Національною програмою, здійснюється шляхом розроблення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади та подання ними Мінекобезпеки, іншим центральним органам виконавчої влади та облдержадміністраціям переліку робіт та їх вартості найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води, що забезпечує відповідно до Національної програми та Плану її реалізації Мінекобезпеки щорічно у терміни, визначені для складання державного і місцевих бюджетів.

В зв'язку з вищезазначеним Мінекобезпеки в 1999 році забезпечив виконання:

-розгляд та узгодження планів робіт і переліків природоохоронних заходів в басейні Дніпра на 2000 рік, підготовлених Держводгоспом, Гідрометкомом, Геолкомом, Держкомземом та Держкомлісгоспом України, які мають здійснюватись за рахунок видатків з головного розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” державного бюджету, та їх щоквартальну звітність про здійснення природоохоронних заходів;

-залучення державних управлінь екологічної безпеки областей басейну до погодження подання та звітування про виконання вищезазначених заходів;

-формування згідно матеріалів, надісланих міністерствами, відомствами та облдержадміністраціями, переліку природоохоронних заходів щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води на 2000 рік;

Аналіз виконання заходів щодо реалізації Національної програми в 1999 році проведено за матеріалами, наданими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обл(міськ)держадміністраціями та відповідними державними управліннями екологічної безпеки областей басейну Дніпра за галузево - територіальним принципом по об‘єктам інвестування з урахуванням пріоритетних завдань по напрямам.

Витрати на роботи, пов'язані з будівництвом і реконструкцією споруд та мереж водопостачання і каналізування міст, населених пунктів та господарських об’єктів є найбільшими за обсягом витрат, необхідних для реалізації завдань Національної програми, і це закономірно, адже стан цих об’єктів давно викликає занепокоєння.

Очисні споруди міст та населених пунктів в басейні Дніпра часто працюють із значним перевантаженням, а подекуди в селищах з централізованим водопостачанням та селищах міського типу їх зовсім немає або вони являють собою примітивні поля фільтрації, які також в більшості перевантажені. Забруднення водних джерел призвело до порушення природних процесів самоочищення водних об'єктів і значно ускладнило проблему одержання якісної питної води на водопровідних станціях. Водопровідні очисні споруди вже не можуть перешкодити надходженню до питної води значної кількості неорганічних та органічних забруднюючих речовин, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах радіаційного навантаження, викликає загрозу здоров'ю населення.

Все це приводить до значних економічних втрат для держави, оскільки порівняльний аналіз економічних показників систем водопостачання на різних за якістю поверхневих вод ділянках закономірно показує значне зростання (в 1,5 - 2 рази) питомих витрат на водопідготовку з використанням більш забруднених водойм.

В умовах, коли централізоване фінансування будівництва комунальних систем водопостачання і каналізування міст та населених пунктів припинено і здійснюється з місцевих бюджетів в межах нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, обсяги будівництва зазначених об’єктів скоротилися в десятки разів. Відсутність достатнього цільового фінансування зазначеного напряму Національної програми значно ускладнює реалізацію запланованих заходів в повному обсязі.

Водночас, за даними Держбуду, дефіцит питної води в цілому по Україні становить 5,0 млн. куб. м/добу, у зв'язку з чим вона подається за графіками повністю або частково в ряді міст. На сьогодні суттєво обмежені можливості одержання якісної питної води в регіонах, пов’язаних з Дніпром: в Черкаській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Херсонській областях. В 260 міських населених пунктах України якість питної води за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам чинного стандарту.

Щодобово у водойми через системи міської каналізації скидається близько 4,5 млн. куб. м недостатньо очищених стічних вод, у тому числі 380 тис. куб. м взагалі без очищення. Це завдає значної шкоди екологічному стану джерел водопостачання і призводить до небезпеки виникнення та поширення інфекційних захворювань на холеру, гепатит А тощо.

Низькі обсяги інвестицій як з боку власників інженерної інфраструктури - міст, поряд з вкрай обмеженими фінансовими можливостями безпосередньо водоканалів не дозволяють в необхідних обсягах модернізувати зношене та впроваджувати сучасне ресурсозберігаюче обладнання та технології.

Як результат, спостерігається значне зниження надійності роботи цієї важливої галузі життєзабезпечення.

З 75,2 тис. км водопровідних та 29,1 тис. км каналізаційних мереж України у аварійному стані перебувають відповідно 22 і 26 відсотків. Кількість аварій та пошкоджень на 1 км мережі в рік в кілька разів перевищує аналогічні показники європейських країн.

Через фізичний знос трубопроводів, споруд та обладнання останніми роками виникали складні аварії на системах каналізації багатьох міст, у тому числі басейна Дніпра - Херсона, Черкас, Чернігова, Житомира, Запоріжжя та інших.

Подальше збереження існуючих тенденцій розвитку водопровідно-каналізаційного господарства пов’язане з підвищенням ризику техногенних катастроф в басейні (внаслідок старіння та зношеності технологічного обладнання) і може призвести до катастрофічних екологічних наслідків на більшій частині України.

При формуванні Переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води на 1999 рік до останнього було включено комплекс заходів, що враховує пропозиції обласних державних адміністрацій, розташованих в басейні Дніпра, щодо будівництва і реконструкції споруд і мереж водопостачання і каналізування міст та селищ міського типу, при цьому потреба в коштах на 1999 рік становила 298 млн. грн. (з них - 105 млн. грн. на будівництво каналу Дніпро-Донбас)

Крім того, Держбудом у 1998 році були підготовлені та направлені листом від 14.07.98 р. №10/3-337 до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення питання фінансування будівництва найважливіших водопровідно-каналізаційних об'єктів України.

При цьому відзначалось, що протягом останніх років майже припинилися будівництво і введення в дію додаткових потужностей та реконструкція діючих споруд і мереж централізованих систем водопостачання та водовідведення населених пунктів.

За браком коштів більш вагомі об'єкти, а саме друга черга каналу "Дніпро-Донбас", вкрай необхідної для поліпшення водозабезпечення Донецької та Луганської областей та підвищення якості води в р. Сіверський Донець, водопровідний комплекс "Дніпро - Мелітополь-Бердянськ", водопровідні очисні споруди міст Херсона, Миколаєва, Західна та Добропільська фільтрувальні станції, очисні споруди каналізації лівого берега м. Дніпропетровська та ряд інших не вводяться протягом тривалого часу.

Враховуючи викладене, Комітет просив дати доручення Мінекономіки та Мінфіну при формуванні проекту Державного бюджету України на 1999 рік передбачити виділення обласним та Київській міській держадміністраціям централізованих капітальних вкладень в обсязі 256 млн. грн на будівництво найважливіших об'єктів господарсько - питного водопостачання та водовідведення згідно з наданим переліком (в тому числі – біля 120 млн. грн. в басейні Дніпра).

В результаті, в числі інших, 20 об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства басейну Дніпра із загальним обсягом фінансування понад 21 млн. грн., згідно інформації Мінекономіки, були включені до проекту Переліку будов виробничого призначення, які планувалось профінансувати у 1999 році за рахунок амортизаційних відрахувань, що залучатимуться до Державного бюджету України (постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1999 року №452 “Про розподіл державних централізованих капітальних вкладень та переліки об’єктів, що фінансуються за їх рахунок у 1999 році”).

Прийняття Верховною Радою України в квітні 1999 року відповідного законопроекту, який зробив неможливим будівництво будов загальнодержавного значення за рахунок амортизаційних відрахувань, що залучатимуться до Державного бюджету України, не дали змоги, серед інших, реалізувати ряд проектів природоохоронного призначення Національної програми.

Оскільки змін у порядку фінансування в 1999 році не відбулося, будівництво та реконструкція станцій очистки стічних вод комунальних та господарських об’єктів велося у більшості областей басейну за рахунок коштів місцевих бюджетів і власних коштів підприємств. Лише в декількох випадках для фінансування ліквідації наслідків виходу з ладу каналізаційних колекторів у м. Шостка Сумської області та Чернігові (9 млн. грн.) і проведення першочергових робіт на каналізаційних колекторах у містах Херсоні та Києві (9,6 млн.грн.) передбачалось виділення коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Відсутність на момент складання доповіді статистичних даних Держкомстату не дають змоги надати інформацію про стан введення в дію станцій очистки стічних вод комунальних та господарських об’єктів в 1999 році - скільки передбачалось за контрактами та скільки введено в дію за затвердженими актами прийняття.

Більш докладна інформація про хід будівництва природоохоронних об’єктів зазначеного напряму Національної програми наведена у розділі доповіді 4.2 Cтан виконання першочергових заходів Національної та регіональних програм.

З метою забезпечення виконання Національної програми в 2000 році Держбуд підготовив для врахування при підготовці проекту Державної програми соціально-економічного розвитку та проекту державного бюджету України на 2000 рік "Перелік найважливіших природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра", в якому зазначив, що завершення будівництва включених до переліку водопровідно - каналізаційних об'єктів сприятиме стабілізації соціально-економічного стану населених пунктів, забезпеченню населення послугами водопостачання та водовідведення, підвищенню надійності функціонування водопровідно-каналізаційних комплексів та зменшенню скиду до відкритих водойм забруднених міських стічних вод.

Наведений Перелік був врахований Мінекобезпеки при формуванні пропозицій щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води за рахунок за рахунок Державного бюджету України в 2000 році та схвалений Президією Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води у грудні 1999 року (додаток 6 Доповіді).

В пропозиціях зазначається, що враховуючи значні обсяги витрат на роботи, пов’язані з будівництвом і реконструкцією споруд та мереж водопостачання і каналізування міст та населених пунктів України, а також те, що вони є найбільшими за обсягом і у Національній програмі, питання визначення джерел фінансування запропонованих робіт потребує прийняття спеціального рішення на державному рівні. При цьому, визнано за необхідне розробити механізм фінансування будівництва (реконструкції) мереж водопостачання і водовідведення із залученням для цих цілей коштів за використання води.

На виконання заходів щодо розробки законодавчої, правової та нормативної бази реалізації Національної програми та Програми розвитку водопровідно - каналізаційного господарства України розроблено і затверджено в установленому порядку ряд нормативних документів.

За завданням Держбуду розроблені проекти ряду нових нормативних документів: "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України" та "Інструкція про сплату збору за забруднення навколишнього середовища комунальними та відомчими водопроводами та каналізаціями населених пунктів України". В цих документах запропоновано новий порядок стягнення збору за забруднення довкілля скидами стічних вод підприємств у комунальні (відомчі) каналізації, згідно якого Водоканали сплачують збір забруднення водойм речовинами побутового походження, а підприємства - абоненти Водоканалу - за забруднення довкілля, пов'язане із скидами їх стічних вод у каналізацію безпосередньо до бюджетів. Запропонований порядок дозволить більш гарантовано одержувати надходження зборів за забруднення довкілля до бюджетів різних рівнів, стимулювати промислові підприємства будувати та експлуатувати локальні очисні споруди.

Необхідність розробки такого Закону викликана суперечностями у взаємовідносинах між податковими, природоохоронними і водогосподарськими організаціями щодо вирішення питань з управління і використання водних ресурсів. Прийняття Закону України "Про внесення змін і доповнень до Водного кодексу України" дозволить усунути існуючі суперечності між Водним кодексом України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також удосконалити економічні та екологічні водні відносини в державі.

У проекті Закону відпрацьовані питання щодо усунення суперечностей у справлянні зборів за використання води, користування водними об’єктами та за скидання в них забруднюючих речовин, врегульоване питання щодо видачі дозволів на спеціальне водокористування, на забір та використання води при здійсненні зрошення, користування водними об’єктами для потреб рибальства, енергетики та водного транспорту відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 02.11.98р. № 1104/08/18-0410.

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 р. №8274/16 Мінекобезпеки за участю з зацікавленими міністерствами та відомствами розробило Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року №465).

Зазначені Правила розроблені з метою попередження і усунення забруднення водних об'єктів та відтворення водних ресурсів. Нормативний документ регламентує діяльність щодо організації охорони поверхневих вод, включаючи питання її планування, регулювання та нормування якості води водних об’єктів, нормування ступеню очищення зворотної води.

Одними з основних завдань Правил є: (1) встановлення нових нормативів очищення міських стічних вод і (2) введення нової системи регулювання в галузі охорони вод та ощадливого використання водних ресурсів.

Встановлення нових нормативів очищення міських стічних вод було ініційоване Постійною урядовою комісією з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій після аналізу причин аварії на головній насосній станції Диканівських очисних споруд м. Харкова та у зв'язку з ліквідацією її наслідків та розробкою заходів щодо забезпечення безаварійної роботи підприємств водопровідно - каналізаційного господарства.

Розробка Правил перш за все спрямована на впровадження та введення в дію :

екологічного нормативу та категорій якості води водних об’єктів (знаходяться на стадії розробки та впровадження в практику водоохоронного регулювання);

галузевих технологічних нормативів утворення речовин, що скидають у водні об’єкти;

деталізацію ряду понять встановлення нормативів гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин;

постанови Кабінету Міністрів від 11.09.96 р. № 1100 "Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та переліку забруднюючих речовин, що нормуються в частині використання та контролю переліків забруднюючих речовин".

У введених в дію правилах враховані пропозиції Держбуду і визначені такі вимоги до очищення стічних вод комунальними спорудами: показники БПК5 і завислих речовин - 15 мг/л, ХПК - 80 мг/л. Це дає можливість гармонізувати наші нормативи очищення стічних вод із вимогами ЄС і ширше залучати інвестиції Міжнародних фінансових організацій.

Одним із шляхів вирішення проблем підвищення якості очищення природних вод є інтенсифікація роботи діючих очисних споруд. У березні поточного року у м. Києві в НДКТІ МГ Держбуду відбулась науково-практична конференція з цього питання, а у травні 1999 року в м. Ялта проведено ІІ Міжнародний конгрес та технічна виставка ЕТЕВК-99. де розглянуті питання енергозбереження в підгалузі. підвищення ефективності роботи водопровідно-каналізаційних комплексів, впровадження нових прогресивних технологій водопідготовки, виробництво і застосування нових реагентів для знезаражування та очищення питної води, нових фільтруючих матеріалів і дренажних систем на водопровідних станціях.

Агротехнічні та водоохоронні заходи на сільгоспугіддях басейну готуються Держкомземом з урахуванням вимог проекту Національної програми охорони земель на 1997-2000 роки, державної і регіональних програм захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель, розроблених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 1993 р. №334 “Про першочергові заходи щодо підготовки і проведення земельної реформи” тощо.

Першочергові заходи по реалізації зазначеного напряму Національної програми направлені на попередження ерозії грунтів, екологічну оптимізацію структури земельних угідь, здійснення комплексу агротехнічних, лісомеліоративних, протиерозійних гідротехнічних заходів, рекультивацію порушених земель, поступове впровадження контурно - меліоративної організації території сільськогосподарських угідь.

Здійснення зазначених заходів сприятиме формуванню екологічно стійких агроландшафтів, захисту водних джерел басейну Дніпра від забруднення.

У зв'язку з відсутністю фінансування в 1999 році по розділу Державного бюджету "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" роботи по природоохоронних заходах виконувались за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, які надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та взаємозаліків.

Більш докладна інформація про хід будівництва природоохоронних об’єктів із зазначеного напряму Національної програми наведена у розділі доповіді 4.2 Cтан виконання першочергових заходів Національної та регіональних програм.

Заходи по зазначеному напряму розробляються та здійснюються обласними державними адміністраціями, розташованих в басейні Дніпра, Держбудом, якими з метою забезпечення упорядкування існуючого водовідведення на урбанізованих територіях передбачається як кроки по практичній перебудові системи водовідведення, обладнання мережі дощової каналізації спорудами уловлювання засмічуючих речовин у зливових водах, так і заходи щодо удосконалення нормативно-правової бази виконання таких робіт.

В 1999 році здійснювалось будівництво 4 об’єктів зливової каналізації, загальний обсяг капіталовкладень склав 0,2 млн. гривень (в 1998 році, відповідно, 4 на суму 4,9 млн. грн., в 1997 році, відповідно, 9 на суму 13,2 млн. гривень.)

Наприклад, за ініціативи Державного управління екобезпеки міста Києва та райдержадміністрації Мінського району розроблено план будівництва ІІ черги очисних споруд загальною потужністю 72 тис. куб. м/добу вздовж каскаду житлового масиву Оболонь, передбачено реконструкцію діючих очисних споруд дощових стоків з впровадженням біотехнології їх очищення в Харківському районі міста та на житловому масиві Райдужний.

З метою винайдення методів очищення зливостоків міста від нафтопродуктів провідні установи Національної Академії наук України (Інститут колоїдної хімії та хімії води та Інститут мікробіології та вірусології) у 1998 році провели експерименти щодо впровадження відповідних технологій на існуючих очисних спорудах Києва. Отримані позитивні результати дають змогу впровадити їх повсюдно.

Реалізація запланованих заходів дозволить забезпечити очищення майже половини поверхневих стоків міста. В місті тільки на 5 із 41 випусків зливової каналізації в Дніпро побудовані очисні споруди, які внаслідок недосконалості своєї конструкції практично не очищують стічні води від нафтопродуктів.

Заходи щодо забезпечення необхідних інженерно-технічних умов господарської діяльності та проживання населення на окремих ділянках берегової зони, запобігання ризику небезпечних геологічних процесів під впливом дії водосховищ здійснюються Держводгоспом.

За даними Держводгоспу забезпечення екологічно надійного функціонування водосховищ Дніпровського каскаду неможливо досягти без додержання оптимальних режимів їх роботи, які розробляються у відповідності до правил їх експлуатації. Діючі “Правила експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду”, затверджені 18 років тому, достатньо застаріли і не відповідають у повній мірі екологічним вимогам сьогоднішнього дня. З цих позицій має бути перероблений водогосподарський баланс Дніпра на сучасний стан та на перспективу в умовах розрахункового маловодного року з урахуванням збереження екосистем басейну Дніпра.

Водночас зростають екологічні вимоги до режимів роботи дніпровських водосховищ та використання дніпровської води.

Слід відзначити, що останнім часом Міненерго України, посилаючись на відсутність палива на теплових та атомних електростанціях, в порушення встановлених режимів, спрацьовують дніпровські водосховища. Діючи таким чином, Міненерго ставить під загрозу діяльність інших галузей економіки, екологію, життєві інтереси населення, насамперед водопостачання, і в порушення Водного кодексу України, використовує водні ресурси як відомчий енергоресурс.

Зокрема, несанкціоноване спрацювання води з дніпровських водосховищ в зимовий період може призвести до загибелі риби та тяжких екологічних наслідків на значних площах акваторій водосховищ, в першу чергу на Кременчуцькому водосховищі, крім того рибне господарство вимагає істотного зменшення коливань рівнів води в нижніх б’єфах ГЕС під час нересту риб. В свою чергу, таке обмеження може нанести відчутні збитки гідроенергетиці в результаті зменшення виробітку електроенергії, особливо в години пікового навантаження.

Суперечності у вимогах енергетики і судноплавства викликають утруднення у забезпеченні безаварійного проходження великогабаритних туристичних суден на лімітуючих ділянках Дніпровського водосховища. Внаслідок інтенсивної забудови заплави Дніпра істотно змінились умови пропуску високих повеневих витрат.

В умовах запобігання надзвичайних ситуацій, виникла потреба в розробці окремого розділу Правил експлуатації щодо режиму роботи водосховищ при форсованому та аварійному спрацюванні водосховищ.

Зазначені суперечності учасників водогосподарського комплексу спричиняють постійні ускладнення при розробці та встановленню щомісячних режимів роботи водосховищ на засіданнях Міжвідомчої Комісії.

З метою забезпечення безперебійного водопостачання населення та галузей економіки в осінньо-зимовий період 1999-2000 років, збереження гідроенергоресурсів країни Держводгоспом забезпечується контроль за функціонуванням всіх водогосподарських систем. Насамперед, здійснюється контроль за дотриманням водокористувачами встановлених режимів роботи водосховищ, якістю води в районах питних водозаборів. При необхідності передбачено можливість введення галузям суспільного виробництва обмежень у водокористуванні.

За ініціативи Держводгоспу, до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про стан постачання води населенню та іншим споживачам і заходи щодо його поліпшення", який підготувало до подання Кабінету Міністрів України у березні 2000 року Мінекобезпеки за участю зацікавлених міністерств та відомств, передбачено Міністерству палива та енергетики, з метою недопущення погіршення водогосподарської ситуації на каскаді Дніпровських водосховищ в зимовий період 2000 року, забезпечити дотримання режимів роботи, визначених Міжвідомчою комісією по встановленню режимів роботи Дніпровських водосховищ. Контроль за дотриманням цих режимів має бути покладено на Міністерство екології та природних ресурсів та Державний комітет по водному господарству.

Крім того, Мінекобезпеки запропонувало Держводгоспу в рамках роботи постійно діючої робочої групи з розв'язання проблем управління водогосподарським комплексом басейну Дніпра Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води та підготовки нової редакції "Правил експлуатації Дніпровських водосховищ" забезпечити розроблення системи юридичних, економічних та фінансових важелів відповідальності за порушення дотримання режимів роботи, визначених Міжвідомчою комісією, та забезпечення виконання заходів, пов’язаних з ліквідацією шкідливої дії вод внаслідок цих порушень (підтоплення населених пунктів та сільгоспугідь, берегоруйнування тощо).

Після підготовки таких пропозицій пропонується розглянути їх на засіданнях зазначеної робочої групи в І кв. 2000 року, присвяченому питанням експлуатації Дніпровських водосховищ, Президії Ради та подати в установленому порядку для розгляду Кабінету Міністрів України.

В 1999 році Мінекобезпеки в рамках заходів, передбачених Національною програмою, за пропозицією Держводгоспу здійснював проведення робіт щодо уточнення “Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду” з урахуванням екологічних вимог.

З метою створення умов для відтворення та охорони біологічних ресурсів і з урахуванням Програми “Дніпрориба” Держкомрибгоспом передбачалось виконання заходів щодо збільшення рибних запасів водосховищ.

Заходами на 1999 рік передбачалось модернізація інкубаційних цехів, вирощування молоді рослиноїдних риб та зариблення водосховищ дніпровського каскаду.

Однак як і у 1997-1998 роках Держрибгосп не отримував бюджетного фінансування, передбаченого Національною програмою (4,31 млн. грн. щорічно).

Виконання частини зазначених заходів по напряму здійснювалось за рахунок власних коштів підприємств та коштів інших статей держбюджету.

Наприклад рибними господарствами в Полтавській та Черкаській областях вселено у водойми басейну Дніпра 5,6 млн. шт. рослиноїдних риб на загальну суму 1080 тис. гривень.

Загальна кількість вселених рослиноїдних риб у басейні Дніпра по Держкомрибгоспу України за 1998 рік становила 14,0 млн. шт.

За науковими обгрунтуваннями, окрім отримання через 5 років значної кількості високоякісної рибної продукції (з середньою масою особини риб 5 кг, загальна маса орієнтовно складатиме 50-60 тис. т), вселення рослиноїдних риб забезпечить покращання якості води дніпровських водосховищ, оскільки зазначені рослиноїдні риби являються біологічними меліораторами, які використовують в своєму раціоні мікроскопічні водорості, тим самим позитивно впливаючи на санітарний стан водойм дніпровського каскаду. Таким чином знищується більш 1 млн. т синє-зелених водоростей.

За пропозицією Держкомрибгоспу заходи із зариблення басейну Дніпра дволітками рослиноїдних риб загальним обсягом робіт 15 млн. шт. та обсягом фінансування в 10,52 млн. грн., з них за рахунок державного бюджету – 4,37 млн. грн., включено до проекту переліку найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води, які пропонується фінансувати за рахунок Державного бюджету України в 2000 році (додаток 7).

Національною програмою передбачалось з метою запобігання забрудненню підземних вод у найбільш екологічно несприятливих районах виконання наступних заходів по напряму:

розроблення і введення в дію системи ідентифікації та удосконалення контролю за всіма існуючими і вірогідними джерелами забруднення підземних вод із створенням відповідної інформаційної бази даних;

створення системи управління якістю підземних вод;

дослідження та оцінка техногенного навантаження на підземні води, їх захищеності, якісного стану;

організація системи моніторингу.

Фінансування природоохоронних заходів по зазначеному напряму Національної програми здійснювалось Геолкомом України.

В 1999 році по розділу Державного бюджету України “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, підрозділ “Використання мінеральних ресурсів” на здійснення природоохоронних заходів в басейні Дніпра виділено лише 378 тис. грн. (в 1998 році - 962 тис. грн.), в тому числі на:

-вивчення режиму підземних вод екзогенних геологічних процесів та картування забруднених територій Херсонської обл.;

-дослідження виробничих корозійних і деформаційних явищ в грунтах вздовж трубопроводів на мережах Дніпропетровського управління магістральних газопроводів;

-моніторинг геологічного середовища Кривбасу, мм. Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ;

-комплексні геолого- геофізичні дослідження і ландшафтно - екологічна зйомка масштабу 1:50000 району структури Безіменної в Миколаївській області;

-радіоекологічний моніторинг в зоні впливу Запорізької АЕС;

-геолого - екологічні дослідження Запорізького району та моніторинг геологічного середовища Запорізької області

-моніторинг геологічного середовища Харківської, Полтавської та Сумської області

-режимні спостереження та прогнозна оцінка розповсюдження радіоактивного забруднення в басейні р. Дніпро;

-регіональна оцінка стану геологічного середовища басейну Дніпра.

Комплекс заходів з впровадження мало- і безводних технологій, повторного використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання має здійснюватись з метою забезпечення раціонального використання поверхневих та підземних вод, широкого впровадження водозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства та скорочення обсягів водоспоживання із впровадженням сучасних водозберігаючих технологій.

Реалізація заходів здійснюється шляхом будівництва та реконструкції споруд виробничого водопостачання промислових підприємств в комплексі заходів щодо їх структурної перебудови за рахунок власних коштів, надання державних кредитів тощо.

Будівництво та реконструкція систем оборотного водопостачання в басейні Дніпра в 1999 році велось на 6 (в 1998 – на 9, 1997 році - 6) об’єктах, загальною потужністю 150 тис. куб. м. води на добу (відповідно, в 1998 році – 1592, в 1997 році – 258 тис. куб. м. води на добу). Загальний обсяг капіталовкладень у зазначене будівництво склав 1,4 млн. гривень (в 1998 році - 7,7, в 1997 році - 4,2 млн. гривень).

Пріоритетні заходи по напряму розробляються та реалізуються установами Держводгоспу, Деркомгідромету, Держкомлісу та Мінекобезпеки.

Протягом 1999 року Держводгосп фінансувався із державного бюджету по розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" для здійснення заходів по водогосподарському моніторингу, паспортизації малих річок, веденню водного кадастру, розробці і впровадженню системи управління водними ресурсами і контролю за якістю води, а також виконання програми протипаводкового захисту.

На здійснення Національної програми на початку 1999 року з державного бюджету передбачалося 12,9 млн. грн. проти необхідних у відповідності з програмою 54,16 млн. грн., або 24 відсотки від потреби.

На кінець року урядовими рішеннями цей обсяг зменшений до 10,3 млн. грн., а фактично профінансовано лише 4,4 млн. грн. або 43 відсотки (в 1998 році для виконання заходів по програмі передбачалося 11,8 млн. грн., фактично профінансовано 1,8 млн. грн. або16 відсотків).

За ці кошти побудовано 8,6 км захисних дамб (в 1998 році - 2,1 км), відрегульовано 21,1 км русел річок (в 1998 році - 1,25 км, побудовано та відновлено 5 гідротехнічних споруд (в 1998 році – 4), 3 водосховища та 18 свердловин для водопониження. Кошти спрямовувалися також на погашення кредиторської заборгованості за виконані роботи у попередні роки. Кредиторська заборгованість станом на 01.01.2000р. становить 0,95 млн. гривень.

Протягом року в басейні проводився комплекс робіт з проектування, рекогносцирування й виносу прибережних захисних смуг в межах водоохоронних зон водоймищ та річок. У комплексі з винесенням в натуру прибережно - захисних смуг інспекторами Дніпровського басейнового об'єднання проводились перевірки їх екологічного та санітарного стану, умов обмеженого господарювання в водоохоронних зонах та дотримання вимог Водного кодексу на означених територіях.

Через брак коштів призупинені роботи по розробці нормативних документів по догляду за річками, встановленню водоохоронних зон і прибережних смуг водних об’єктів тощо.

Внаслідок неповного фінансування природоохоронних заходів та необхідності першочергового забезпечення виконання протипаводкових робіт в Закарпатській та Львівській областях практично призупинено і виконання повномасштабних робіт по оздоровленню басейну Дніпра на об’єктах, передбачених Національної програмою.

У зв’язку із складною водогосподарською та екологічною обстановкою, яка складається в басейні Дніпра, антропогенним навантаженням на його екосистему , необхідно планувати та реалізувати заходи, які адекватно впливали б на покращання ситуації та забезпечували вирішення невідкладних проблем. Реалізація Національної програми при достатньому її фінансуванні повинна забезпечити зміну ситуації на краще.

В зв’язку з цим Держводгосп підготував пропозиції щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води за рахунок Державного бюджету України в 2000 році із загальним обсягом 41 млн. грн. (додаток 7), серед яких пріоритетними та найбільш значними за обсягами робіт запропоновані:

берегоукріплення Каховського та Кременчуцького водосховищ в межах Полтавської, Кіровоградської та Херсонської областей;

заходи по відновленню водного режиму р. Прип’ять в межах Волинської області;

протипаводкові заходи на р. Прип’ять в зоні відчуження ЧАЕС тощо.

Складна ситуація, що склалася з виникненням паводків і підтоплень на території Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей на початку 1998 року, потребувала вжиття відповідних заходів, тому значна частина коштів в 1999 році була передбачена на ліквідацію наслідків паводків у південних областях країни. Їх фінансування здійснювалось за рахунок резервних коштів Кабінету Міністрів України (додаток 4).

Зазначеній проблемі було присвячено засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 24 лютого 1998 року, рішенням якої відповідним міністерствам та відомствам дано доручення здійснити низку послідовних заходів, серед яких :

включення до планів соціального та економічного розвитку відповідних територій на 1999 та наступні роки заходів з інженерного захисту населених пунктів та сільгоспугідь від підтоплення;

проведення протягом 1998-1999 років обстеження та обліку територій, підтоплених грунтовими водами, з наступним розробленням схем інженерного захисту територій та забезпечення проведення необхідних будівельно-монтажних робіт;

визначення механізму та джерел фінансування робіт з ліквідації підтоплень територій населених пунктів та сільгоспугідь грунтовими водами;

методичне та інформаційне забезпечення проведення обстежень та обліку зазначених територій тощо.

Крім того, враховуючи, що підтоплення територій України є надзвичайною ситуацією загальнодержавного значення, відповідно до Указу Президента України від 23 червня 1998 року №670/98 "Про заходи щодо державної підтримки водогосподарсько - меліоративного комплексу" було передбачено розроблення протягом 1999-2000 років ряду комплексних програм, зокрема Комплексної програми захисту населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, відповідальним за розробку яких, згідно доручення Прем'єр - Міністра України від 26 червня 1998 року №12371/1, визначено Держводгосп.

Дорученням Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року №123714 визнано за доцільне розробити дві окремі програми. При цьому Держбуду України доручена розробка "Програми захисту від шкідливої дії вод міст і селищ міського типу"; Комітету водного господарства України - "Програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь" з терміном подання та затвердження в установленому порядку на протязі 2000 року.

Виконання та фінансування природоохоронних заходів, які здійснювались Гідрометкомом в 1999 році в басейні Дніпра, було передбачено в рамках Комплексної програми проведення протипаводкових заходів, але, на жаль, по цій програмі Гідрометкомом отримано 460,0 тис. грн. (29% від плану). При цьому 360,0 тис. грн. із них виділено цільовим призначенням на виконання відновлювальних робіт у Закарпатті після проходження катастрофічного паводку в листопаді 1998 року.

Розподіл коштів здійснювала робоча група з питань координації робіт по Програмі і основним напрямом розподілу коштів визначені напрями робіт, які забезпечують роботу мережі гідрометеорологічних спостережень, також врахували розміри зон затоплень, які відбулись в період проходження водопілля.

Внаслідок недостатнього фінансування, через незадовільний технічний стан споруд та обладнання якість спостережень на державній мережі спостережень дедалі знижується. Вирішення цієї проблеми має бути зараховано до пріоритетних з відповідною фінансовою підтримкою. Виконання робіт в повному обсязі дозволить приймати оптимальні з точки зору екології і економіки рішення з оздоровлення басейну Дніпра, зменшення впливу стихійних гідрометеорологічних явищ на екологічний стан довкілля.

Держкомлісгосп, реалізуючи Національну програму, забезпечив за рахунок державного бюджету створення в 1999 році захисних лісових насаджень на площі 3238 га при плані в 2925 га (в 1998 році створено 3310 га), та полезахисних лісосмуг на площі 49 га при плані посадки 39 гектарів (в 1998 році - 132 га).

Видатки держбюджету на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісосмуг при плані 3683,5 млн. гривень склали 3530,5 млн. гривень або 95,8 відсотка.

З метою збереження цілісної єдиної екосистеми басейну Дніпра, забезпечення охорони біологічного та географічного різноманіття, сприяння підтриманню екологічної стійкості екосистеми та структури природних комплексів, відновлення та підтримання водоохоронних, відтворювальних та інших функцій екосистеми, відродження джерел, що дають початок річкам, Національною програмою згідно пропозицій Мінекобезпеки передбачається проведення заходів з розширення мережі природно-заповідного фонду в басейні Дніпра, його упорядкування та утримання.

Створення об’єктів природно – заповідного фонду в басейні Дніпра, особливо на Поліссі, де внаслідок великомасштабної осушувальної меліорації було завдано значної шкоди природним територіям з багатою флорою і фауною, має велике наукове та природоохоронне значення. Для рятування корінних природно – територіальних комплексів, особливо лісових та водно – болотних угідь цього регіону створено Рівненський природний заповідник. До інших найбільш значних заходів по напряму в басейні Дніпра відносяться роботи з створення, матеріально – технічного забезпечення та утримання Національного природного парку “Деснянсько – Старогутський” в Сумській області, що стане основою для майбутнього українсько – російського біосферного заповідника “Старогутські й Брянські ліси”.

Здійснюються або заплановані роботи по створенню Ічнянського національного природного парку (Чернігівська область), Світловодського регіонального парку (Кіровоградська область), Коханівського і Рогозянського гідрологічних заказників місцевого значення (Харківська область).

Розширення та утримання мережі природно-заповідного фонду здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету по розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" (відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні"), місцевих бюджетів та інших коштів.

Вплив еколого - економічного механізму, який впроваджується в Україні з метою стимулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, поки що недостатній внаслідок загального економічного кризису, браку у підприємств фінансових ресурсів, низької платіжної дисципліни, незначних обсягів коштів, які акумулюються в екологічних фондах, та слабким регулюванням їх витрат тощо.

В зв’язку з цим потребує подальшого розвитку басейновий принцип управління водними ресурсами та їх охороною, який набув широкого розповсюдження у економічно розвинутих країнах та грунтується на територіальній єдності об’єкта та суб’єкта водноекологічного управління та формуванні єдиного фонду коштів з цільовим призначенням їх використання на водоохоронні заходи. Зазначений принцип знайшов своє відображення у Водному кодексі України, але ж потрібні законодавчі, нормативні та організаційні заходи щодо його удосконалення і в Україні.

З метою удосконалення системи управління та поліпшення екологічного стану водних об'єктів передбачалось Національною програмою заходи щодо впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, на засадах якого розроблятимуться і впроваджуватимуться водоохоронні програми регіонів, областей, окремих населених пунктів.

Пріоритетними заходами та шляхами їх реалізації були визначені:

розроблення засад та проектування організаційної структури і функціональних схем управління у басейні;

розроблення і затвердження Положення про басейновий принцип управління водокористуванням і охороною вод, відтворенням водних ресурсів та екологічним оздоровленням водних об`єктів;

підготовка інших нормативних актів, що забезпечують реалізацію басейнового принципу управління;

розроблення нормативно - методичної бази еколого - інвестиційної діяльності і функціонування управлінської інфраструктури у басейні;

впровадження взаємоузгодженої нормативно - методичної бази системи обліку, моніторингу та контролю за водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів у басейні;

створення (проектування, відповідна організація тощо) басейнової геоінформаційної системи з банком еколого - водогосподарської інформації.

В 1999 році були зроблені певні кроки у справі реалізації зазначеного напряму Національної програми:

-створено з метою вирішення складних питань реалізації Національної програми, що потребують спільного розгляду, проведення скоординованої політики в галузі природокористування і охорони довкілля в басейні Дніпра басейновий орган з проблем екологічного стану ріки Дніпро та якості питної води, який об’єднав у своєму складі керівних представників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій, наукових, виробничих та громадських організацій областей басейну тощо;

-на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.99 р. №1544 Радою з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води підготовлені пропозиції щодо розвитку басейнової системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів в басейні Дніпра, які були схвалені рішенням Ради та у вигляді узагальнених рекомендацій листом №12-2-3/р-822 від 2.11.99 надіслані всім заінтересованим міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям для врахування у подальшій роботі та практичного впровадження;

Так, вищезазначеними рекомендаціями зазначається, що сучасний стан басейнового управління водокористуванням, охороною вод і відтворенням водних ресурсів у басейні Дніпра характеризується як складна система галузевих, відомчих і місцевих функцій і структур державного управління, які мають переважно галузеву і адміністративно-територіальну (а не басейнову) спрямованість і недосконалий та незбалансований механізм водокористування, охорони вод і відтворення водних ресурсів.

Це обумовлює низку проблем, головними з яких є

• незбалансованість басейнових екологічної, водогосподарської, аграрної, промислової і комунальної політик, що призводить до неузгодженості пріоритетів, незбалансованості системи водокористування, охорони вод та відтворення водних ресурсів, і, як правило, до розпорошення і нецілеспрямованості використання коштів;
• невизначеність чіткої ієрархії відповідальності за якість водних ресурсів і стан водних об`єктів басейну, використання цільових коштів;
• неузгодженість у прийнятті рішень щодо цілеспрямованості і першочерговості заходів, їх фінансування;
• невідповідності платежів за використання та за забруднення водних ресурсів і потреб на їх охорону та відтворення;
• недосконалість системи правового регулювання і економічного стимулювання раціонального водокористування та ефективного управління охороною та відтворенням водних ресурсів;
• недосконалість басейнової системи інформаційного забезпечення управління, відсутність комплексної басейнової бази даних щодо водокористування, охорони вод та відтворення водних ресурсів;
• недостатність управлінської та екологічної кваліфікації суб`єктів басейнової системи управління.

Визначені керівні принципи розвитку басейнової системи управління, які встановлені з орієнтацією на функціональну управлінську (а не господарську) сферу басейнової діяльності, у якій об`єктом управління виступає басейн Дніпра з його діючою структурою водокористування, охорони вод і відтворення водних ресурсів.

Розроблені шляхи та запропоновані етапи впровадження принципів розвитку:

Розробка нормативних і регламентуючих положень, настанов, стандартів. Впровадження раніше введених в дію положень, настанов, стандартів;

Експериментальне і пілотне відпрацювання системоутворюючих принципів;

Поетапне запровадження відпрацьованих методологій положень, настанов, стандартів басейнової системи управління.

В Концепції розвитку водного господарства підкреслено, що метою розвитку системи управління водного господарства України за басейновим принципом є забезпечення збалансованості використання, охорони і відтворення водних ресурсів, запобігання порушенню умов формування водного стоку, прояву шкідливої дії вод на основі узгодженості правових засад і управлінських дій, спрямованих на досягнення прогресивних стандартів і нормативів екологічної безпеки стану водних об'єктів і якості води.

Басейнове управління грунтується на таких принципах:

Передбачається, що впровадження басейнового управління здійснюватиметься шляхом розробки і запровадження регламентуючих документів (положень, настанов, стандартів) і згідно з ними поступової реструктуризації функцій регіональних суб'єктів управління в галузі використання, охорони і відтворення водних ресурсів, відпрацювання методології управління на основі проведення басейнових експериментів і пілотних проектів.

Згідно Національної програми завдання якісного водопостачання питної води на території басейну Дніпра полягає насамперед у забезпеченні якісного стану поверхневих та підземних водних об'єктів.

Ефективність заходів щодо якісного забезпечення питною водою визначатиметься насамперед обсягами та ефективністю водоохоронних заходів щодо зменшення та нейтралізації негативного антропогенного навантаження на водні джерела, а не тільки розвитком систем водопостачання та забезпеченням відповідної якісної водопідготовки.

Пріоритетні заходи по напряму спрямовані на розвиток, реконструкцію чи створення нових систем водозабезпечення в населених пунктах басейну, для яких проблема постачання якісною питною водою стоїть найбільш гостро.

Реалізацію заходів Національної програми щодо поліпшення якості питної води передбачалось здійснювати одночасно з виконанням інших заходів, а саме:

забезпечення систем водопостачання населених пунктів устаткуванням і реагентами для поліпшення якості питної води;

удосконалення галузевої системи моніторингу якості питної води;

перехід на використання альтернативних джерел постачання населення якісною питною водою з урахуванням регіональних особливостей;

удосконалення економічних і правових засад функціонування водопровідного господарства;

розроблення проекту Закону України про питну воду та введення його в дію з метою нормативного забезпечення взаємовідносин між власниками комунальних споруд, виробниками послуг та їх споживачами.

В 1999 році стан забезпечення нормативної якості води, що забирається з дніпровських водосховищ та формування ресурсів питної води в басейнах малих річок України розглядався на засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 11 червня 1999 року, на якому відзначалось:

Незадовільно виконуються затверджені Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води та Програма розвитку водопровідно-каналізаційного господарства і це на фоні збільшення кількості порушень, викликаних техногенним забрудненням води в басейнах Десни, Снов, Судость, Сейм, Псьол, Ворскла.

В кризовому стані перебуває переважна більшість малих річок - основних джерел формування стоку великих рік і сільськогосподарського водопостачання. Значна частина їх потребує розчищення під мулу, проведення робіт з улаштування прибережних захисних смуг, протиерозійного улаштування водозбірних територій тощо.

Склалася ситуація при якій з одного боку діючі очисні комплекси централізованого водопостачання населених пунктів з чисельністю мешканців понад 30 млн. чоловік, які використовують дніпровську воду, не в змозі забезпечити глибоке вилучення із води органічних та інших сполук. При цьому окремі органолептичні показники, зокрема кольоровість, перевищують норми діючого стандарту, за що водопровідні підприємства повинні сплачувати штрафи у розмірі 10 відсотків вартості реалізованої води, що погіршує їх скрутний фінансовий стан. З іншого боку зростання захворюваності серед населення з причин низької якості питної води потребує встановлення більш жорстких санітарних вимог до цього показника.

Незважаючи на певні напрацювання в цих питаннях вітчизняних вчених, дефіцит коштів не дозволяє впроваджувати нові прогресивні технології очищення поверхневих вод, налагодити виробництво вказаних високоефективних реагентів та матеріалів.

За даними Комітету з питань .гідрометеорології з 1992 року розпочалася багаторічна фаза збільшення водності басейну р. Прип'ять, що може ускладнити екологічні умови та призвести до значних змін якості води всієї дніпровської водної системи.

Водний фактор, в аспекті стану якості води дніпровських водосховищ та якості питної води, став одним із головних чинників національної безпеки України, який прямо залежить від економічних спроможностей держави та ефективності роботи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Враховуючи реальну загрозу подальшого погіршення умов формування води в басейні Дніпра та малих річок і з метою стабілізації забезпечення населення якісною питною водою Комісія вирішила:

спільно з МНС, Мінфіном, Мінекономіки підготувати і внести в установленому порядку для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України питання про стан джерел водопостачання населення та народного господарства України і заходи щодо його поліпшення, передбачивши в них зокрема:

-створення в системі моніторингу водних об’єктів служби коротко - та довгострокового прогнозування екологічного стану і якості води у водосховищах Дніпра;

-внесення змін до Правил експлуатації водосховищ дніпровського каскаду з метою забезпечення пріоритетності питного водопостачання та життєдіяльності гідробіонтів;

-порядок цільового використання коштів, які надходять від застосування штрафних санкцій за подачу води з відхиленням від стандарту, на виконання заходів щодо поліпшення якості питної води;

-рішення щодо використання підземних вод для питного водопостачання при умові недопущення їх забруднення, тощо.

-разом із Мінекобезпеки, Комітетом водного господарства, МОЗ, Мін'юстом, Мінекономіки, Мінфіном та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади до кінця третього кварталу 2000 року підготувати проект Закону України "Про питну воду";

-разом із НАНУ і Мінпромполітики у третьому кварталі поточного року подати Кабінету Міністрів України проект програми організації виробництва високоефективних коагулянтів та флокулянтів для удосконалення технології очищення природних і стічних з проектом відповідного рішення Уряду;

-у місячний термін розробити і затвердити, узгодивши з МОЗ, план заходів щодо введення в дію Державних санітарних норм і правил "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського питного водопостачання".

-вишукати необхідні джерела фінансування та забезпечити реалізацію відповідних комплексних заходів щодо поліпшення якості питної води, припинення скидання у водні об'єкти забруднених стічних вод;

-із залученням профільних галузевих та академічних інститутів забезпечити розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію водопровідних комплексів із застосуванням багатоступеневих сучасник технологій очищення природних вод;

-розробити на протязі 1999 р. регіональні програми розчищення та упорядкування малих річок і використання екологічно чистих підземних вод виключно для питного водопостачання, передбачивши заходи щодо недопущення їх забруднення, а також програми припинення надходження забруднень від полігонів промислових і комунально-побутових відходів у водні системи;

-забезпечити відведення територій вздовж річок і водотоків під водоохоронні зони та прибережні смуги, зони санітарної охорони, та утримання їх у належному стані,

разом з МОЗ, Комітетом з питань стандартизації, метрології та сертифікації і Держбудом до кінця 2000 року розробити та запровадити систему сертифікації вихідної води в районах господарськопитних водозаборів з наданням водокористувачам сертифікату якості з урахуванням вимог нормативних документів на питну воду;

Комітету з питань стандартизації, метрології та сертифікації разом з МОЗ, Держбудом і Мінекономіки приступити до розробки Державного стандарту "Вода питна";

Мінекобезпеки, Держкомзему, Комітету водного господарства здійснювати постійний жорсткий контроль за виконанням чинного законодавства стосовно режиму використання прибережних захисних смуг та водоохоронних зон;

Мінекобезпеки, Держбуду, Комітету водного господарства, Мінфіну, Мінекономіки, іншим центральним органам виконавчої влади, а також обл(міськ)держадміністраціям, розташованим у басейні Дніпра при формуванні проектів державного і місцевих бюджетів на 2000 і наступні роки передбачати видатки для фінансування та виконання завдань Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, а також Програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства.

Зазначені рішення Державної комісії знайшли своє відображення в постанові Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р., № 2232 “Про Програму розвитку вітчизняного виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів і та технологій їх впровадження”, розпорядженні Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000 р. №30-р. “Про Перелік проектів нормативно - правових актів, що підлягають розробленню з метою реалізації Основних напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства, схвалених Указом Президента України від 19 жовтня 1999 р. № 1351, проекті постанови Кабінету Міністрів України “Про стан постачання води населенню та іншим споживачам і заходи щодо його поліпшення”, що підготувало Мінекобезпеки за участю зацікавлених міністерств та відомств в І кварталі 2000 року, Плані реалізації Національної програми на 2000 і наступні роки тощо.

З метою поліпшення якості питної води, вдосконалення технологій очищення стічних вод та переробки осадів, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства Кабінет Міністрів України постановою від 9 грудня 1999 р., № 2232 затвердив Програму розвитку вітчизняного виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів та технологій їх впровадження у практику очищення природних і стічних вод та зобов’язав Держбуд, Міністерство економіки, Міністерство фінансів. Міністерство юстиції разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Національною академією наук забезпечити здійснення заходів щодо створення науково-технічної та нормативної бази реалізації зазначеної Програми.

Розроблення цієї Програми зумовлено необхідністю підвищення ефективності роботи водопровідно-каналізаційних систем та обладнання в умовах значного погіршення якості води в джерелах водопостачання (особливо поверхневих), пошуку нових шляхів очищення природних і стічних вод, зневоднення і утилізації осадів, що утворюються на очисних спорудах водопроводу та каналізації.

Метою Програми є поліпшення якості питної води та очищення стічних вод шляхом забезпечення підприємств водопровідно - каналізаційного господарства необхідними вітчизняними високоякісними коагулянтами та флокулянтами (реагентами} для впровадження новітніх технологій та обладнання для очищення природних і стічних вод, переробки осадів відповідно до нормативних вимог, а також скорочення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

Затвердження та виконання вищезгаданої Програми дозволить водопровідно-каналізаційним підприємствам України; одержати 3-7 нових видів сучасних коагулянтів і 7-10 флокулянтів, вирішити складні питання, пов'язані з коагуляційною обробкою води та осадів в холодний період року, підвищити надійність та ефективність роботи очисних споруд, а головне, забезпечити нормативну якість питної води.

На виконання рішення засідання Державної комісії Держбудом розроблено План заходів щодо поетапного введення в дію Державних санітарних правил і норм (ДСаНПіН) “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько - питного водопостачання”, затверджених Міністерством охорони здоров'я і якими передбачається запровадження більш жорстких за існуючі та введення нових показників якості питної води, при чому окремі з яких вище за тих, що рекомендовані ВОЗ та діють в розвинутих країнах світу.

В 1999 році продовжувалась робота з підготовки проекту Закону України "Про питну воду", метою якого є

визначення державної політики і правових гарантій задоволення потреб громадян і юридичних осіб у воді питної якості;

створення правової основи регулювання відносин у сфері господарсько- питного водопостачання;

уточнення функцій органів законодавчої, державної та місцевої виконавчої влади;

застосування договірних відносин між органами самоврядування та підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства;

обумовлення прав і обов'язків власників комунальних споруд;

регулювання відношень на всіх стадіях від забору, очищення, транспортування і до розподілу питної води;

встановлення фінансово-економічного механізму діяльності підприємств питного водопостачання, а також відповідальності за порушення законодавства в цій сфері.

Для підготовки законопроекту створені Міжвідомча комісія і робоча група, яка вже розробила і затвердила структуру проекту Закону.

В 1999 році розпочато фінансування цієї роботи і планом науково-дослідних робіт Держбуду передбачалося до кінця року підготувати першу редакцію законопроекту, крім того , в рамках Програми канадської технічної допомоги “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)” фінансувалася пропозиція Науково-дослідного та конструкторсько - технологічного інституту міського господарства Держбуду України (головної наукової організації – розробника Закону) щодо реалізації проекту, в ході виконання якого виконано ряд досліджень щодо науково-технічного забезпечення Закону "Про питну воду".

Термін розроблення Закону України “Про питну воду” – ІІІ квартал 2000 року встановлено також згідно Переліку проектів нормативно - правових актів, що підлягають розробленню з метою реалізації Основних напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства, схвалених Указом Президента України від 19 жовтня 1999 р. № 1351 (розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000р. №30-р.) До зазначеного Переліку увійшла також розробка наступних документів із питань питного водопостачання:

Державні стандарти України "Вода питна Гігієнічні вимоги та контроль за її якістю" – ІV квартал 2005 року;

Державні стандарти України "Джерела централізованого питного водопостачання” – ІІІ квартал 2005 року.

На виконання “Заходів правового та організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1931 від 7 грудня 1998 року, та “Плану розробки та реалізації організаційно-правових, науково-технічних та інших заходів, передбачених механізмом реалізації та фінансування Національної програми ” Мінекобезпеки, обласні та Київська міська державні адміністрації протягом 1999 року забезпечили розроблення регіональних та місцевих екологічних програм у складі Національної програми.

Про хід виконання зазначених заходів обласні та Київська міська державні адміністрації, державні управління екологічної безпеки інформували Мінекобезпеки у відповідь на листи міністерства від 22.12.98 №12-3/62, від 5.07.99 №12-3/2-3-424 та від 8.09.99 №12-4-642.

Станом на кінець 1999 року (додаток 1 ) розроблені і затверджені розпорядженням голів обласних державних адміністрацій регіональні програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (або заходи реалізації Національної програми в області у вигляді програмного документу) в Запорізькій, Полтавській, Рівненській та Черкаській областях.

Розроблені та внесені на розгляд чергових сесій обласних рад народних депутатів чи голів облдержадміністрацій з метою їх затвердження проекти відповідних програм в Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Сумській, Хмельницькій областях та місті Києві.

В Житомирській, Київській, Львівській, Миколаївській, Тернопільській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях заходи по екологічному оздоровленню басейну Дніпра були (чи будуть) включені (в т.ч. у вигляді окремих розділів) до відповідних “Програм охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, які були розроблені протягом 1999 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №671р та Указу Президента України від 31 грудня 1998 року №14207/98 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 1998 року "Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні" і значною частиною розглянуті і затверджені рішеннями обласних рад народних депутатів.

Крім того, в зазначених областях реалізація Національної програми здійснюється через виконання “Програм розвитку водопровідно-каналізаційного господарства на період до 2005 (2010) року”, затверджених облдержадміністраціями в 1998 році та інших програм. Мінекобезпеки, як один з ключових виконавців Програми діяльності Кабінету Міністрів України та відповідальний за розробку та супроводження зазначених програм, забезпечував здійснення методичного супроводу процесу розробки регіональних програм.

Для надання необхідної методичної, наукової та інформаційної допомоги державним управлінням екологічної безпеки областей басейну Дніпра для розроблення та забезпечення супроводження реалізації зазначених програм у червні 1999 року у м. Харкові проведено навчальний семінар. На замовлення Мінекобезпеки Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем в 1999 році були розроблені методичні засади по розробці регіональних та місцевих програм у складі Національної програми та програмне забезпечення для інформаційного супроводження їх реалізації, підготовлені відповідні методичні рекомендації.

Мінекобезпеки надає особливого значення розробленню та реалізації регіональних екологічних програм, спрямованих на оздоровлення басейну Дніпра, оскільки вони і надалі залишаються важливою складовою механізму державного регулювання екологічної безпеки, крім того, є найважливішим засобом стратегічного розвитку країни і її окремих регіонів.

Заходи, спрямовані на реалізацію екологічних пріоритетів розвитку регіонів, визначені зазначеними програмами, сприятимуть досягненню цілей не тільки Національної програми, зокрема, а й державної регіональної еколого -економічної політики.

Водночас зазначені програми (в деяких областях басейну їх масштаби можуть бути порівняні з обсягами реалізації всієї Національної програми) дозволять змінювати в потрібному напрямку соціально-економічну систему в цілому. Їхнє створення і реалізація необхідні, крім поліпшення екологічного стану, для успішного відновлення й ефективного розвитку економіки країни і її окремих регіонів та стабілізації соціальних показників. Розробка і реалізація цих програм дозволить об'єднати виробничі і наукові колективи та громадськість, підпорядкувати їх загальній цілі.

Разом з тим, аналіз розроблених програм засвідчив про їх суттєві недоліки, як в плані обгрунтування та визначення пріоритетних проблем, що потребують першочергового вирішення, еколого- економічного аналізу можливостей їх вирішення, так і формування організаційного, фінансового та економічного механізму забезпечення реалізації регіональних програм.

Інформація обласних державних адміністрацій про неможливість виконання навіть першочергових природоохоронних заходів уже затверджених програм внаслідок відсутності достатніх фінансових умов їх реалізації підтверджує це положення.

В 1999 році на виконання рішення Державної комісії з питань техногенно – екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №2 від 11 червня 1999 року) в ряді областей басейну Дніпра (Вінницькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській) здійснювалась розробка:

-регіональних програм розчищення та упорядкування малих річок;

-використання екологічно чистих підземних вод виключно для питного водопостачання, з передбаченням заходів щодо недопущення їх забруднення:

-припинення надходження забруднень від полігонів промислових і комунально-побутових відходів у водні системи;

-забезпечення відведення територій вздовж річок і водотоків під водоохоронні зони та прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, та утримання їх у належному стані.

В ряді інших областей (Волинській, Житомирській, Запорізькій, Київській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Чернігівській) комплекси зазначених заходів були включені до обласних “Програм охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”,

Крім регіональних екологічних програм, на виконання розпорядження Президента України № 235/97 від 11 червня 1997 року “Про еколого - економічний експеримент у містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь та Запоріжжя” та Положення про порядок проведення еколого - економічного експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 р. № 715 "Про проведення еколого - економічного експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя", передбачається розроблення програм виходу з екологічної кризи зазначених міст та законодавчо-нормативних засад їх реалізації, що матиме надзвичайно важливе значення для басейну Дніпра, оскільки саме Кривий Ріг, Дніпродзержинськ та Запоріжжя є одними з найбільш значних забруднювачів навколишнього середовища.

Відповідно до пункту 9 вищевказаного Положення міністерством було розроблено Перелік показників, за якими необхідно здійснювати контроль та оцінку стану навколишнього природного середовища зазначених міст та листом від 03.08-99 р. № 14-6/2-1-17б надіслано державним управлінням екологічної безпеки в Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях.

Також підготовлено та направлено листа від 01.11.99р. № 14-4/7-140 виконавчим комітетам міст Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя і Маріуполь з проханням представити Переліки першочергових природоохоронних заходів на 2000 рік та прогнозні обсяги надходжень від збору за забруднення. навколишнього природного середовища до природоохоронних фондів в 2000 році для оцінки стану підготовки і проведення експерименту.

Виконавчі органи міст Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя і Маріуполь інформували Мінекобезпеки, що станом на кінець 1999 року:

- програми виходу з екологічної кризи міст Кривий Ріг та Дніпродзержинськ знаходяться в стадії розробки, а по місту Запоріжжя - на погодженні;

- Переліки першочергових природоохоронних заходів на 2000 рік по містах Дніпродзержинськ та Кривий Ріг сформовані та затверджені, але потребують доопрацювання. Доопрацювання пов'язано, в основному, з введенням в дію Закону України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України", яким змінено встановлений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища" розподіл перерахувань підприємствами збору за забруднення навколишнього природного середовища до природоохоронних фондів на період до 2002 року (70% - залишається на підприємствах гірничо - металургійного комплексу, і по 10% перераховується до природоохоронних фондів усіх рівнів).

Мінекобезпеки і надалі прийматиме активну участь в опрацюванні програм та їх першочергових заходів виходу з екологічної кризи зазначених міст та відповідних проектів постанов Кабінету Міністрів України щодо їх реалізації.

В 2000 та подальших роках Мінекобезпеки за участю державних управлінь екологічної безпеки областей басейну на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 6.10.99 №33інд забезпечить подальший контроль за ходом розроблення, затвердження та реалізації регіональних програм та місцевих екологічного оздоровлення басейну Дніпра, та станом виконання Національної програми в цілому, крім того, зазначені питання постійно будуть в центрі уваги діяльності Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води.

В зв'язку з цим, Планом реалізації Національної програми на 2000 і подальші роки передбачається забезпечити:

-розробку регіональних програм розчищення та упорядкування малих річок; використання екологічно чистих підземних вод виключно для питного водопостачання, з передбаченням заходів щодо недопущення їх забруднення; припинення надходження забруднень від полігонів промислових і комунально-побутових відходів у водні системи; відведення територій вздовж річок і водотоків під водоохоронні зони та прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, та утримання їх у належному стані;

-складання та реалізацію регіональних короткотермінових (річних) планів дій (природоохоронних, організаційних, науково-технічних, просвітницьких, з інформаційного забезпечення тощо) щодо оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води, з вжиттям додаткових заходів щодо забезпечення виконання завдань, передбачених Національною програмою, у тому числі щодо припинення скидання у водні об’єкти забруднених стічних вод

-координацію виконання заходів Національної, регіональних, та галузевих програм та проектів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра, відповідних програм та проектів органів місцевого самоврядування

В 1999 році на будівництві природоохоронних об'єктів в басейні Дніпра по Волинській області освоєно 464,39 тис. грн., в т.ч. за рахунок:

- державного бюджету 376,1 тис. грн.;

- місцевого (обласного) бюджету 76,7 тис. грн.;

-інших коштів 11,59 тис. грн.

Як видно з наведених даних, фінансування природоохоронних заходів Програми велось недостатньо у зв'язку з важким станом економіки. Передбачені Національною програмою кошти з держбюджету фактично не поступають. Доведеними Мінфіном контрольними цифрами до бюджету області на 1998 і 1999 роки видатки по розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” не були передбачені взагалі. Без цільового фінансування передбачених заходів реалізація Національної програми не може бути успішною.

З метою виконання завдань, визначених Національною програмою, упродовж 1999 року в області було здійснено ряд заходів, а саме: встановлено 34 км меж водоохоронних зон та прибережних смуг, створено захисних лісових насаджень на площі 261 га, проведено рекультивацію порушених земель на площі 240 га. Виконувались роботи щодо берегоукріплення річок та водних об'єктів, реконструкції дренажних систем.

Здійснювались заходи по будівництву і реконструкції споруд та мереж водопостачання і каналізації в містах та населених пунктах області. Виконано певний обсяг робіт на реконструкції та розширенні очисних споруд міст Дніпропетровська, Кривого Рогу, Апостолівського району, каналізаційних мереж міст Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Марганця, Новомосковська, Синельникове та Апостолівського та Покровського районів. Так, введено в експлуатацію 4 водоохоронних об'єкта (каналізаційні колектори в мм. Нікополі, Павлограді, смт. Широке) та 4 об'єкта водопостачання (водогін 22,5 км, водопровідна насосна станція та електролізна хлораторна для водопостачання м. Першотравенська, водогіни у містах Дніпропетровську та Синельникове, свердловина в смт. Межова). Виконання вищезазначених заходів здійснювалось за рахунок обласного та місцевих бюджетів в обсязі 2,4 млн, гривень.

У більшості міст області проводиться знезараження госппобутових стічних вод при скиді до водних об'єктів. Упродовж 1999 року продовжувалось будівництво природоохоронних об'єктів на основних підприємствах - забруднювачах, а саме: на •ВАТ "ДніпроАзот" та Дніпровському металургійному комбінаті ім. Дзержинського - споруд по очищенню та припиненню скиду неочищених стічних вод до р. Дніпро, ВАТ "Південний ГЗК" - 2-х первинних відстійників та хлораторної на очисних спорудах, і деякі інші заходи. На ВАТ "Південний ГЗК" - проводиться пробна експлуатація хлораторної станції.

У 1999 році було проведено реконструкцію берегової насосної станції з установкою рибозахисту на ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", насосної станції на КДГМК "Криворіжсталь", шламонакопичувача на ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".

З метою відновлення та підтримання водоохоронних, відтворювальних та інших функцій екосистем проводилось розчищення та регулювання 1,3 км русел малих річок області на загальну суму майже 414 тис. гривень.

Для запобігання шкідливої дії вод здійснювались протипаводкові заходи по захисту територій від підтоплення та затоплення. Проводилась ліквідація наслідків підтоплення. Протягом минулого року на проведення вищезазначених заходів у мм. Марганець, Синельниково та Нікопольському, Новомосковському, Павлоградському, Синельниківському, Томаківському, Юр'ївському та деяких інших районах області за рахунок усіх джерел фінансування було спрямовано понад 3,7 млн. гривень.

Всього в 1999 році на реалізацію заходів по екологічному оздоровленню басейну Дніпра та поліпшення якості питної води за рахунок усіх джерел фінансування направлено 18,1 млн. . гривень.

Разом з цим необхідно визначити, що реалізація завдань зазначеної програми здійснюється повільно через недостатнє фінансування.

На 2000 рік в області сформовано перелік першочергових заходів з реалізації завдань, визначених Національною програмою. На їх виконання передбачено кошти обласного та місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, власних коштів підприємств. За рахунок перерозподілу коштів між статтями бюджету на ці цілі спрямовуються додаткові бюджетні кошти.

В 1999 році в Донецькій області реалізація природоохоронних заходів в басейні Дніпра велась незадовільно через відсутність фінансування. Повільно виконувалися роботи по будівництву очисних споруд у селищі Велика Новосілка, розчистці р. Вовча в Марійському районі та заміні зруйнованих каналізаційних колекторів у м. Білозерське. Крім цього, в минулому році планувалося будівництво очисних споруд в містах Мар'їнка та Гірник, але з тієї ж причини ці роботи не проводилися.

Всього в 1999 році на водоохоронне будівництво було витрачено 758 тис. грн., тому числі

- будівництво каналізаційних колекторів і КНС в м. Білозерське - 226 тис. грн. ( план - 600 тис. грн.);

- будівництво очисних споруд в смт Велика Новосілка - 104 тис. грн. (план - 1700 тис. грн.);

- розчистка річки Вовча - 428 тис. грн. ( план 3000 тис. грн.).

У 1986 - 1990 роках коригування якості води в р. Сіверський Донець здійснювалося попусками до неї 25-30 куб. м/с дніпровської води. Але з початку 90-х років в зв'язку з недостатнім фінансуванням організації, експлуатуючої канал Дніпро-Донбас, попуски води в річку Сіверський Донець були припинені.

Для поліпшення водозабезпеченості центральних, західних та південних районів області з 1977 року за рахунок держбюджету здійснювалось будівництво другої черги каналу Дніпро-Донбас, в комплекс якого входило будівництво Добропільської ( 130 тис. куб. на добу ) та Мариупільської ( 170 тис. куб. м на добу) фільтрувальних станцій і розширення Південно- Донбаського водоводу. З 1990 року будівництво цих об'єктів велося повільними темпами, а в останні три роки було припинено через відсутність фінансування. Припинення будівництва цього комплексу не дозволяє на даний час поліпшити водозабезпечення центральних, західних та південних районів області якісною питною водою.

Будівництво Білозерських об'єднаних очисних споруд потужністю 25 тис. куб. м на добу для міст Добропілля та Білозерське планувалося у складі будівництва нової шахти "Білозерська" з урахуванням розвитку житлового сектору та соціальної інфраструктури. В зв'язку з економічною ситуацією в країні будівництво шахти не ведеться.

Фактичний скид госппобутових стічних вод від двох міст складає 8-10 тис. куб. м на добу, через це будівництво очисних споруд потужністю 25 тис. куб. м на добу недоцільне. На даний час готуються пропозиції щодо внесення змін до Національної програми по реконструкції діючих очисних споруд в містах Добропілля та Білозерське з доведенням якості стічних вод до нормативних показників замість будівництва Білозерських об'єднаних очисних споруд. Це дозволить з меншими витратами поліпшити ефективність роботи споруд і покращити санітарно - епідеміологічний стан в регіоні.

В області проводиться виконання заходів, передбачених Національною програмою, Програмою розвитку водопровідно-каналізаційного господарства Житомирської області на 1998-2010 роки.

З цією метою в минулому році використано 2402,7 тис. грн., з них за рахунок державного та місцевих бюджетів - 2032,9 тис. грн. Кошти підприємств і організацій, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації, склали 369,8 тис. гривень.

У 1999 році велось будівництво і реконструкція 8 об’єктів каналізації, у тому числі в мм. Житомирі, Коростені, Коростишеві, смт. Лугинах, Нородичах, Овручі, Малинському районі. Реконструкція та розширення очисних споруд м. Бердичева не проводилась із-за відсутності фінансування.

Обсяги робіт і фінансування заходів щодо відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму і санітарного стану річок склали 204,1 тис. грн.

На будівництво та реконструкцію протиерозійних гідротехнічних споруд з державного та місцевих бюджетів спрямовано 1221,0 тис. грн., на агротехнічні заходи - 445,7 тис. грн.

Проведено рекультивацію земель на площі 6,3 га (41 тис. грн.).

Берегоукріплення річок та водних об’єктів виконано на 2,4 тис. гривень.

Виконання намічених Національною програмою та Концепцією програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води води у Запорізькій області найважливіших водоохоронних заходів дозволить суттєво покращити екологічний стан басейну Дніпра в межах області. Зниження рівня забруднення води р. Дніпро, що є джерелом питного водопостачання близько половини населення області (в перспективі - до 80%), дасть можливість підвищити якість питної води без додаткових затрат на її підготовку і очистку.

Враховуючи важливість цієї проблеми, незважаючи на вкрай несприятливі економічні умови, що склались в минулому році, будівельні роботи проводились на 24 водоохоронних об’єктах, розташованих в басейні Дніпра.

В поточному році введені в експлуатацію очисні споруди з оборотним циклом водопостачання механічної мийки автотранспорту ОП ”ЗаАЕС” в м. Енергодарі потужністю 500 куб. м /добу.

В кінці року завершено будівельні роботи по захисту від підтоплення с. Заповітне Кам’янсько - Дніпровського району і с. Балки Василівського району Введення в експлуатацію цих колекторно - дренажних систем дозволило ліквідувати підтоплення двох населених пунктів, дало можливість суттєво покращити загальну екологічну ситуацію.

По Українсько - Датській програмі “Чисті технології в машинобудівних галузях України” на ВАТ “Запорізький трансформаторний завод” впроваджена установка по очищенню гальваничних стоків потужністю 200 куб. м/добу з подальшим приготуванням демінералізованої води для використання в виробництві, що дозволило припинити скид в міську каналізацію нейтралізованих хромовміщуючих стічних вод.

Разом з тим, через вкрай недостатнє фінансування, роботи на більшості водоохоронних об’єктів, передбачених природоохоронними програмами, в 1999 році не проводились. Так, з 9 заходів, передбачених Національною програмою і її Концепцією в області, фінансувалося лише 2 - реконструкція та розширення центральних очисних споруд лівобережної частини м. Запоріжжя та реконструкція системи оборотного водопостачання цеху №1 ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат". В основному будівельні роботи проводились за рахунок коштів об’єктів господарювання, обласного , міських та районних фондів охорони навколишнього природного середовища. Фінансування водоохоронних заходів за рахунок державного бюджету в 1999 році не проводилось. При плані на 1999 рік 6272,5 тис. грн. фактично об’єм фінансування заходів, передбачених Національною програмою, склав лише 937,8 тис. грн., що становить 15% запланованого.

Особливо важка ситуація склалась з виконанням заходів Національної програми по напрямках "Упорядкування водовідведення на об’єктах житлово-комунального господарства" та "Поліпшення якості питної води". Так, будівельні роботи на найбільш важливому водоохоронному об’єкті - реконструкції і розширення ЦОС-1 лівобережної частини м. Запоріжжя в 1998 році взагалі не велись, а в 1999 році з запланованих 4000 тис. грн. освоєно лише 337,5 тис. грн. власних коштів Запорізького ДКП "Водоканал". Для фінансування водоохоронних об’єктів Запорізького ДКП "Водоканал" підписано угоду з Європейським банком реконструкції і розвитку на суму 42,5 млн. дол. США , в тому числі 28 млн. дол. США - кредити, що будуть надані банком.

Законсервованим залишається міжрайонний комплекс споруд водопостачання центральної частини області потужністю 200 тис. куб. м/добу, будівельна готовність якого складає 96%. Для вводу в експлуатацію цього об’єкту бракує 3,6 млн. гривень.

В 1999 році повністю припинено фінансування з державного бюджету природоохоронних заходів при мокрій консервації шахти Таврійського гірничо-збагачувального комбінату. Це загрожує забрудненням підземних водоносних горизонтів, що служать єдиним джерелом якісної питної води для центральної частини області.

Згідно з діючим природоохоронним законодавством в області діє механізм економічного регулювання природокористування. Спільними заходами держуправління екобезпеки, податкової інспекції та управління економіки облдержадміністрації забезпечується достатньо високий рівень надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища. Основою для обчислення сум зборів служить нормування скидів, викидів і розміщення відходів, що проводяться держуправлінням екобезпеки. Накопичені в фондах охорони навколишнього природного середовища обласної, міських та районних рад ці кошти в 1999 році були основним джерелом фінансування природоохоронних заходів в басейні р. Дніпро. Однак ці кошти обмежені. Тому держуправління вважає доцільним на фінансування водоохоронних заходів залучати кошти від збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Згідно з діючим законодавством близько 80% загальної суми цього збору в області перераховується до державного бюджету, в той же час в 1999 році державним бюджетом водоохоронні заходи в області не фінансувались зовсім. Тому слід внести відповідні зміни в порядок фінансування водоохоронних заходів за рахунок надходжень від зборів за спеціальне використання водних ресурсів - заходи по їх охороні та відтворенню мають проводитись там, де використовуються водні ресурси.

У 1999 році на виконання природоохоронних заходів, передбачених вищезазначеними програмами за рахунок державного та місцевих бюджетів використано 1,119 млн. гривень

За рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища ведеться будівництво очисних споруд повної фізико-хімічної очистки стічних вод ТОВ “Поліс” в м. Біла Церква, проводиться реконструкція очисних споруд смт. Козин в Обухівському районі, проведена розчистка та благоустрій річки Козинка.

За рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища проведені природоохоронні заходи в басейні р. Кам'янка Фастівського району, проведена реконструкція водоводу в м. Боярка, побудована артезіанська свердловина в м.Васильків.

Проводяться науково-технічні заходи по ліквідації забруднення підземних вод нафтопродуктами в районі міст Узин та Біла Церква.

Виконання природоохоронних заходів, передбачених Національною програмою знаходиться під постійним контролем облдержадміністрації.

При втіленні в життя заходів по реалізації Національної програми в області виникли значні труднощі в забезпеченні фінансування робіт із бюджетів різних рівнів. Враховуючи, що область є дотаційною, виконання Національної програми без суттєвої підтримки із державного бюджету на даний час є нереальним.

До переліку найважливіших природоохоронних заходів по реалізації Національної програми включені об'єкти, будівництво яких має бути направленим на ліквідацію небезпечних екологічних ситуацій, усунення постійної загрози руйнування заселених територій та забруднення вод. Фінансування цих об'єктів Національної програми передбачається із державного бюджету.

Роботи по берегоукріпленню Кременчуцького водосховища в районі с. Велика Андрусівка Світловодського району з метою припинення руйнування берегів розпочаті ще в 1993 році. Із передбачених заходів на протязі 4-х км берегоукріплення здано в експлуатацію до 1999 року лише споруди на протязі 1 км. У 1999 році на цьому об'єкті роботи не велися.

Потреба в продовженні берегоукріплення є нагальною тому, що із зміною балансу надходження наносів у зв'язку з будівництвом частини об'єкту, спостерігається активізація абразивних хвильових процесів на сусідніх із закріпленою ділянках.

Аналогічне становище має місце в м. Світловодську, де зона переформування берегів підходить до житлової забудови. Необхідно звернути увагу і на те, що берегові уступи висотою 15-20 метрів спостерігаються і на ділянці берега Кременчуцького водосховища в районі с. Нагірне, які є джерелом постійного забруднення води. Національною програмою передбачено ведення робіт по берегоукріпленню в цьому районі за рахунок державного бюджету, але кошти відсутні.

Певні зрушення в покращанні якості питної води для міст області здійснено в 1999 році шляхом закінчення спорудження сифонних водозабірних споруд, що запобігає потраплянню до водогонів синьо-зелених водоростей, які активно розвиваються в літній період на Дніпрі в місцях водозаборів. В минулому році на ці заходи було використано 237 тис. грн. із державного бюджету. Згаданий водогін обслуговує міста Кіровоград, Знам'янку, Олександрію та Світловодськ.

Крім перерахованих природоохоронних об'єктів у 1999 році в басейні Дніпра створено 237,4 га лісових насаджень та 127 га водоохоронних насаджень. Проведено залуження техногенне забруднених земель на площі 2,1 тис. га та безполицевий обробіток грунту на 10,4 тис. га.

З числа організаційних заходів, спрямованих на виконання Національної програми, за участю зацікавлених обласних організацій складено регіональну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води в Кіровоградській області, яка затверджена на сесії обласної Ради. Великі надії щодо реалізації завдань Програми в області пов'язуються із роботою Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води, особливо стосовно методичного та фінансового забезпечення виконання передбачених заходів.

Львівська область належить до числа тих областей України, на території яких басейн Дніпра має порівняно невелику площу.

Через територію Львівської області проходить Головний Європейський вододіл між басейнами Балтійського та Чорного морів, тому населені пункти області в основному каналізуються в басейни рік Дністер та Західний Буг і тільки в містах Броди та Радехів здійснюється водовідведения в р. Стир, що відноситься до басейну р. Дніпра.

На даний час скидання недостатньо очищених зворотних вод зменшилося за рахунок:

припинення скиду зворотних недоочищених вод від миття тари на Одеському заводі мінеральних вод внаслідок переведення виробництва на використання пластикової пляшки;

зменшення скидів умовно-чистих зворотних вод на Лопатинському спиртзаводі, Стоянівському та Лопатинському торфобрикетних заводах через значне падіння об'ємів виробництва.

Основним забруднювачем в межах басейну Дніпра на території Львівської області залишались міські очисні споруди каналізації м. Радехова (через застарілу конструкцію (аерофільтри) та перевантаження за рахунок діяльності промислових підприємств міста). На даний момент навантаження від промислових підприємств зменшилось, тому тут відмічається покращання якості очищення зворотних вод.

В останні роки в результаті загального підйому рівня грунтових вод, збільшення водності р. Бовдурка (притока р. Стир) і її приток, замулення їх русел, привело до підтоплення значної території м. Броди. Підтопленими є сотні підвалів і будівель міста. В окремі періоди року площа затоплення складає більше ста гектарів. Це викликає складну санітарно-епідеміологічну обстановку в районі. В ріку при цьому попадає значна кількість різного виду забруднювачів, в тому числі і небезпечних. В 1999 році за рахунок коштів цільового фонду охорони навколишнього природного середовища у складі обласного бюджету було частково профінансовано розробку проектно-кошторисної документації з питання покращання екологічного стану р. Бовдурки в межах м. Броди Львівської області.

Актуальним на сьогоднішній день залишається будівництво полігону твердих побутових відходів для м. Радехова, який призначений для складування і знезараження твердих побутових відходів, будівельного сміття, відходів III та ІУ класу безпеки. Крім цього, розглядається питання розробки проекту щодо збирання та використання біогазів, які утворюються в результаті хімічних процесів в ущільненому шарі твердих побутових відходів. В 1999 році з цільового фонду охорони навколишнього природного середовища у складі обласного бюджету було частково профінансовано природоохоронні роботи при будівництві полігону на загальну суму 90.0 тис. грн.

Незважаючи на зниження рівня промислового виробництва, аналіз демографічних показників, специфічної та неспецифічної захворюваності вказує на негативну тенденцію стану здоров’я населення області.

Нагромадження токсичних елементів, хімічних сполук в грунті, джерелах водопостачання з наступним забрудненням продуктів харчування, питної води призводить до росту ряду нозологічних захворювань, змін показників здоров'я.

З метою ефективного управління та забезпечення організації здійснення природоохоронних заходів в басейні Дніпра (для областей з незначними площами басейну) вважаємо доцільним включити до Національної програми розробку регіональних (локальних) програм оздоровлення подільської частини верхів'їв басейну Дніпра (верхів'їв басейнів рр. Стир, Горинь, Случ) в межах Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей. Ігнорувати природоохоронні проблеми цієї частини басейну не можна, оскільки вони пов'язані з його привододільними територіями, які вимагають особливого режиму охорони та господарського використання цих територій. Фінансування цих програм можна було б частково здійснювати за рахунок спеціальних статей місцевих бюджетів та коштів цільових природоохоронних фондів.

Заходи щодо поліпшення екологічного стану Дніпра включені до "Програми охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування в Миколаївській області на 2000 – 2010 роки", крім того, в області прийнята “Програма розвитку водопровідно-каналізаційного господарства на період до 2000 року та подальші роки”, в яку включено об’єкти, що мають забезпечити екологічне оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Зусилля місцевих органів виконавчої влади спрямовані на максимальне залучення фінансових можливостей місцевих бюджетів для введення в дію розпочатих будівництвом об’єктів, що мають високий рівень готовності, однак за браком коштів реалізувати передбачені зазначеними програмами заходи в повному обсязі у 1999 році не вдалося.

На виконання відповідних доручень Кабінету Міністрів України, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 1 липня 1997 року № 245 "Про заходи по реалізації в області в 1997- 2000 роках і на період до 2010 року Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води" держуправління екобезпеки в Полтавській області здійснює послідовну екологічну роботу, забезпечує супроводження та контроль за виконанням завдань, встановлених Національною програмою.

Фінансування заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра на сучасному етапі здійснюється за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів та коштів підприємств. В 1999 році на згадані заходи використано 15522,8 тис. грн., а саме:

- з державного бюджету - 820,3 тис. гри., в т.ч. з державного фонду охорони навколишнього природного середовища - 70,0 тис. грн.;

- з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища - 630,4 тис. грн.

Значний обсяг робіт у минулому році був виконаний по проектуванню, будівництву і реконструкції очисних споруд області.

Так, здійснювалось проектування каналізаційного колектору у м. Карлівка, доочищення стоків каналізаційних очисних споруд у Великобагачанському районі, полігонів твердих відходів у м. Лохвиця, смт. В.Багачка, с. Зачепилівка Новосанжарського, м. Червонозаводське Лохвицького районів, на що використано 189,6 тис. грн., в т.ч. з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища - 179,6 тис. гривень.

На реконструкцію каналізаційних очисних споруд області використано 340,0 тис. грн., а саме: м. Полтави (Затуринських) 130,0 тис. грн., смт. Решетилівки -50,0 тис. грн., м. Пирятина - 60,0 тис. грн., с. Велика Круча Пирятинського району - 30,0 тис. грн., на будівництво очисних споруд в смт. Козельщина - 70,0 тис. грн., в т.ч. з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища -150 тис. грн., обласного - 160 тис. . гривень.

В цілому виконано робіт по перекладці та будівництву мереж каналізації на 992,4 тис. гривень.

Значну частину в загальному обсязі фінансування заходів Національної програми склали власні кошти підприємств(88%).

Акціонерне товариство "Укртатнафта" витратило у 1999 році 8324 тис. грн. на реконструкцію заглиблених резервуарів для зберігання нафтопродуктів.

Акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат на нарощування огороджуючої дамби 3-го відсіку шламонакопичувача та будівництво споруд по доочищенню стічних вод м. Комсомольська використано 2610 тис. . гривень.

За браком коштів реалізувати передбачені Національною програмою заходи в повному обсязі у 1999 році не вдалося.

Не завершені роботи по реконструкції Затуринських каналізаційних очисних споруд, будівництву насосної станції дощових стоків мікрорайону "Левада" у м. Полтаві .

Не реалізовані заплановані обсяги берегоукріплювальних робіт на Кременчуцькому водосховищі, не розпочаті роботи по підвищенню стійкості Власівської, Східно-Крюківської та Західно - Крюківської дамб Дніпродзержинського водосховища .

Зволікається будівництво протиерозійних споруд (протиерозійні ставки, лотки - швидкотоки, вали - канави, вали - дороги, рекультивація земель ).

Обласне управління земельних ресурсів на ліквідацію аварійного стану гідровузла міжгосподарського руслового водосховища в с. Остапівка Миргородського району витратило лише 220,0 тис. гри, які виділені з держбюджету на лінії Мінекобезпеки України.

Без дієвого механізму бюджетного фінансування, системи заохочення підприємств, які вкладають власні кошти в природоохоронне будівництво та розробки, виконати навіть першочергові заходи, передбачені Національною програмою в області, неможливо.

Потенційним джерелом коштів для реалізації екологічних програм регіону може бути направлення частини надходжень за спеціальне використання природних ресурсів(води, землі, лісу, надр) на ці заходи.

Заходи щодо реалізації Національної програми затверджені розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 368 від 17.06.97 р. і здійснюються за напрямами:

За останні роки в області знизились обсяги водоспоживання і водовідведення, що звичайно сприяє зменшенню негативного впливу на довкілля.

На комунальних підприємствах області, що експлуатують об'єкти водопостачання та водовідведення, здійснюється контроль за відповідністю очищення стічних вод встановленим нормативам.

У зв'язку з переходом у 1999 році на цілодобове водопостачання м. Радивилів і м. Сарни, зменшився коефіцієнт нерівномірності подачі стічних вод на очисні споруди, в результаті чого поліпшився технологічний режим очистки стічних вод.

У 1999 році проведено:

• Пусконалагоджувальні роботи на очисних спорудах смт. Зарічне (виділено 5 тис. грн. з обласного природоохоронного фонду);

• Капітальний ремонт очисних споруд смт. Володимирець (виділено 10 тис. грн. з обласного природоохоронного фонду);

• Капітальний ремонт очисних споруд м. Дубровиця (виділено 40 тис. грн. з обласного природоохоронного фонду);

• Ремонт і пусконалагоджувальні роботи на очисних спорудах с. Олександрія Рівненського р-ну (виділено по 15 тис. гри. з обласного і районного природоохоронних фондів);

• Реконструкцію очисних споруд смт. Оржів Рівненського р-ну (виділено 15 тис. грн. з районного природоохоронного фонду);

• Ремонтні роботи на очисних спорудах м. Сарни (виділено 3,9тис.грн. з районного природоохоронного фонду);

• Ремонтні роботи на очисних спорудах м. Радивилів (за рахунок підприємства “Рівнеоблводоканал”);

• Власними силами виконані відновлювальні роботи на комунальних очисних спорудах в смт. Млинів.

Будівництво каналізаційних очисних споруд в містах Дубно, Корець, Костопіль, Радивилів не велося через відсутність коштів на ці роботи.

З метою раціонального використання питної води, на підставі діючих нормативів визначені ліміти споживання питної води на 1999 р. для підприємств і організацій м. Рівне, які повинні використовувати для виробничих потреб технічну воду. Ліміти затверджені розпорядженням голови Рівненського міськвиконкому №690-р від 08.04.99р.

Для проведення 1-го етапу встановлення і використання екологічного нормативу якості поверхневих вод Рівненської області. Українському науково-дослідному інституту водогосподарсько - екологічних проблем (м. Київ) перераховано 10 тис. грн. з обласного природоохоронного фонду.

Держуправлінням екобезпеки в Рівненській області:

• проведено інвентаризацію 882 водокористувачів, що забирають і використовують воду з підземних водоносних горизонтів;

• проведено 327 перевірок дотримання природоохоронного законодавства в галузі використання водних ресурсів, за результатами яких притягнуто до адміністративної відповідальності 66 осіб, призупинено виробничу діяльність 21 підприємства, видано 227 приписів, стягнуто з порушників за позовами та штрафами коштів на загальну суму 5363 грн. (накладено - 57260 грн.).

Для проведення коригування технічної документації по встановленню водоохоронних зон і прибережних смуг та винесення їх в натуру і закріплення на місцевості, спеціалістами управління земельних ресурсів розроблений порядок, який передбачає вивчення стану проведених робіт по залуженню і залісненню земель в прибережних смугах річок і водойм та вжиття заходів по недопущенню забруднення водних об'єктів.

В області продовжуються роботи по передачі техногенно забруднених земель для консервації.

Рекультивацію порушених земель проведено на площі 253 га.

Залужені і перезалужені 12,9 тис. га малопродуктивної ріллі.

Створено 1601,3 га захисних лісових насаджень на ерозійно-небезпечних землях, в т.ч. у водоохоронних зонах - 28,9 га.

За звітний період безполицевий обробіток грунту проведено на площі 18,1 тис. га.

Щілювання ріллі не виконувалось через відсутність коштів і спеціальної техніки.

В 1999 році з Державного природоохоронного фонду профінансовано роботи (виконавець - Рівненський державний технічний університет) щодо організації гідрохімічних спостережень в межах впливу шлюзу - регулятора на р. Горинь для оцінки його ефективності.

Спеціалістами держуправління екобезпеки в Рівненській області та облСЕС було проведено перевірки дотримання вимог водоохоронного законодавства на об'єктах водопостачання області. До основних недоліків, виявлених під час перевіки, відносяться:

• фізичний знос водопровідних мереж;

• відсутність постійного виробничого лабораторного контролю на сільських та на більшості відомчих водопроводах;

• порушення режиму санітарно-захисних зон водозаборів;

• порушення умов експлуатації споруд водопроводів та недостатність проведення профілактичних заходів.

В Гощанському районі проводиться робота по забезпеченню якісною питною водою населення сіл, які потрапили в зону впливу депресійної воронки Горбаківського водозабору, але повністю ця робота не завершена через відсутність коштів.

Для проведення комплексу геолого - геофізичних робіт щодо виявлення шляхів фільтрації та джерел нафтопродуктів на рівні першого водоносного горизонту в районі с. Корнин Рівненського району у 1999 році виділено з обласного природоохоронного фонду 60 тис. грн. (виконавець -Український науковий центр технічної екології, м. Донецьк). На ліквідацію забруднення підземних вод в с. Корнин за звітний період з районного природоохоронного фонду виділено 20 тис. грн. (виконавець - Корнинська сільська рада).

З метою доведення якості питної води до вимог стандарту:

• в м. Сарни здано в експлуатацію станцію знезалізнення питної води;

• в м. Корець місцевим ВУКГ було замовлено технічну документацію на будівництво станції по знезалізненню питної води, яка отримала позитивний висновок комплексної державної експертизи.

В 1999 р. в області розроблені “Обласні заходи у складі Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води”, які затверджені розпорядженням голови обласної державної адміністрації 03.12.99 р. № 524.

На здійснення водоохоронних заходів в області передбачалось фінансування в 1999 р. в сумі 7601,5 тис. грн. Фактично обсяги фінансування склали 5882,5 тис. грн., у тому числі за рахунок:

державного бюджету – 312,5 тис. грн.;

місцевого бюджету – 285,0 тис. грн.;

інших коштів – 5285,0 тис. грн., в т.ч. із обласного фонду охорони навколишнього природного середовища – 257,0 тис. грн.

Кошти державного бюджету було виділено лише на посадку лісових насаджень та створення технічної бази національного природного парку “Деснянсько – Старогутський”.

Планувалося виділити кошти із державного бюджету в сумі 800,0 тис. грн. на будівництво очисних споруд в м. Лебедині. Але ці кошти на протязі 1999 р. не надійшли. На будівництво очисних споруд, колекторів каналізаційної станції в м. Суми із запланованих місцевими бюджетами та інших коштів в сумі 950 тис. грн., виділено лише 408 тис. гривень.

В результаті недостатнього фінансування значні обсяги робіт по будівництву очисних споруд залишились не виконані, а в деяких містах навіть і не розпочалось їх будівництво чи ремонт.

Не виділялись кошти із державного та місцевого бюджетів на будівництво протиерозійних водорегулюючих валів та рекультивацію порушених земель. Із інших джерел фінансування було виділено на ці цілі, відповідно, 158 та 250 тис. гривень.

При плані будівництва протиерозійних водорегулюючих валів 25,4 км побудовано лише 7,9 км. Рекультивація порушених земель виконана на площі 309,3 га при плані 375 гектарів.

При плані залуження еродованої і техногенно - забрудненої ріллі 44 тис. га, залужено 33 тис. гектарів.

При необхідних щорічних обсягах створення лісових насаджень в прибережних смугах річок та водойм в кількості 150 га, в області їх посаджено в 1999 р. лише 1,5 гектарів.

Проведена організаційна робота по розробці заходів по оздоровленню басейну Дніпра в районах та містах.

Зміст та значення Національної програми висвітлюються в засобах масової інформації.

Відповідно до "Переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води по Тернопільській області на 1999 рік" у звітному році було передбачено виконати комплекс заходів щодо зменшення шкідливого впливу та поліпшення гідрологічного, морфологічного і гідрохімічного режиму р. Іква та захисту населених пунктів Вишнівця і АТ "Ридомиль" від повені.

За період 1999р. повністю виконано заходи по захисту від повені населених пунктів і сільськогосподарських угідь АТ "Ридомиль" Кременецького району та поліпшення екологічного стану р. Іква. На виконання цих заходів у 1999 р. освоєно кошти в сумі 0,104 млн. гривень.

У зв'язку із відсутністю необхідних коштів у 1999 р. не проводились роботи з будівництва водогонів у містах Кременці та Почаєві, реконструкції загальноміських очисних споруд м. Кременця та захисту смт. Вишнівця Збаразького району від шкідливої дії повені.

Реалізація заходів можлива при виділенні необхідних коштів з державного бюджету.

До басейну ріки Дніпро в Харківській області відносяться водні об'єкти 13 із 27 районів. Згідно Національної програми для забезпечення якісного стану поверхневих та підземних вод в області діє перелік першочергових природоохоронних заходів, в якому передбачена реконструкція старих і будівництво нових очисних споруд. В 1999 році продовжувалася реконструкція очисних споруд з поділенням потоків стічних вод ДП "Хімпром" (м. Первомайськ), велася прокладка другої нитки магістрального водоводу в селищі Близнюки.

В минулому році з метою покращання стану водних ресурсів координаційною радою з екологічних проблем при облдержадміністрації в рамках екологічного двомісячника “Зелена весна” було організовано та проведено акцію "До чистих джерел", в ході якої в районах, що відносяться до басейну Дніпра, приведено в належний санітарний стан місця відпочинку біля водойм на площі 145,3 гектарів. Обладнано 35 криниць і джерел питної води. В водоохоронних зонах створено 32,7 га нових захисних лісонасаджень.

Згідно програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні в області проводиться робота щодо розширення мережі природно-заповідного фонду. На території, що входить до басейну ріки Дніпро, в минулому році створено 2 нових природних заказники, а саме: в Кегичівському районі - Коханівський гідрологічний заказник місцевого значення площею 110,6 га, в Золочівському – Рогозянський, площею 40 га.

Виконання природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води знаходиться на контролі, але фінансові проблеми не дають в повній мірі виконати заплановане.

Обласне, міське та районне керівництво Херсонської області тримають під постійним контролем вирішення проблем екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

У 1998 році була розроблена і рішенням № 19 від 25.06.98р. Херсонської обласної Ради народних депутатів затверджена Програма невідкладних природоохоронних заходів щодо забезпечення умов екологічно безпечного проживання населення і призупинення деградації природних ресурсів та створення умов відновлення їх потенціалу (Програма "Екологія - 2005" в сучасних економічних умовах). У 1999 році були розроблені та затверджені зміни та доповнення до Програми "Екологія - 2005". Декілька розділів цієї Програми спрямовані саме на екологічне оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. На жаль, із-за скрутного економічного становища та нестачі коштів роботи, заплановані Програмою, виконуються незадовільно.

Держуправління екологічної безпеки за участю відповідних управлінь, відомств та організацій, розпочало роботу над створенням регіональних програм :

- Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра в межах Херсонської області та поліпшення якості питної води на період до 2005 року

- Малі річки Херсонської області (поліпшення екологічного стану на період до 2005 року).

Виконання цих програм також буде сприяти поліпшенню загального екологічного стану області та екологічного стану басейну Дніпра.

На виконання відповідних доручень Кабінету Міністрів України в області розроблений і затверджений "План реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води по Хмельницькій області на 2000 рік і наступні роки".

Відповідно до зазначеного плану заходів в 1999 році з усіх джерел фінансування на виконання Національної програми використано 1525,2 тис. грн. або 76,0 відсотків від запланованих на рік, а саме за напрямами:

1. Будівництво і реконструкція систем каналізації в містах та селищах міського типу - 582,0 тис. грн, або 79,2% від передбачених 734,5 тис. грн., в т.ч. - кошти місцевих бюджетів становлять 251,0 тис. грн., підприємств і організацій - 331,0 тис. грн.;

3. Будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд - 76,0 тис. грн., або 55,9% від запланованих 136,0 тис. грн. Кошти держбюджету .

4. Створення водоохоронних лісових насаджень - 14,0 га (7,2 тис. грн.). Кошти підприємств і організацій.

5. Створення захисних лісонасаджень на ерозійне небезпечних землях - 12.,0 тис. грн., або 100% від запланованих. Обсяги виконаних робіт становлять 22,8 га. Фінансування здійснено за рахунок державного лісогосподарського об'єднання "Хмельницькліс" і колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до програми не виконувались роботи по рекультивації порушених земель, протипаводкові заходи, берегоукріплення річок і водоймищ, інші заходи.

Основною причиною недовиконання програмних заходів стало недостатнє їх фінансування з державного та місцевих бюджетів через відсутність коштів.

Для реалізації встановлених Національною програмою природоохоронних заходів в області (відповідно попередніх розрахунків) щорічно необхідно здійснювати фінансування в сумі не менше двох мільйонів гривень.

Регіональною програмою екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води в 1999 році було заплановано спрямувати 56158 тис. грн. на виконання цільових завдань за рахунок державного та місцевих бюджетів, власних коштів господарських органів усіх форм власності, інших джерел фінансування.

При плані 2000 тис. грн. капітальних вкладень на 1999 рік на виконання комплексу будівельних та ремонтних робіт систем водопостачання і каналізації, а також розширення полігону твердих побутових відходів з обласного та міського бюджетів виділено і освоєно 621.1 тис. гривень.

За рахунок коштів, вилучених за втрати сільськогосподарського виробництва при загальному плані 195 тис. грн. профінансовано і освоєно 195 тис. грн.

З обласного природоохоронного фонду на здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води виділено 481,25 тис. грн.

За рахунок державного бюджету профінансовані роботи на загальну суму 90 тис. гривень.

Продовжуються роботи по визначенню меж підтоплень та зсувів на виконання організаційних заходів щодо створення системи моніторингу по прогнозуванню та розробленню практичних заходів щодо запобігання шкідливого впливу поверхневих і підземних вод та небезпечних геологічних процесів.

Запланована на 1999-2000 рр. підготовка матеріалів попереднього погодження з землекористувачами і землевласниками щодо розширення мережі природно-заповідного фонду області в стадії виконання. Матеріали попереднього погодження по організації НПП "Черкаський бір" направлені в Головне управління національних природних парків і заповідної справи.

Агротехнічні протиерозійні заходи та заходи по поліпшенню стану екосистеми:

- проведено безполицевий обробіток грунту на площі - 152,8 га;

- щілювання ріллі на площі - 17,5 га;

- заліснено еродованої і техногенно - забрудненої ріллі - 20,0 га;

- проведено берегоукріплення річок та водних об'єктів - 0,1 км;

- виконані роботи по впорядкуванню ложа Кременчуцького водосховища - 6,28 т. куб. м ;

- викошування жорсткої водної рослинності - 80,0 га;

- посадка саджанців на берегах Кременчуцького водосховища - 500 шт.

Підприємствами Держкомрибгоспу проведено роботи з відтворення рибних ресурсів: в 1999 році в Кременчуцьке водосховище вселені 3188 тис. штук рослиноїдних і інших видів риб на загальну суму 480,3 тис. грн.

На виконання завдань, передбачених регіональною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, необхідно проводити фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів в розмірах, передбачених вказаною програмою.

За інформацією Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області, що спільно з зацікавленими організаціями і установами, проаналізувало виконання природоохоронних заходів в 1999 році, на виконання заходів Національної програми кошти виділялись в недостатньому обсязі, що привело до затримки будівництва, введення в експлуатацію об'єктів і не дає можливості зменшити техногенний вплив на природне середовище. Продовжується забруднення води річок, підземних водних горизонтів. погіршується стан здоров'я населення.

Відсутність достатньої мережі каналізації і очисних споруд в смт. Талалаївка, Варва, Козелець негативно впливає на гідрохімічний стан річок - приток Дніпра та підземні води.

Через обмежене фінансування не вирішується питання реконструкції золовідвалу в басейні р. Десна на Чернігівській ТЕЦ.

Для зменшення негативного впливу неідентифікованих сумішей пестицидів зі складу Бобровицького райагрохіму, який знаходиться в межах житлової зони районного центру смт. Бобровиця, - на атмосферне повітря і підземні води, виконано капітальний ремонт складу для контейнеризації непридатних для використання отрутохімікатів.

З метою раціонального використання земельних ресурсів, відновлення родючості грунтів та припинення ерозійних процесів, силами господарств виконані агротехнічні протиерозійні заходи на площі 151.9 га. Роботи по створенню водоохоронних лісових насаджень не виконувались. За рахунок коштів, виділених обласною радою, було проведено будівництво протиерозійних і гідротехнічних споруд та рекультивацію порушених земель.

Для захисту від руйнування житлових будинків, соціально-культурних споруд, земельних угідь планувалось продовження берегоукріплень річок Десни, Сейму, в районі сіл Соколівка, Боромики, Максаки, смт. Батурин та в урочищі ІІсьолів Острів, але кошти не виділялись.

Введено в експлуатацію глибоководну свердловину питної води потужністю 63 куб. м/рік в смт. Куликівка, що значно підвищить її якість, на будівництво аналогічної свердловини в м. Н.-Сіверський кошти не виділялись.

На створення Ічнянською національного природного парку кошти не виділялись.

Враховуючи стан природного середовища в області, гостру необхідність виконання заходів, передбачених Національною програмою, слід передбачити фінансування будівництва, введення в дію природоохоронних об'єктів, проведення берегоукріплень та протиерозійних заходів, створення територій, що особливо охороняються, з усіх джерел надходження коштів у повному обсязі

З метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.98р. № 1931 "Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України" Київською міською державною адміністрацією було видане розпорядження від 15.02.99р. № 200, згідно з яким Державним управлінням екологічної безпеки в м. Києві та науково-дослідним Інститутом соціально-економічних проблем міста розроблена "Київська міська програма охорони навколишнього середовища на 1999-2002рр". Зазначена програма затверджена рішенням 3-ї сесії 23 скликання Київради від 08.07.99р. № 366/467. Складовою частиною цієї програми є розділ "Охорона водного басейну та очистка стічних вод", до складу якого ввійшла міська екологічна програма оздоровлення басейну ріки Дніпро та поліпшення якості питної води в складі "Національної програми економічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води".

Цією програмою на 1999 рік було заплановано виконання 23-х природоохоронних заходів на загальну суму - 31668,3 тис. грн. Профінансовано 16 заходів на суму - 12074,3 тис. грн. (в т. ч. із державного бюджету - 8405,5 тис. грн., з місцевого - 2462,0 тис. грн), що становить 38 відсотків до річного плану.

Частину запланованих на 1999р. заходів не виконано у зв'язку із відсутністю їх фінансування.

На виконання розпорядження Київського міського голови № 583 від 20.04.99 розроблено Програму ремонту, реконструкції та розвитку каналізаційного господарства м. Києва на період 2000-2005 років.

Мета програми – забезпечити надійну роботу системи міської каналізації, підвищити якість очищення стоків та поліпшити екологічний стан в м. Києві.

Загальна вартість будівельних і ремонтних робіт на каналізаційних колекторах та спорудах становить орієнтовно 1 млрд. 317 млн. грн., у тому числі на роботи по відновленню аварійних каналізаційних колекторів – 234 млн. грн. Кошти значні, та з огляду на те, що в місті з 2300 км каналізаційних мереж повністю амортизовані близько 900 км та функціонує 30 каналізаційних насосних станцій по перекачуванню стічних вод на очисні споруди, цілком обгрунтовані.

Особливу занепокоєність викликає головний колектор міста, стан якого в 1999 році розглядала спеціальна комісія з представників Мінекобезпеки, Держбуду, Секретаріату Ради національної безпеки, Київської міської державної адміністрації, комунальних служб міста та інших.

Колектор довжиною 9,2 км, термін амортизації якого закінчився ще в 1992 році, потребує капітального ремонту, вартість якого з урахуванням будівництва другої нитки колектору, складає 347 млн. грн. Будівництво розпочато в 1994 році, об’єкт включено до невідкладних заходів Національної програми, однак відсутність достатнього фінансування не дає змоги його завершити.

Існуючий стан може призвести до екологічної катастрофи: у випадку аварійної ситуації можливе виливання стічних вод на поверхню, попадання в зливову каналізацію та забруднення Дніпра.

З 1997 року Київською міською держадміністрацією розроблено і реалізується програма бюветного водозабезпечення населення артезіанською водою, якою передбачено використання існуючих свердловин, а також будівництво нових, на яких споруджуються павільйони бюветної роздачі води.

На кінець 1999 року в місті функціонує 91 павільйон, будується ще 10 та запроектовано 14.

Створено систему альтернативних джерел водопостачання з використанням води артезіанських свердловин юрського та сеноманського горизонтів.

З метою вирішення завдань та науково-технічного обгрунтування конкретних природоохоронних заходів Національної програми передбачено розширення масштабів робіт щодо їх науково-дослідницького, нормативно-правового та методичного забезпечення, удосконалення системи моніторингу, створення басейнової інформаційної системи екологічного менеджменту тощо.

Досягнення цілей Національної програми неможливо без відповідного науково-технічного забезпечення діяльності, розвитку науково-методичної бази природокористування, інструментарію планування та контролю екологічних програм, системи екологічного оцінювання інвестиційних проектів.

В зв’язку з цим та на виконання “Плану розробки та реалізації організаційно-правових, науково-технічних та інших заходів, передбачених механізмом реалізації та фінансування Національної програми”, Мінекобезпеки в 1999 році розробило Комплексну програму науково-дослідних робіт з екологічного відродження басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

В її розробленні прийняли участь близько 40 зацікавлених міністерств та відомств, наукових установ та організацій, які надіслали понад 300 пропозицій щодо виконання відповідних науково-дослідних робіт .

Крім того, враховано проект програми ”Законодавчо-правове і науково-технічне забезпечення реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води”, який розроблено в рамках Програми технічної допомоги Канади: “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну р. Дніпро)”.

Головною метою Комплексної програми є створення науково-методичних засад екологічного управління, науково-методичне та інформаційне забезпечення еколого - орієнтованих інвестиційних процесів у період економічної стабілізації в Україні та створення основ подальшого прогресу у напрямку сталого природокористування в басейні Дніпра.

Комплексна програма – це комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів), спрямованих на науково-технічне забезпечення реалізації заходів Національної програми за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових ресурсів та науково-технічного потенціалу держави.

Формування та реалізація Комплексної програми має здійснюватись з додержанням наступних принципів:

узгодженість завдань програми з пріоритетними напрямами та заходами Національної програми; спрямованих на розв’язання найважливіших екологічних проблем в басейні Дніпра;

визначення пріоритетних напрямів проведення наукових досліджень з концентрацією на них фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, що визначаються на певний період з можливістю коригування залежно від ситуації;

випереджаючий розвиток нормативно-правової та еколого - економічної баз безпечного користування водними об’єктами та механізму реалізації водоохоронної діяльності;

урахування світових досягнень науки та техніки в галузі екології;

координація розроблення і реалізація галузевих та регіональних екологічних програм;

системний підхід до формування та виконання Комплексної програми.

Досягнення головної мети Комплексної програми здійснюється через вирішення наступних основних завдань:

розроблення відповідної законодавчої та нормативно-правової бази забезпечення реалізації завдань та заходів Національної програми;

подальше вдосконалення нормативно-правової, науково-методичної та еколого - економічної баз управління та безпечного користування водними об'єктами і охорони їх від забруднення;

розвиток економічного та організаційного механізму природокористування в басейні;

нормативно-правове забезпечення активізації еколого - орієнтованих інвестиційних процесів;

розроблення наукових засад, законодавчих актів та нормативних документів щодо реалізації басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

удосконалення системи планування та контролю за виконанням заходів Національної програми, створення системи моніторингу та розробка науково-методичних засад еколого - економічної оцінки їх виконання;

проведення комплексного аналізу стану екосистем та антропогенного навантаження для визначення пріоритетів реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища в басейні Дніпра; встановлення достовірних значень основних груп показників, що характеризують еколого - водогосподарську систему басейну Дніпра; дослідження напрямку еволюції природного середовища при різних ступенях господарського освоєння басейну Дніпра і розробка рекомендацій щодо вибору напрямку трансформації господарства;

розвиток та удосконалення системи екологічного моніторингу в басейні Дніпра, створення інтегрованої системи збору, аналізу та використання екологічних даних; створення Дніпровської басейнової інформаційної системи екологічного менеджменту;

проведення комплексного аналізу регіональних екологічних проблем ключових ділянок басейну Дніпра; створення науково-методичної основи, підготовка відповідних нормативних, методичних та інструктивних матеріалів щодо розроблення та реалізації регіональних та місцевих програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра, забезпечення їх розроблення та супроводу реалізації;

дослідження впливу окремих видів господарської діяльності на екологічний стан вод басейну Дніпра та впровадження рекомендацій щодо зменшення їх негативного впливу, дослідження, розробка та впровадження технологій локалізації джерел забруднення природних вод, очищення забруднених вод тощо;

визначення перспективних стратегій покращання забезпечення населення басейну Дніпра питною водою нормативної якості, дослідження і розробка методів, технологій підготовки і екологічного транспортування питної води;

науково-технічна підтримка проектів збереження біорізноманіття в басейні Дніпра, розроблення наукових засад та заходів щодо створення природного каркасу басейну Дніпра з особливим режимом природокористування;

забезпечення участі у реалізації міжнародних програм та проектів, спрямованих на екологічне оздоровлення басейну Дніпра, розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, вирішення комплексу наукових, інформаційних та інших питань, пов’язаних з транскордонними особливостями басейну Дніпра;

розроблення і впровадження програм та проектів екологічної освіти, виховання та підготовки кадрів, створення системи інформування громадськості про екологічний стан басейну та хід реалізації Національної програми.

Комплексна програма має багатоцільовий характер, оскільки переслідує декілька взаємопов'язаних стратегічних цілей. Складність структури Програми, масштаби завдань, які мають вирішуватися, взаємозв’язок з цілями та завданнями Національної програми зумовлюють строки її реалізації, відповідні періоду виконання Національної програми (орієнтовно до 2010 року).

Комплексна програма визначає пріоритетні напрямки, головні завдання та орієнтовні обсяги фінансування на період 2000-2004 років, встановлює організаційний механізм виконання робіт та їх координації.

Формування переліку головних завдань (робіт) на період 2005-2010 років та визначення їх обсягів фінансування здійснюватиметься по закінченню виконання встановлених завдань шляхом внесення відповідних змін до Комплексної програми.

По мірі реалізації Національної програми, стабілізації та відродження економіки України, у тому числі у галузі охорони природи та розвитку екологічно безпечних технологій, будуть створені умови для вирішення наступного кола питань, що безпосередньо пов’язане з переходом до стійкого водокористування в басейні Дніпра.

Комплексною програмою передбачається, що розроблення науково-технічних засад виконання завдань та заходів з екологічного оздоровлення басейну Дніпра буде здійснюватись під управлінням Мінекобезпеки установами зацікавлених міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в ній визначені пріоритетні напрямки досліджень та основні завдання на період 2000-2004 років, запропоновано відповідний організаційний та фінансовий механізм її реалізації.

В програмі передбачено дві форми співробітництва з науковими установами Національної академії наук, зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Так, замовниками окремих завдань Програми виступають як Мінекобезпеки (генеральний державний замовник), так і інші органи центральної виконавчої влади (Мінекономіки, Держбуд) та Національна академія наук, до сфери діяльності яких належать ці завдання. Замовники на конкурсній основі визначають виконавців окремих завдань (проектів) Комплексної програми, якими можуть бути науково-дослідні, проектно-конструкторські, інші підприємства, установи та організації науково-технічної сфери, забезпечують їх фінансування за рахунок коштів, що виділені на наукове забезпечення Національної програми, керівництво та контроль виконання робіт за цими завданнями (проектами).

Технічні завдання на проведення зазначених робіт в обов’язковому порядку погоджуються Генеральним замовником програми – Мінекобезпеки, по закінченню робіт один примірник заключного звіту у паперовому та електронному форматах передаються до Мінекобезпеки для створення відповідної бази даних та підготовки звіту Кабінету Міністрів України.

Фінансування Комплексної програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Обсяги фінансування Комплексної програми з Державного бюджету України визначаються в межах цільових коштів, передбачених Мінекобезпеки, Міністерству економіки, Державному комітету з питань будівництва, архітектури і житлової політики та Національній академії наук на фінансування наукової частини Національної програми.

На виконання завдань Комплексної програми можуть залучатись кошти з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Для виконання цієї програми необхідні кошти (з частковим урахуванням тенденцій фінансування в 1998-2000 роках) у розмірі 18,6 млн. грн., тоді як Національною програмою передбачалось з метою її науково-технічного забезпечення виділити на відповідний період понад 40 млн. гривень.

Комплексну програму узгоджено з Мінекономіки, Держбудом, Геолкомом, Гідрометкомом та Національною академією наук і затверджено наказом по Мінекобезпеки №201 від 2.09.99, яким також визначені заходи щодо забезпечення методологічної, інформаційної та організаційної-технічної підтримки процесу формування і виконання Комплексної програми.

Виконання першочергових науково-дослідних робіт з екологічного оздоровлення басейну Дніпра в 1999 році здійснювалось установами Мінекобезпеки, Мінекономіки та Національної академії наук за рахунок коштів Державного бюджету по підрозділу “Фінансування наукової частини державних, міжгалузевих та галузевих програм”.

Реалізація встановлених завдань на 1999 рік мала на меті:

- розробку стратегічних документів щодо основних напрямів Національної програми;

- виконання першочергових робіт з удосконалення нормативно-правової, науково-методичної та еколого - економічної баз управління та безпечного користування водними об'єктами і охорони їх від забруднення;

- обгрунтування та визначення шляхів вирішення конкретних екологічних проблем на терені басейну.

В рамках зазначених робіт на замовлення Мінекобезпеки було забезпечено:

закінчення робіт над опрацюванням Комплексної програми науково-технічного забезпечення екологічного відродження басейну Дніпра, з урахуванням зауважень та пропозицій міністерств та відомств до програми "Законодавчо-правове і науково-технічне забезпечення реалізації Національної програми”;

підготовку рекомендацій щодо розробки Регіональних (місцевих) програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра та надання відповідної фінансової і методичної допомоги державним управлінням екологічної безпеки областей басейну;

розробку нової редакції "Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду";

підготовку пакету нормативно-правових документів для реалізації завдань по створенню басейнової системи управління охороною та раціональним використанням водних ресурсів в басейні Дніпра;

розробку Інструкції про порядок проведення інвентаризації заборів води, випусків зворотних вод та скидання забруднюючих речовин;

розвиток та структуризацію бази даних для Дніпровської інформаційної басейнової системи;

розробку методику визначення екологічно допустимих рівнів відбору води з річок з метою збереження сталого функціонування їх екосистем;

розробку і виконання пілотного проекту щодо визначення та напрямків реалізації природоохоронних заходів на базі здійснення та розвитку екологічного аудиту, поширення його на території промислових вузлів, населених пунктів;

встановлення причин та розробка методики еколого- економічної оцінки заходів щодо усунення шкідливої дії вод від підтоплення Дніпровськими водосховищами;

оцінку джерел техногенного навантаження та визначення впливу скидів зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу на екологічний стан р. Інгулець.

Науковими установами Національної академії наук в 1999 році виконано наступні роботи:

Інститутом гідробіології – “Оцінка стану екосистеми верхів’я Дніпра в зимовий період та розробка рекомендацій по поліпшенню якості води в дніпровських водосховищах”;

Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського – “Розробка комплексних заходів для забезпечення міст у басейні р. Дніпро якісною питною водою в умовах погіршення екологічної ситуації”;

Інститутом географії – “ Картографічне забезпечення комплексу природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра. Етап: Сучасна екологічна ситуація в басейні Дніпра. Серія дрібномасштабних карт”.

На замовлення Мінекономіки виконувалась робота “Система інформаційного забезпечення процесу інвестування в екологічне оздоровлення басейну Дніпра з державного бюджету та позабюджетних фондів”, метою якої є створення умов для розширення функцій системи інформаційної підтримки екологічного менеджменту басейну Дніпра у складі Національної програми завдяки включенню до користувачів системи і відповідних підрозділів Мінекономіки.

Більш докладна інформація про стан та результати виконання науково дослідних робіт з науково-технічного забезпечення виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води в 1999 році наведена у додатку 8.

З метою розробки та забезпечення виконання першочергових заходів щодо створення інформаційної системи підтримки реалізації Національної програми, яка має забезпечити можливість прийняття планових та оперативних рішень, аналізувати хід виконання заходів тощо в 1999 році:

продовжено створення Дніпровського еколого - інформаційного центру (згідно з розпорядженням по міністерству №28 від 11.07.97 та відповідним положенням про нього);

в рамках Програми технічної допомоги Канади: “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну р. Дніпро)” в 1997 році було проведено технічне обладнання “Інформаційної системи управління реалізацією Національною програмою”, що включає постачання технічних засобів та необхідного системного програмного забезпечення до державних управлінь всіх областей басейну Дніпра і м. Києва, Мінекобезпеки України, його налагодження та встановлення електронного зв'язку. В 1999 роках зазначена робота була продовжена у напрямку доукомплектування державних управлінь технічними засобами, розроблення необхідного програмного забезпечення, його розповсюдження та проведення відповідного навчання;

здійснено підключення Управління проблем Дніпра та водних екосистем Мінекобезпеки України до мережі Internet та створено тематичну WEB - сторінку про Національну програму, крім того, за ініціативи Управління здійснюється навчання по використанню Internet для пошуку та передачі екологічної інформації для представників усіх управлінь центрального апарату Мінекобезпеки.

Управління проблем Дніпра та водних екосистем в 1998 - 1999 роках провело обстеження та аналіз стану існуючого інформаційного забезпечення, в тому числі кадрового та технічного, для вирішення питань охорони та раціонального використання водних ресурсів в державних управліннях екологічної безпеки областей басейну за функціями: збір та зберігання інформації по моніторингу вод; контроль розрахунків та затвердження ГДС; видача дозволів на спецводокористування; інспекторська перевірка виконання умов дозволу; контроль та облік виконання водоохоронних заходів, у т. ч. капітального будівництва.

Відзначено недостатній, а в ряді областей - низький, рівень організаційного, кадрового, технічного, програмного, геоінформаційного забезпечення та необхідність проведення цілеспрямованої басейнової інформаційної політики у зазначеній галузі.

Аналіз надісланої інформації показав, що для вирішення питань охорони водних ресурсів необхідно створення типового єдиного програмно - інформаційного забезпечення, заснованого на єдності класифікації предметної сфери (у тому числі, поверхневих водних об’єктів, забруднюючих речовин у воді, очисних споруд, тощо). Створення таких єдиних (державних) класифікаторів в Україні до цих пір не було зроблено.

З цією метою розроблено та в 1999 році започаткована реалізація комплексу відповідних організаційних, технічних та програмних заходів.

Слід зазначити, що реальне фінансування науково-технічних робіт із зазначеної проблематики в 1998-2000 роках здійснюється незадовільно, що ставить під загрозу можливість своєчасного та у повному обсязі вирішення поставлених завдань Національної програми.

В 1999 році на проведення науково-дослідних робіт з екологічного оздоровлення басейну Дніпра були передбачені кошти у розмірі 840 тис. грн. (після коригування видатків бюджету), в тому числі Мінекобезпеки – 693 тис. грн., Мінекономіки - 77 тис. грн. та Національній академії наук - 70 тис. грн., однак реальне надходження коштів здійснювалось незадовільно.

За даними Мінекономіки Державним бюджетом на 2000 рік (підрозділ 040202) передбачено збільшення коштів на наукову частину Національної програми до 1078 тис. грн., з них Мінекобезпеки – 922 тис. грн., Мінекономіки – 62 та Національній академії наук – 94 тис. гривень.

Основні першочергові завдання в галузі науково-технічного та інформаційного забезпечення Національної програми в 2000 і подальших роках полягають в наступному:

- забезпеченні формування і виконання Комплексної програми науково-технічного забезпечення екологічного відродження басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, в т.ч.:

- підготовці та щорічному поданні Мінекономіки України проекту переліку першочергових науково-технічних робіт для розгляду та врахування при складанні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний рік;

- здійсненні оперативного контролю за ходом виконання програми за строками, витратами ресурсів, досягненням цільових показників;

- підготовці та поданні Кабінету Міністрів України в рамках щорічної Доповіді про хід реалізації Національної програми інформації про стан науково-технічного забезпечення її виконання;

- забезпеченні підготовки та виданні Національної доповіді з екологічного стану басейну Дніпра та відповідних щорічників;

- створенні постійно діючої міжгалузевої комп’ютерної системи збору та аналізу даних моніторингу вод та прогнозування екологічного стану джерел водопостачання і водних об’єктів в басейні Дніпра;

- створенні басейнової інформаційної системи (центру) супроводження Національної та регіональних програм, розвитку (створенні) регіональних систем екологічного моніторингу та інформаційних систем (центрів) екологічного менеджменту.

Важливе значення для виконання завдань Національної програми з врахуванням регіонального і глобального впливу і значимості басейну Дніпра для Європи та всього світу має активізація міжнародного співробітництва. Міжнародне співробітництво щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра здійснюється Мінекобезпеки України, зацікавленими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та обл(міськ)держадміністраціями, розташованими в басейні Дніпра, за такими пріоритетними напрямами:

1. розвиток співробітництва та договірних відносин з країнами, розташованими в басейні Дніпра - Білоруссю та Росією з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів;
2. отримання технічної допомоги в галузі охорони навколишнього природного середовища в рамках міжнародних програм та проектів;
3. сприяння залученню іноземних інвестицій для фінансування Національної, регіональних або місцевих екологічних програм, спрямованих на екологічне оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

З метою поглиблення українсько-російського та українсько-білоруського співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища та на виконання заходів Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 1998-2007 роки та Плану співробітництва між Мінекобезпеки України та Міністерством природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь в 2000 році передбачається широкомасштабне започаткування реалізації Міжнародної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (Україна, Росія, Білорусь) в рамках проекту Глобального екологічного фонду (GEF) “Підготовка стратегічної програми дій для басейну ріки Дніпро та розробка механізмів її реалізації”.

Ініціатива виконання цього проекту бере свій початок в січні 1995 року, коли уповноважені представники міністерств охорони навколишнього природного середовища Республіки Білорусь, Російської Федерації та України підписали Меморандум учасників Міжнародного засідання по питанням екологічного оздоровлення басейну ріки Дніпро, в якому визначена необхідність спільних зусиль трьох держав в розробці спеціальної Міжнародної програми.

Розглянувши питання тристороннього співробітництва в галузі оздоровлення навколишнього середовища басейну Дніпра міністри охорони навколишнього природного середовища Білорусі, Російської Федерації і України у червні 1996 року підтвердили готовність про сприяння в підготовці попередньої стадії проекту програми.

В 1998 році була завершена трирічна підготовча робота за рахунок фінансування ГЕФ та IDRC загальним обсягом біля 0,3 млн. дол. США: спільна робота міністерств, міжнародних та національних експертів, інших організацій дозволила розробити проектну пропозицію “Підготовка стратегічної програми дій для басейну ріки Дніпро та розробка механізмів її реалізації“, яка у квітні 1998 року була подана на розгляд та затверджена Радою Глобального екологічного фонду.

В 1999 році здійснювалась підготовка та узгодження з країнами – учасницями та усіма зацікавленими сторонами кінцевого проектного документу. В ньому зазначається, що довгостроковими цілями зазначеного проекту із початковим загальним обсягом фінансування 7,261 млн. дол. США на період 2000-2002 років є зменшення негативного впливу забруднення навколишнього середовища на здоров'я населення та екологічний стан басейну Дніпра, забезпечення сталого використання його ресурсів та збереження біорізноманіття. Програма надасть можливість забезпечити реалізацію для країн басейну принципів координації та співробітництва у відповідності з досягнутими домовленостями.

Проект покликаний розробити систему заходів і механізм їхньої подальшої реалізації з метою екологічного оздоровлення транскордонної річки Дніпро, третьої за розмірами річки Європи. Тим самим проект внесе істотний внесок у справу охорони регіональних і світових водних ресурсів. Можливості керування водними ресурсами, як кожної з країн-учасниць, так і на регіональному рівні в цілому, зростуть, що виявиться сприятливим для країн басейну Дніпра і Чорного моря.

Проект спрямований на вирішення семи конкретних задач:

(1) створення транскордонного режиму керування і відповідного координаційного органу;

(2) допомога країнам-учасницям у формуванні, перегляді і реалізації Стратегічної програми дій (СПД);

(3) удосконалювання фінансових, юридичних і практичних механізмів зниження рівня забруднення і раціонального використання ресурсів;

(5) сприяння збереженню біорізноманіття в басейні Дніпра;

(6) розширення взаємодії між зацікавленими організаціями і залучення широкої громадськості до вирішення проблем басейну Дніпра;

Даний Проект виконується в рамках Стратегічного підходу ГЕФ по басейну Чорного мору. Виконавцем Проекту екологічного оздоровлення Дніпра є UNOPS, при максимальній участі спеціалізованих агентств ООН і Міжнародного Розвитково Дослідного Центру (IDRC, Канада), що співробітничають на партнерських засадах у реалізації окремих напрямків Проекту. Партнерство з IDRC буде сприяти спадкоємності між даним і іншими проектами, реалізованими в регіоні, а також більш рентабельному використанню донорських фондів.

Важливу роль у справі екологічного оздоровлення басейну Дніпра грають двосторонні угоди, програми заходів та протоколи про співробітництво.

Так, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 1999 року №24090/23 щодо проведення “Днів Нижньогородської області в Україні” Мінекобезпеки підготовило проект Протоколу між Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Адміністрацією Нижньогородської області про співробітництво та обмін досвідом з питань екологічного оздоровлення басейнів рік Дніпра та Волга, після його розгляду в МЗЕЗторгу України та Адміністрації Нижньогородської області урочисте підписання Протоколу було включено до заходів “Днів Нижньогородської області в Україні”.

Зазначеним Протоколом визначено, що договірні Сторони розробляють та будуть послідовно реалізовувати Програму співробітництва та обміну досвідом з питань екологічного оздоровлення басейнів рік Дніпра та Волга.

Співробітництво між Сторонами здійснюватиметься за наступними основними напрямками:

• охорона вод від забруднення в басейнах рік Волга та Дніпро;
• правові, нормативно - методичні та екологічні аспекти реалізації державних та регіональних екологічних програм;
• системи моніторингу природного середовища;
• інформаційні системи екологічного менеджменту;
• обмін природоохоронною інформацією;
• екологічна освіта та виховання;
• екологічне підприємництво;
• удосконалення механізмів та інструментів природоохоронної політики, в т.ч. позаекономічних (екологічний аудит, екологічне страхування тощо).

Співробітництво між сторонами здійснюватиметься у таких основних формах:

• здійснення спільних проектів у рамках Програми співробітництва;
• проведення спільних нарад, конференцій, консультацій експертів;
• встановлення сталого зв'язку між виконавцями Програми співробітництва через Internet;
• обмін науково-технічною і юридичною документацією та іншою інформацією;
• взаємний обмін нормативними актами в галузі охорони довкілля;
• проведення спільних наукових екологічних досліджень;
• взаємний обмін щорічними доповідями про стан реалізації екологічних програм оздоровлення Волги та Дніпра.

Для координації діяльності по реалізації заходів Програми співробітництва передбачено створення відповідного організаційного механізму.

Значну допомогу у покращанні екологічного стану басейну Дніпра Україні надають або планують надавати Канада, Японія, Нідерланди, Данія, Фінляндія, США, Великобританія тощо, Європейський банк розвитку та реконструкції, Глобальний Екологічний Фонд тощо.

Особливо важливе місце при цьому займає українсько – канадське співробітництво в рамках Програми технічної допомоги “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)”, яке здійснюється з 1994 року та носить постійний, планомірний, зацікавлений та взаємовигідний характер.

Декларація про співробітництво між Урядом України і Урядом Канади щодо реалізації програми управління навколишнім середовищем у басейні ріки Дніпро підписана у Києві 31 березня 1994 р. Визнаючи, що охорона навколишнього середовища має надзвичайне значення для України і що Уряд України визнає, як найвищий пріоритет, реабілітацію дуже забрудненої системи ріки Дніпро, Уряди України і Канади оголосили про створення значної програми технічної допомоги, спрямованої на посилення можливостей системи управління навколишнім середовищем України та здійснення демонстраційних проектів, які допоможуть зменшити рівні забруднення Дніпра.

В 1994-1997 роках було виконано понад 40 проектів загальною вартістю 3,2 млн. кан. дол., найбільш вагомими результатами яких визнано наступні:

-проведено Першу комплексну Українсько - Канадську експедицію по Дніпру;

-реалізовано основні ідеї щодо створення Інформаційної системи екологічного менеджменту для басейну Дніпра;

-започатковано становлення в Україні системи екологічного аудиту і впровадження “зелених технологій”;

-здійснено пілотне впровадження сучасних приладів, установок і технологій у комунальному водопровідному господарстві та з очищення стічних вод на промислових підприємствах;

-розпочато роботи з впровадження сучасних технологій поліпшення екологічного стану прибережних територій та встановлення зразкових прибережних смуг;

-знято серію відеофільмів під загальною рубрикою “Зона тривоги - Дніпро”, підготовлено та видано масовим тиражем біля 20 книг та посібників для спеціалістів в галузі охорони навколишнього природного середовища та освітніх брошур для шкіл і громадськості, високохудожній фотоальбом “Немає другого Дніпра”.

Успішний та ефективний хід реалізації проектів Програми, отримання позитивних практичних результатів та налагодження довготривалих контактів з урядовими та науковими структурами Канади стало достатнім обгрунтуванням для продовження співпраці. Тому Уряд Канади та Канадське Агентство Міжнародного Розвитку (СІДА) через Міжнародний Розвитково Дослідний Центр в Канаді (IDRC), надає Мінекономіки та Мінекобезпеки безповернену фінансову допомогу в сумі 2,6 млн. канадських доларів для цільового використання на продовження в 1997-2000 роках Програми ”Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)”.

Меморандум про умови надання і використання цільової безповерненої фінансової допомоги підписано керівними представниками Мінекобезпеки України, Мінекономіки України, Фонду відродження Дніпра та Міжнародного Розвитково Дослідного Центру 27 листопада 1997 року в м.Києві.

Виконавчим Агентством для впровадження програми визначено Міжнародний Розвитково Дослідний Центр (IDRC). Центр був визнаний на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у червні 1992 р. як кращий центр по створенню програм з навколишнього середовища.

Офіційними партнерами для програми визнано Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерство економіки та Фонд відродження Дніпра (з травня 1998 року - Міжнародний фонд Дніпра). До участі в програмі повинні також залучатися численні українські науково-дослідні інститути, органи місцевої влади, центри підготовки фахівців та екологічні неурядові організації.

Метою Програми є підтримка і сприяння процесу реформ, що відбувається сьогодні в українських організаціях, для поліпшення діяльності з охорони навколишнього середовища, удосконалення економічної, у тому числі інвестиційної політики, а також підвищення рівня екологічної свідомості серед населення України.

Програма включає три головні складові частини допомоги:

а) розвиток системного управління навколишнім середовищем в умовах інтегрування екологічної політики в стратегію економічних реформ;

б) ефективність дій по оцінці та зменшенню забруднення поверхневих і підземних вод через систему демонстраційних проектів;

в) сучасні механізми еколого - інвестиційної діяльності, спрямовані на перехід до ринкової економіки.

Особливими завданнями Програми є наступні:

• формування сприятливого інвестиційного середовища в Україні, зокрема у басейні Дніпра;
• розвиток екологічного менеджменту в промисловості, житлово-комунальному господарстві та агропромисловому комплексі;
• поліпшення якості питної води та її раціональне використання;
• сприяння розвитку в Україні екологічного підприємництва;
• підвищення екологічної свідомості громадян України засобами масової інформації;
• сприяння розвитку в Україні екологічного навчання.

Заплановано десять напрямків діяльності, згрупованих на три групи:

1. Здатність до системного програмного управління навколишнім середовищем в умовах переходу до ринкової економіки в Україні

а) управління програмою українсько - канадського співробітництва;

б) управління якістю питної води;

в) залучення громадськості за допомогою телевізійних програм ;

г) розвиток інформаційних технологій управління навколишнім середовищем;

2. План дій по оцінці та зменшенню забруднення поверхневих і підземних вод

а) підтримка науково-технічного забезпечення Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

б) розвиток системи біотестування;

в) проблеми екології і економіки твердих відходів і вторинних ресурсів;

г) екологічний аудит та екологічно чисте виробництво;

3. Еколого - інвестиційна діяльність

а) розробка інвестиційної політики для реалізації програми і проектів екологічного оздоровлення басейну Дніпра та підтримка розвитку екологічного підприємництва;

б) підтримка екологічних консультаційних фірм.

Передбачається, що програма ініціюватиме проекти, спрямовані на реалізацію цілей і завдань, встановлених Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Як зазначено вище, із загальної суми гранту, що становить 4,2 млн. канадських доларів, 2,6 млн. кан. дол. доручено керувати Українському Комітету Управління, створеному спільним наказом Мінекобезпеки України та Мінекономіки України. До складу комітету входять керівні представники Мінекобезпеки, Мінекономіки, Держводгоспу, Гідрометкому, Держбуду, Геолкому, Міжнародного фонду Дніпра, Національної академії наук, інших науково-дослідних інститутів України.

Аналогів такої довіри щодо розподілу коштів гранту, підтвердженої документально, серед інших програм технічної допомоги Україні практично нема. Це дає змогу залучати до участі в програмі, в умовах обмеженості державного фінансування науково-технічної частини Національної програми та на відміну від існуючої практики надання міжнародної технічної допомоги виключно силами іноземних фахівців, сотні провідних вітчизняних вчених та спеціалістів.

Реалізація зазначених намірів здійснюється через низку окремих проектів, кожний з яких шляхом розробки і реалізації короткострокових заходів повинен мати невеликі витрати та високу ефективність, що дозволить отримати певний позитивний результат вже в найближчі роки.

З метою забезпечення відбору найбільш актуальних проектів та їх цілеспрямованої реалізації, що мало забезпечити ефективне використання коштів Програми, членами Комітету були підготовлені пропозиції щодо стратегії розвитку Програми шляхом визначення пріоритетних проблем та їх вирішення в межах окреслених Програмою напрямів.

В основу побудови і реалізації цієї стратегії були покладені наступні засади:

узгодження мети та завдань виконання проектів Програми із загальнонаціональною політикою щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра;

виділення системи пріоритетів шляхом встановлення важливості екологічної проблеми та концентрації коштів для підтримки відповідних проектів;

підтримка розвитку фундаментальних та прикладних досліджень, організація наукового супроводження реалізації Програми та забезпечення наукової обгрунтованості проектів;

підвищення освітнього рівня працюючих в галузі екології, що забезпечується підтримкою заходів щодо підготовки та перепідготовки кадрів вищої кваліфікації, насичення новітніми технічними засобами навчання тощо;

організація цілеспрямованого формування громадської думки на всіх рівнях населення України, що передбачає активну пропаганду з використанням засобів масової інформації позитивного значення запланованої діяльності по Програмі;

здійснення всебічної державної підтримки, зважаючи на надзвичайну важливу роль, яку відіграє Дніпро в житті українського суспільства, реалізації завдань Програми.

Протягом 1998 –1999 років до Українського Комітету Управління Програмою надійшло понад 150 пропозицій. Комітет їх розглянув та на своїх засіданнях, відповідно до запланованих напрямків діяльності, схвалив для фінансування 32 проекти, головними виконавцями яких є 24 організації та установи. Комітетом вперше встановлено пріоритет якості і практичної значимості проектів міжнародної технічної допомоги.

Станом на 1.03.2000 року виконано 14 проектів загальною сумою 0,7 млн. кан. дол., заключні звіти по яких розглянуті та затверджені Комітетом, в стадії виконання знаходяться 18 проектів загальною сумою 1,9 млн. кан. дол., що становить 100 відсотків коштів, призначених Програмою на дослідження та розвиток (додаток 9).

Результати українсько - канадського співробітництва по виконанню проектів впроваджуються при реалізації Національної програми, будуть втілені у нормативній, науково-технічній та проектно-конструкторській документації, використані в учбових програмах та реалізовуватись шляхом впровадження сучасних технологій очищення стічних вод та фільтратів міських звалищ, проведення екологічного аудиту на промислових підприємствах та виконання за його результатами некапіталомістких управлінських, технологічних та господарських заходів з екологічним ефектом (“зелених технологій”) тощо. Планується, що демонстраційні проекти Програми будуть функціонувати у вигляді практично діючих центрів, інформаційних систем, пілотних установок.

Зразком у вирішенні конкретних екологічних проблем в одному з найбільш промислових центрів України є реалізація проектів, які надають практичну допомогу місту Запоріжжя.

Запорізький регіон став базовим для проведення в рамках Програми:

виконання пілотних проектів з удосконалення водопровідно-каналізаційного господарства;

проведення екологічного аудиту та впровадження екологічно чистих технологій;

розроблення та виготовлення пілотного обладнання для очищення стічних вод сміттєзвалищ та переробки побутових та промислових відходів;

створення регіональної інформаційної системи екологічного менеджменту.

В рамках програми розпочато виконання проекту для дослідження нових технологій по переробці фільтрату, який надходять зі сміттєзвалища, розташованого у селищі Леваневського, у передмісті Запоріжжя. Проект буде реалізовуватись міською адміністрацією разом з провідними науково-дослідними установами Запоріжжя та Харкова.

Після відповідних досліджень буде спроектовано та встановлено пілотну установку, яка очищатиме поверхневі та підземні води перш, ніж вона буде скинута у Дніпро (на сьогодні територію полігону, до якого щорічно вивозиться понад 200 тис. тон твердих побутових та промислових відходів, що складуються без попередньої обробки, не обладнано протифільтраційним екраном та спеціальною дренажною системою для відведення луги). Реалізація проекту дасть змогу продемонструвати, як можна контролювати існуючі сміттєзвалища для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та розповсюдити набутий досвід в інших регіонах країни.

Здійснюються роботи щодо створення нормативно - методичної та матеріально-технічної бази для впровадження біотестування в систему оцінки стану та контролю джерел забруднення басейну Дніпра токсичними сполуками, крім того, проект, виконання якого зосереджено в районі Нижнього Дніпра, передбачає підготовку спеціалістів місцевих органів екологічної безпеки.

Постійна увага приділяється підготовці кадрів, забезпеченні потреб України, її державних органів управління висококваліфікованими фахівцями-екологами, які були б здатні ефективно впливати на вирішення екологічних проблем в державі, правильно оцінювати можливі негативні наслідки та всіляко запобігати їм в інтересах людини, успішного розвитку галузей економіки. Під час реалізації проектів десятки українських управлінців, фахівців, підприємців та науковців приймуть участь в учбових семінарах або здійснять відрядження з метою навчання з питань, які вирішує Програма.

Важливе місце у структурі Програми займає діяльність, спрямована на підвищення екологічної свідомості громадян України засобами масової інформації, рівня екологічної інформованості громадськості та ступеня її участі в природоохоронних заходах, забезпечення розширення конкретної інформації про цілі і завдання Національної програми та програми українсько - канадського співробітництва.

Так, в рамках Програми вперше в Україні створюється електронна версія Національного атласу України, мета якого зосередження новітньої просторово-часової інформації про природні умови та ресурси, соціальні, економічні, екологічні особливості розвитку України на межі третього тисячоліття.

Хід виконання Програми широко висвітлюється у засобах масової інформації України та Канади: українськими митцями знято цикл телепрограм "Зелена студія", який ставить за мету розкрити сутність та хід виконання Національної програми (до ефіру УТ-1, УТ-2 та інших каналів вийшли програми "Екоаудит та зелені технології", "Екологічний моніторинг і система інформування на Дніпрі" та інші), підготовлено ряд відеофільмів про природно-заповідний фонд у басейні Дніпра. Сюжети про проекти Програми були показані у ефірі програми на країни СНД "Україна сьогодні" та україномовних студій Канади.

В процесі розвитку співробітництва встановлені постійні довгострокові контакти між українськими і канадськими урядовими структурами, науково-дослідними інститутами, центрами, громадськими і неурядовими екологічними організаціями. За допомогою Центра та для вирішення конкретних практичних проблем налагоджуються двосторонні довготермінові зв'язки українських організацій з Міжнародним та Європейським банками реконструкції та розвитку.

Хід виконання Програми, включаючи фінансові аспекти, періодично перевіряється Агентством міжнародного розвитку Канади та незалежними аудиторами. Визнано, що проекти Програми виконуються у повній відповідності до вимог Меморандуму.

Завдяки співробітництву значно розширюється коло питань, які виходять за межі даної Програми. Це перш за все - започаткування Міжнародної програми екологічного оздоровлення Дніпра (Україна, Російська Федерація, Республіка Білорусь) за рахунок фінансування Глобального Екологічного Фонду (а це кошти в декілька раз більші, ніж кошти Канадського гранту). Ефективне виконання Програми канадської технічної допомоги сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Основна економічна відповідальність за реалізацію Національної програми та природоохоронних проектів в її складі покладена на державні та місцеві органи управління. При цьому, зовнішнє фінансування є важливим та суттєвим доповненням до ресурсів країни, спрямованим на природоохоронне будівництво.

Міжнародне співробітництво у галузі екологічного оздоровлення Дніпра здійснюється із застосуванням сучасних механізмів фінансування природоохоронної діяльності:

-надання пільгових кредитів з відстроченням платежів та низькими відсотком їх обслуговування;

-спільне фінансування проектів силами міжнародних фінансових організацій та різних організацій-донорів із залученням значних коштів місцевих та державних органів влади;

-об'єднання грантів іноземних країн та міжнародних фінансових організацій з коштами місцевих та державних органів влади для виконання пілотних (демонстраційних) проектів з метою їх подальшого розповсюдження по країні в цілому.

Враховуючи складний екологічний стан, що склався в ряді населених пунктів, та згідно пропозицій зацікавлених міністерств та відомств, обласних та місцевих державних адміністрацій проводиться робота щодо залучення кредитів (початково на загальну суму понад 140 млн. дол. США), в тому числі пільгових, від міжнародних фінансових організацій для реконструкції комунальних та промислових очисних споруд у найбільших містах-забруднювачах басейну - Запоріжжі, Кривому Розі, Києві.

Відсутність достатніх потужностей з біологічного очищення стічних вод лівобережної частини міста є однією з головних екологічних проблем Запоріжжя. З 360 тис. куб. м на добу стічних вод лише 200 тис. куб м проходять біологічне очищення, що призводить до забруднення Дніпра, а відсутність споруд по обезводнюванню осаду призвело до різкого підняття рівня грунтових і не виключає можливість зсувів грунту в районі селищ Балабіно та Кушугум.

На основі аналізу стану системи водопостачання та каналізації міста, виконаного ДКП “Водоканал” та ЄБРР з залученням кваліфікованих іноземних консультаційних фірм, була опрацьована програма та в 1997 році розроблено техніко-економічного обгрунтування проекту. Загальна вартість проекту становить 48,67 млн. дол. США, в тому числі за рахунок позики ЄБРР – 30 млн. дол., власних коштів ДКП “Водоканал” – 12,1 млн. дол., коштів Запорізької міської державної адміністрації – 3.0 млн. дол., інших організацій-донорів та програми ТАСIS – 2,57 млн. дол., державних капітальних вкладень – 1.0 млн. дол.

Проект було затверджено кредитною Радою ЄБРР в березні 1998 року.

21 травня 1999 року в м. Києві була підписана Гарантійна Угода між Україною та Європейським банком з цього проекту. Закон України "Про ратифікацію Гарантійної Угоди (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя) між Україною та ЄБРР" розглянуто та схвалено Верховною Радою України 16 жовтня 1999 року за №1162-ХІV.

Передбачається, що реконструкція очисних споруд у м. Запоріжжі має забезпечити припинення скиду значної кількості стічних вод у Дніпро, поліпшення якості питної води та екологічної обстановки в місті.

Екологічна ситуація, що склалася в місті Кривому Розі є критичною. Проблема виведення з екологічної кризи та забезпечення для населення безпечного для життя і здоров'я довкілля міст Донецько - Придніпровського регіону, серед яких Кривий Ріг займає одне з найважливіших місць, була основою для видання президентом України Розпорядження від 11.07.97 №235-р "Про еколого - економічний експеримент у містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя".

На виконання Розпорядження Президента Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 28.04.99 №715 "Про проведення еколого - економічного експерименту у містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя". Постановою Кабінету Міністрів України передбачається розробка програми виходу міст з екологічної кризи.

Основне місце в програмі виходу міста Кривий Ріг з екологічної кризи належить питанням щодо покращання екологічного стану річок Інгулець та Саксагань в рамках Національної програми, оскільки сучасний стан водного басейну міста Кривого Рогу характеризується вкрай негативними показниками:

- скидами стічних вод в обсязі 218,6 млн. м за 1998 рік, з яких 23,8% стоків скидаються без очищення і 24,7 % недостатньо очищені;

- забрудненням річок Інгулець та Саксагань промисловими стічними водами, фільтраційними водами, дощовими стоками (в місті відсутня зливостічна система з очисними спорудами);

- вмістом в деяких промислових стічних водах, які надходять до міських очисних споруд каналізації, забруднюючих речовин несумісних з системою біологічного очищення, що негативно впливає на загальну ефективність роботи очисних споруд;

- накопиченням значних кількостей біологічного мулу (до 90 тис. тонн щорічно), який не відповідає екологічним нормам для використання його як добрива і тому потребує для розміщення щорічно до 10 га землі. Крім того, річка Інгулець є одним з основних джерел водопостачання Криворізького регіону та міста Миколаєва, і на ній розташовано водозабір Інгулецької зрошувальної системи з меліоративними угіддями на території Миколаївської та Херсонської областей площею близько 130 тис. га.

Представниками Міжнародного Консорціуму інжинірингових і консалтингових фірм вивчено стан справ з очисткою стічних вод в м. Кривому Розі та розроблено ТЕО багатоцільового проекту очистки стічних вод, реалізацію якого передбачається здійснити в рамках програми Уряду Японії "Офіційна допомога для розвитку"(ОДР).

Розроблене спеціалістами Міжнародного консорціума ТЕО багатоцільового проекту очищення стічних вод в м. Кривому Розі передбачає низку заходів для поліпшення якості поверхневих і підземних вод у місті з включенням будівництва пріоритетних споруд попереднього очищення промислових стоків та інші робіт, що мають безпосереднє відношення до зазначеного проекту.

Враховуючи, що ФЗЕС на екологічні проекти надає позику на 40 років під 0.75% річних з пільговим періодом у 10 років, в ТЕО проекту багатоцільового очищення стічних вод у м. Кривому Розі передбачається, що повернення кредиту здійснюватиметься за рахунок коштів, що сплачують підприємства за забруднення навколишнього природного середовища.

Всі нові об'єкти проекту багатоцільового очищення стічних вод у місті Кривому Розі матимуть значний позитивний вплив, оскільки дозволять досягти належного рівня попереднього очищення промислових стічних вод, які безпосередньо впливають на ефективність процесу очищення та скид стоків у р. Інгулець, р. Каменка, що входять в басейн р. Дніпро.

Система очищення забруднених стоків та додаткова потужність очисних споруд задовольнятимуть поточні та майбутні потреби міста. Реабілітація існуючих насосних станцій зменшить можливість аварійних скидів, ці заходи дадуть змогу досягти відповідності до нормативів очищення та скидання стоків. Вони також знизять ризик просочування стоків через зношені труби, внаслідок чого вони потрапляють у поверхневі води та спричиняють явища підтоплення територій міста і також зменшується потенційна загроза для здоров'я людей.

ТЕО було розглянуто та погоджено Мінекобезпеки України (лист від 27.07.98 № 14-5/7-97). Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції передало ТЕО на розгляд Уряду Японії (лист від 28.07.98 №17-4-8867) та включення для фінансування в рамках програми японської Офіційної допомоги для розвитку у 2000 і подальших роках.

Японська сторона виявила зацікавленість цим проектом і у вересні 1999 року з візитом в Україні побувала делегація кредитного департаменту Фонду зарубіжного економічного співробітництва Японії.

В грудні 1999 року хід підготовки до реалізації багатоцільового проекту очищення стічних вод у м. Кривий Ріг в рамках Національної програми розглядався Президією Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води, якою схвалені заходи Дніпропетровської облдержадміністрації та виконкому Криворізької міської ради, спрямовані на підготовку до реалізації проекту. Рішенням Президії рекомендовано виконкому Криворізької міської ради забезпечити підготовку та подання в установленому порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №414, необхідного пакету документів стосовно проекту, а відповідним міністерствам та іншим органам центральної виконавчої влади сприяти виконкому Криворізької міської ради в підготовці, оперативному розгляді та узгодженні пакету документів стосовно проекту для подання до Валютно- кредитної ради Кабінету Міністрів України.

В рамках Угоди між Урядом України та Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі з урахуванням аспектів захисту довкілля від 02.04.1997 р. та в рамках Меморандуму про взаємовідносини між Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Агентством навколишнього середовища Данії та Міністерством навколишнього середовища Фінляндії, передбачено виконання Демонстраційного проекту в місті Києві по застосуванню безтраншейних технологій для відновлення каналізаційного колектору по проспекту 40-річчя Жовтня.

Зі свого боку, з метою попередження аварійної ситуації та забруднення стічними водами навколишнього природного середовища, Київська міська держадміністрація видала розпорядження №1735 від 19.08.98 р. про реконструкцію каналізаційного колектора по проспекту 40-річчя Жовтня, в якому підтверджено рішення тендерної комісії відносно вибору технології відновлення колектора, що запропонувала компанія "Пер Аарслефф А/С" , та одночасно зобов'язало Управління економіки та фінансове управління включити зазначені роботи до програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва, виділити кошти на реконструкцію першої черги у розмірі 10 млн. грн. та передбачити в подальших планах соціально-економічного розвитку міста необхідні кошти для повного завершення робіт по реконструкції колектора.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.99р. № 1278 Київській міськдержадміністрації для проведення ремонтно - відновних робіт на каналізаційному колекторі по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві виділено з резервного фонду Кабінету Міністрів України 8900 тис.грн.

Проект здійснюється згідно календарного графіку виконання робіт і буде закінчений в жовтні 2000 р. Станом на 1 березня 2000 року відновлено 1142 м колектору, кошти освоєні в розмірі 8,9 млн. грн, з них в 1999 році – 5,95 млн. гривень.

Поряд з реалізацією проекту "Демопроект – Київ'' здійснюються роботи по підготовці техніко - економічного обгрунтування загального процесу реформування Київводоканалу, яке розробляється міжнародною групою експертів і консультантів компаній СОWI (Данія), Severn Тгепt Wаtеr Іnternational (Великобританія) і українською Корпорацією ОКО (Об'єднані Консультанти), яке фінансується Агентством навколишнього середовища Данії. Ціллю робіт є обгрунтування здійснення, доцільності та ефективності стратегічних проектів модернізації і реструктуризації ДКО “Київводоканал”, визначення строків та черговості, обсягів, джерел та схем фінансування, а також механізмів повернення коштів

Наприкінці січня 2000 року був проведений семінар за участю Київради, міської держадміністрації та Держбуду України, представників Київводоканалу, консультантів та фінансових донорів, де був представлений проект “Концепції реформування ДКО “Київводоканал””, в якому визначені інституціональні, тобто організаційно-правові та управлінські аспекти проекту реформування, в т.ч, як з точки зору потенційних фінансових організацій, так і в зв'язку з приватизаційними та реорганізаційними процесами, що відбуваються в комунальному господарстві Києва. Проект “Концепції реформування” з урахуванням змін та пропозицій, висунутих на семінарі, знаходиться на розгляді Київської міської державної адміністрації На даному етапі проводиться вивчення та аналіз існуючої ситуації для подальшої розробки проектів в сфері технічного та інституціонального оновлення Київводоканалу.

Одним з перших повномасштабних проектів промислового впровадження "зелених технологій", що має внести суттєвий вклад в реалізацію Національної програми є проект під назвою "Скорочення викидів парникових газів шляхом впровадження технології анаеробної очистки стічних вод на Яготинському цукровому заводі" (м. Яготин Київської області).

Партнерами виконання проекту з української сторони було визначено Міністерство агропромислового комплексу та Державний комітет з енергозбереження.

Проект (РSO 97/UK/4/5), який зареєстровано в Національному агентстві з реконструкції та європейської інтеграції за №352 від 17.02.98 року, є дуже важливим для України, оскільки демонструє можливості сучасної анаеробної біотехнології для очищення стічних вод підприємств харчової промисловості, значного зниження викидів парникових газів, значної економії енергії в порівнянні з існуючими в Україні способами очищення стічних вод в аераційних спорудах з активним мулом.

Значення цього проекту виходить далеко за рамки Яготинського заводу та цукрової галузі в цілому, оскільки необхідність впровадження ефективних технологій очищення стічних вод промислових підприємств є одним з пріоритетних напрямків та завдань Національної програми, результати проекту, в разі його реалізації, матимуть значний природоохоронний ефект та сприятимуть поліпшенню екологічного стану Дніпра та його приток.

Згідно з умовами про спільне виконання проекту вклад Нідерландської сторони має скласти 2,2 млн. гол. гульденів (1,1 млн. дол. США), підприємство-реципієнт фінансує 25 відсотків від загальної вартості, що дорівнює приблизно 500 тис. гривень.

З української сторони Мінекобезпеки вчасно забезпечило фінансування робіт з виготовлення проектно-конструкторської документації за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Однак, подальше виконання проекту затримується, оскільки Яготинський цукровий завод не має достатніх можливостей для придбання будівельних матеріалів та виконання необхідних будівельно-монтажних робіт, а кошти на зазначені цілі, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1667 від 13 вересня 1999р. "Про затвердження уточнених обсягів розподілу державних централізованих вкладень та переліків об"єктів, що фінансуються за їх рахунок у 1999 році" (додаток №2) до цих пір до заводу не надійшли.

Втрата можливості виконання проекту з вини української сторони буде мати негативні наслідки. Нова енерго- та ресурсозберігаюча технологія, що впроваджується в рамках цього проекту, є важливою для подальшого розповсюдження на підприємствах харчової та переробної промисловості України. Стічні води підприємств харчової промисловості (цукрові, молочні, спиртові, консервні заводи, м’ясокомбінати тощо) є основним джерелом забруднення водойм органічними речовинами, тому необхідність використання простої і екологічно вигідної технології не викликає сумніву.

Основні напрями діяльності Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води та її Президії, Мінекобезпеки, заінтересованих міністерств та інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з активізації міжнародного співробітництва в басейні Дніпра на 2000 і подальші роки були схвалені Президією Ради 24 грудня 1999 року і полягають в:

-забезпеченні реалізації Міжнародної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (Україна, Росія, Білорусь) в рамках проекту Глобального екологічного фонду “Підготовка стратегічної програми дій для басейну ріки Дніпро та розробка механізмів її реалізації” та Програми канадської технічної допомоги “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)”;

-сприянні залученню іноземних інвестицій на реалізацію заходів Національної, регіональних і місцевих програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води в рамках програми японської Офіційної допомоги для розвитку Уряду Японії, програм Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку тощо;

-ініціюванні, розробці та реалізації інших міжнародних природоохоронних проектів та програм з екологічного оздоровлення басейну Дніпра;

-прийманні участі в міжнародних, національних та регіональних конгресах, конференціях та виставках природоохоронної спрямованості з метою інформування громадськості про напрямки та завдання Національної програми, залучення міжнародних фінансових організацій, вітчизняних та іноземних інвесторів до виконання найважливіших її проектів, про український ринок екологічних товарів та послуг тощо;

-забезпеченні розробки та виконання заходів щодо широкого розповсюдження інформації та цільової передачі для наступного практичного впровадження матеріалів, отриманих та тих, що планується отримати, в результаті виконання програм та проектів технічної допомоги з екологічного оздоровлення басейну Дніпра;

-проведенні спільно з Міжнародним фондом Дніпра роботи з підготовки та випуску рекламних матеріалів, що висвітлюють діяльність по реалізації Національної програми, та її розповсюдженню через національні та зарубіжні інформаційні агентства та видання;

-створенні та щорічному поновлюванні інформаційного банку даних проектних пропозицій, технічних та інвестиційних проектів, що реалізуються в басейні Дніпра з метою його екологічного оздоровлення;

-враховуючи, що в ряді країн Центральної Європи (Польща, Болгарія) реалізована ідея конверсії зовнішнього боргу цих країн членам Паризького клубу в навколишнє природне середовище, ініціюванні опрацювання питання щодо аналогічної конверсії боргу України в пріоритетні національні програми, в тому числі, щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

Неодмінною умовою екологічного оздоровлення басейну Дніпра має бути відповідне фінансово-економічне забезпечення, яке повинно відповідати рівню поставлених цілей та завдань і носити характер державних рішень.

Фінансування виконання найважливіших природоохоронних заходів в басейні Дніпра здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, власних коштів господарських органів усіх форм власності та інших джерел.

Показники вартості та обсяги робіт природоохоронних заходів в 1999 році визначені згідно з наданими Мінекобезпеки відповідними органами виконавчої влади матеріалами – інформацією про хід будівництва природоохоронних об'єктів на промислових та інших підприємствах, у населених пунктах, на річках і водоймах.

Загальний обсяг витрат в 1999 році на природоохоронні заходи щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра орієнтовно склав 70,9 млн. грн. (в 1998 році - 113 млн. грн., в 1997 році - біля 90), у тому числі за рахунок:

державного бюджету – 19,3;

місцевих бюджетів – 16,8;

інших джерел фінансування - 34,8 млн. грн. (додаток 2)

За даними облдержадміністрацій, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади основна потреба в коштах спрямовувалась на:

- будівництво та реконструкцію споруд і мереж водопостачання і каналізування міст та селищ міського типу та виконання комплексу водоохоронних заходів на промислових підприємствах – 32,5 млн. грн;

- реалізацію водоохоронних заходів на річках і водоймищах, виконання водоохоронних та грунтозахисних заходів на водозбірних площах басейну, ліквідація наслідків підтоплення, інші природоохоронні заходи - 38, 0 млн. грн;

- науково – технічне забезпечення – 0,4 млн. грн.

Основним джерелом фінансування Національної та регіональних програм є місцеві бюджети, однак власних коштів місцевих бюджетів та коштів підприємств на реалізацію Національної програми, згідно інформації всіх обласних державних адміністрацій басейну Дніпра, навіть при умові їх перерозподілу між статтями бюджету та спрямування на ці цілі додаткових асигнувань, вкрай недостатньо.

На протязі 1999 року за ініціативою центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій неодноразово приймались рішення Кабінету Міністрів України про виділення значних коштів з Державного бюджету на виконання природоохоронних заходів в басейні Дніпра, в тому числі, визначених Національною програмою як першочергові.

Прийняття Верховною Радою України в квітні 1999 року відповідного законопроекту, який зробив неможливим будівництво будов загальнодержавного значення за рахунок амортизаційних відрахувань, що залучатимуться до Державного бюджету України, не дали змоги, серед інших, реалізувати ряд проектів природоохоронного призначення Національної програми.

З метою усунення надзвичайних природних та техногенних ситуацій (ліквідації наслідків підтоплення, виходу з ладу каналізаційних колекторів), запобігання аваріям на спорудах каналізації та забезпечення населення якісною питною водою в басейні Дніпра в 1999 році з резервного фонду Кабінету Міністрів України було передбачено виділення коштів на загальну суму 27,144 млн. грн. Згідно відповідним постановам Кабінету Міністрів України зазначені кошти призначались 6 облдержадміністраціям, органам місцевої влади міст Шостки та Києва, ВО “Південний машинобудівний завод” (додаток 4).

Важливе значення для фінансування природоохоронних заходів на гірничодобувних підприємствах в басейні Дніпра мав на меті вихід постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 1999р. №31 “Про заходи щодо розв'язання еколого - гідрогеологічних проблем, які виникають унаслідок закриття гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів”. В постанові зазначалось, що Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Міністерству промислової політики, Міністерству вугільної промисловості. Державному комітетові нафтової, газової та нафтопереробної промисловості та обласним державним адміністраціям під час уточнення показників Державного бюджету України на 1999 рік та формування державних бюджетів на наступні роки необхідно передбачати кошти для цільового фінансування заходів, спрямованих на розв'язання еколого - гідрогеологічних проблем, що виникають унаслідок закриття гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів.

Значним джерелом фінансування природоохоронних заходів Національної програми є Державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Так, в 1999 році до Державного фонду були заплановані надходження у розмірі 13 млн. грн, що мало дозволити спрямувати кошти для допомоги у вирішенні невідкладних природоохоронних робіт загальнодержавного та регіонального значення. Згідно із затвердженим Переліком природоохоронних заходів для фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 1999 році передбачалось та профінансовано 18 конкретних природоохоронних проектів на загальну суму понад 1,7 млн. грн., виконання яких спрямоване на виконання завдань Національної програми, що складає понад 13 відсотків від сум надходжень до Фонду, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (додаток 5).

Аналогічно, тобто із встановленням одним із найважливіших пріоритетів реалізації завдань Національної програми, провадиться формування заходів на 2000 рік.

Іншим, не менш важливим фактором забезпечення виконання заходів Національної програми є цільове спрямування коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища для вирішення регіональних та місцевих проблем з екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

Важливим елементом удосконалення фінансового забезпечення виконання заходів Національної та місцевих програм є реалізація постанови Кабінету Міністрів України №715 від 28 квітня 1999 року “Про проведення еколого - економічного експерименту у містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя”, якою затверджено відповідне положення про проведення експерименту та визначено чіткий механізм фінансування природоохоронних заходів:

формування, починаючи з 2000 року у складі видаткових частин обласних бюджетів окремих розділів “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, щодо контрольних показників яких щорічно подає пропозиції Мінфін;

фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів Державного та місцевих (обласного) фондів охорони навколишнього природного середовища в обсягах, не нижче, ніж фактичні надходження до цих фондів від збору за забруднення навколишнього природного середовища, який справляється з підприємств, розташованих на території зазначених міст.

Разом з тим, початкова фінансова база проведення експерименту зазнала змін. З введенням в дію Закону України "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України" (№934-ХVІ від 14 липня 1999 року), яким змінено встановлений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища" розподіл перерахувань підприємствами збору за забруднення навколишнього природного середовища до природоохоронних фондів на період до 1 січня 2002 року, 70 відсотків коштів залишаються на підприємствах гірничо-металургійного комплексу і використовуються цими підприємствами на виконання природоохоронних заходів (по 10 відсотків перераховується до природоохоронних фондів усіх рівнів). За нецільове використання цих коштів до підприємств застосовуються штрафні санкції у розмірі 100 відсотків сум, використаних за нецільовим призначенням, з нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

За прогнозними оцінками надходження до природоохоронних фондів від збору за забруднення навколишнього природного середовища в 2000 році може скласти:

по м. Дніпродзержинську: в міський - 511,1 тис. грн., обласний - 835,2 тис. грн. та в Державний - 619,1 тис. грн. (залишається на підприємствах гірничо-металургійного комплексу понад 2722 тис. грн.);

по м. Запоріжжя, відповідно -1248,9 тис. грн., 2393,2 тис. грн. та 1791.7 тис. грн. (залишається на підприємствах гірничо-металургійного комплексу - 6225,5 тис. грн.).

Оскільки до Переліку підприємств гірничо-металургійного комплексу , які беруть у економічному експерименті згідно постанов Кабінету Міністрів України №1820 від 1.10.99, №1849 від 08.10.99 та №2033 від 02.11.99, включені десятки промислових підприємств, розташованих в басейні Дніпра, слід очікувати значного зростання обсягів робіт природоохоронного призначення. Важливим завданням, поставленим Урядом перед Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінфіном, Державною податковою адміністрацією та Мінекобезпеки є здійснення дієвого контролю за ходом проведення експерименту.

Капітальні вкладення на роботи, пов'язані з упорядкуванням існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства та господарських об'єктах, становлять основну частину обсягів витрат за 1999 рік - біля 31 млн. грн., що, однак, в декілька разів менше за показник, визначений Національною програмою - біля 350 млн. гривень.

Згідно до існуючого порядку фінансування централізованих капітальних вкладень по територіальних органах державного управління у 1999 році з державного бюджету на вирішення завдань реалізації Національної програми цільові кошти не передбачались.

Зазначена проблема мала бути значною мірою вирішена з прийняттям Кабінетом Міністрів України Програми розвитку водопровідно - каналізаційного господарства України (постанова від 17.11.97 №1269). Однак цільових коштів на виконання зазначеної Програми в Державному бюджеті України на 1998 та 1999 роки не було передбачено, що відповідно ускладнює реалізацію заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

Крім того, Державними бюджетами та Державними програмами соціально – економічного розвитку України 1997-1999 років не була передбачена належна державна підтримка заходів з напрямів “Упорядкування існуючого водовідведення на господарських об'єктах” та “Відтворення та охорона біологічних ресурсів Дніпровського каскаду водосховищ”, в обсягах передбачених Національною програмою.

Так, потреба в коштах на виконання комплексу заходів, що враховує пропозиції обласних та Київської міської державних адміністрацій, Держбуду та Мінпромполітики щодо будівництва і реконструкції очисних споруд (каналізаційних мереж, насосних станцій тощо) міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів, промислових підприємств, при складанні проекту Переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води на 2000 рік становить понад 492 млн. грн.

В зв'язку з цим та на виконання рішення Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води від 15 жовтня 1999 року розроблені пропозиції щодо фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води за рахунок державних централізованих капітальних вкладень в 2000 році (додаток 6)

В основу формування зазначених пропозицій було покладено такі принципи:

-необхідність державної підтримки будівництва найважливіших природоохоронних об'єктів комунального та виробничого призначення Національної програми;

-пріоритетне спрямування державних капіталовкладень на завершення будівництва об'єктів високого ступеня будівельної готовності і введення їх у дію;

-підвищення надійності функціонування водопровідно-каналізаційних комплексів;

-здійснення заходів щодо запобігання надходженню у водні об'єкти басейну неочищених міських та промислових стічних вод.

Значну частину загального обсягу витрат Національної програми складають заходи по відродженню та підтриманню сприятливого гідрологічного стану річок та боротьби із шкідливою дією вод, здійснення водоохоронних та протиерозійних заходів, створення захисних лісонасаджень тощо.

Введення платного природокористування стало постійним джерелом наповнення доходних частин Державного та місцевих бюджетів. Завдяки здійсненню еколого- економічних реформ місцеві бюджети отримують значні надходження від природних ресурсних платежів.

Планові надходження до Зведеного бюджету України у 1999 році від платежів за спеціальне використання природних ресурсів (плата за використання водних та лісових ресурсів, платежі за користування надрами та плата за землю) були передбачені в розмірі 1,45 млрд. грн. (фактичні надходження склали 1,3 млрд. грн. ), в тому числі в Державному бюджеті України платежі за використання природних ресурсів були визначені в сумі 260 млн. грн. (фактичні надходження склали 131 млн. грн. (додаток 7).

Однак Мінфін при визначенні контрольних показників проекту Державного бюджету не в повній мірі враховує обсяги видатків на фінансування заходів Національної програми (при потребі в 115 млн. грн. на 1999 рік, встановленій Національною програмою на виконання заходів, які фінансуються по розділу Державного бюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, Державним бюджетом було заплановано лише 18,2 млн. грн.), а фінансування всіх природоохоронних заходів з Державного бюджету в 1999 році по розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” було передбачено в обсязі 80,9 млн. грн., що складає 5,6 % від цих надходжень. Згідно переліків природоохоронних заходів поданих міністерствами і відомствами для фінансування в 1999 році з розділу Державного бюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” мінімальні потреби в коштах складають 187 млн. грн., в тому числі по Національній програмі – біля 80 млн.грн.

При цьому, слід зазначити, що має місце і значне недофінансування природоохоронних заходів відповідно до обсягів коштів передбачених у бюджеті, фактично в 1999 році заходи Національної програми були профінансовані в обсязі 10, 8 млн. грн., або на 58 відсотків.

Держводгосп – мінімальна потреба в коштах 41,0 млн. грн. (ліміт – 12,0 млн. грн.);

Гідрометком – відповідно, 1,5 та 0,1;

Держкомзем – відповідно, 18,0 та 3,3;

Геолком – відповідно, 5,4 та 1,5

Держлісгосп – відповідно, 4,0 та 4,0.

Аналіз приведених показників свідчить, що для виконання не тільки запланованих, але й мінімально необхідних обсягів робіт, потрібно значне збільшення видатків з державного бюджету.

Важливим резервом фінансування програмних заходів може стати залучення коштів, які надходять до місцевих бюджетів за спеціальне використання природних ресурсів.

При цьому, слід підкреслити про невиконання Мінфіном України постанови Кабінету Міністрів від 9 липня 1997 року № 732 “Про порядок фінансування природоохоронних заходів з державного та місцевих бюджетів”, згідно з якою Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено розробити та затвердити порядок формування головного розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” місцевих бюджетів та фінансування з нього видатків на здійснення природоохоронних заходів.

В більшості областей такі розділи відсутні. Головною причиною є те, що Мінфін щорічно при формуванні видатків Державного бюджету не встановлює нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на охорону навколишнього природного середовища до місцевих бюджетів.

При цьому, Міністерство фінансів, яке за дорученням Кабінету Міністрів України від 20.04.99. № 8519/16 разом з Міністерством економіки розглянуло Доповідь про хід реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води у 1998 році та пропозиції Мінекобезпеки щодо вирішення порушених в доповіді питань реалізації Національної програми, зазначає, що питання можливості утворення у складі місцевих бюджетів окремого розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” може вирішуватися в межах загальної суми асигнувань, що виділятимуться на природоохоронні заходи.

Таке невиконання законів щодо цільового використання коштів від природних ресурсних платежів призводить до зриву виконань завдань, встановлених Національною та регіональними екологічними програмами, поглиблення екологічної кризи і погіршення соціально-економічних умов проживання населення.

Зважаючи на незадовільний хід фінансування та реалізації заходів Національної програми, першочерговим завданням на 2000 і подальші роки є подолання багаторічного відставання у реалізації природоохоронного будівництва шляхом суттєвого удосконалення її фінансового механізму. Збереження існуючих тенденцій потребує в майбутньому ще більш значних капітальних вкладень в екологічне оздоровлення басейну Дніпра.

Розрахунки засвідчують, що діючий механізм державного фінансового забезпечення будівництва природоохоронних об'єктів має певні вади:

це велика розбіжність в потребах на екологічне будівництво і пропозиціях щодо реального забезпечення його за рахунок виділених коштів на ці цілі: головною причиною такого становища є безперечно обмежені можливості загального бюджету і кредитних ресурсів держави;

розподіл обмежених коштів по багатьом одночасно споруджуваним об'єктам не дозволяє отримати навіть часткового покращання екологічної ситуації на протязі довгого часу, тому потрібна концентрація зусиль і коштів на пріоритетних об'єктах, спорудження яких матиме найбільш вагомий еколого -економічний ефект;

недостатня роль державного бюджету і фондів охорони навколишнього природного середовища у вирішенні завдань фінансування Національної програми (наприклад, в економічно розвинутих країнах питома вага державного бюджету у фінансуванні екологічних заходів складає від 40 до 60%, а цільових державних програм - ще більше);

нецільове використання коштів, які надходять до державного і місцевих бюджетів за спеціальне використання природних ресурсів.

В світі загальновідомо: природоохоронна діяльність не є збитковою - світова практика свідчить про високу ефективність вкладень в національні природно-ресурсні та природоохоронні проекти, що дають економіці ефект, який в 10-15 разів перевищує ці вкладення завдяки вартості шкоди, яку запобігнуто внаслідок реалізації таких заходів.

Враховуючи вищенаведене, Мінекобезпеки ставить вирішення питань, що стосуються розробки нових і вдосконалення діючих еколого- економічних та фінансових інструментів охорони довкілля, удосконалення механізму формування видатків та цільового використання коштів природоохоронного призначення, основним результатом яких має стати підвищення ефективності використання коштів на цільові заходи, пов'язані з відновленням та збереженням природних ресурсів та забезпечення реалізації та фінансування Національної програми, серед основних завдань на 2000 і подальші роки.

Враховуючи вищезазначене, з метою забезпечення фінансування найважливіших природоохоронних заходів з оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води за рахунок Державного бюджету України в 2000 році та на виконання рішення Ради з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води від 15 жовтня 1999 року були підготовлені відповідні пропозиції.

В їх підготовці взяли участь Мінекобезпеки, Мінпромполітики, Держбуд, Держводгосп, Гідрометком, Держкомрибгосп та інші центральні органи виконавчої влади. Пропозиції розроблялись з урахуванням заходів Національної програми, включених до Переліку невідкладних природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра (додаток №3), пропозицій, які надійшли від обласних та Київської міської державних адміністрацій при формуванні переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води на 2000 рік та проекту Протокольного рішення Кабінету Міністрів України про стан водопостачання в Україні, в тому числі щодо вжиття додаткових заходів із забезпечення виконання завдань передбачених Національною програмою на 1999-2000 роки, у тому числі щодо припинення скидання у водні об’єкти забруднених стічних вод.

Для забезпечення належного фінансування Національної програми необхідно вирішення широкого кола питань на різних рівнях і в зв'язку з чим пропонується здійснити наступні заходи:

1. Визнати необхідність прийняття відповідних рішень Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо забезпечення фінансування розвитку та реконструкції систем водопостачання і водовідведення міст та населених пунктів України;

2. Держбуду, Мінекобезпеки, Мінекономіки, Мінфіну, яким доручено Кабінетом Міністрів України разом з відповідними центральними органами виконавчої влади протягом 2000 року розробити механізм фінансування будівництва (реконструкції) мереж водопостачання і водовідведення із залученням для цих цілей коштів за використання води, залучити до участі в їх розробці постійно діючі робочі групи Ради, про хід розробки та проекти розроблених документів інформувати Раду та Президію;

3. До прийняття відповідних державних рішень і з урахуванням реальних фінансових можливостей Мінфіну та Мінекономіки при опрацюванні Державного бюджету України на 2000 рік та розподілу державних централізованих капітальних вкладень передбачити фінансування невідкладних природоохоронних заходів щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра, згідно розробленого переліку (додаток 6);

4. Держбуду за участю відповідних постійно діючих робочих груп Ради забезпечити необхідну взаємодію та координацію міністерств, інших центральних органів, обласних та Київської міської державних адміністрацій, наукових та громадських установ тощо при розробленні пропозицій та формуванні проекту переліку природоохоронних заходів щодо оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води по напрямам Національної програми “Упорядкування існуючого водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства. Поліпшення якості питної води”.

Проект узагальнених пропозицій до зазначених розділів Держбуд щорічно у терміни, визначені для складання державного і місцевих бюджетів подає до Мінекобезпеки для зведення.

Мінекобезпеки, після погодження на засіданні Ради, забезпечує подання зведених матеріалів щодо переліку і вартості робіт, відповідно до структури видатків державного і місцевих бюджетів, передбачених бюджетною класифікацією щодо оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води до Мінекономіки та Мінфіну для розгляду та врахування при складанні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний рік.

6. Мінфіну згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанови Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 1997 року №732 “Про порядок фінансування природоохоронних заходів з державного та місцевого бюджетів” розглянути питання щодо встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів на охорону навколишнього природного середовища, адекватні надходженням в місцеві бюджети від платежів за природні ресурси.

7. Обласним та Київській міській державним адміністраціям з метою концентрації та цільового використання бюджетних надходжень, які надходять до місцевих бюджетів за спеціальне використання природних ресурсів, при формуванні і затвердженні місцевих бюджетів передбачати окремим рядком витрати по розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 1997 року №732 “Про порядок фінансування природоохоронних заходів з державного та місцевого бюджетів”, в тому числі на реалізацію заходів регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра у складі Національної програми.

8. Головним розпорядникам коштів розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” державного та місцевих бюджетів активізувати роботу щодо визначення найбільш пріоритетних природоохоронних напрямів (заходів) спрямування державних асигнувань та поліпшити координацію діяльності контролюючих органів з метою забезпечення належного контролю за їх цільовим і раціональним використанням;

9. Мінекобезпеки та місцевим органам влади за поданням Державних управлінь екологічної безпеки в областях басейну Дніпра забезпечити в 2000 та наступних роках максимально можливу участь у вирішенні невідкладних природоохоронних робіт загальнодержавного, регіонального та місцевого значення з екологічного оздоровлення басейну Дніпра за рахунок спрямування на ці цілі коштів Державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

У світі немає аналогів інших річок, які мали б таке значення для країни. Екологічне відродження басейну Дніпра може стати великою об'єднувальною ідеєю всього басейну з обох його берегів для економічного, соціального і духовного відродження України.

Виконання Національної програми гарантуватиме населенню, яке проживає на території басейну Дніпра, право на екологічну безпеку у використанні як поверхневих, так і підземних вод.

Зважаючи на незадовільний хід фінансування та реалізації заходів Національної програми, першочерговим завданням на 2000 і подальші роки є забезпечення подолання багаторічного відставання у реалізації природоохоронного будівництва, оскільки збереження існуючих тенденцій потребує в майбутньому ще більш значних капітальних вкладень в екологічне оздоровлення басейну Дніпра та збільшення фінансування заходів по відродженню та підтриманню сприятливого гідрологічного стану річок та боротьби із шкідливою дією вод, здійснення водоохоронних та протиерозійних заходів тощо.

На виконання зазначеного завдання та Плану реалізації Національної програми на 2000 і подальші роки Рада з екологічних проблем басейну Дніпра та якості питної води та Мінекобезпеки мають забезпечити за участю заінтересованих міністерств і відомств, обласних державних адміністрацій, розташованих в басейні Дніпра, об'єктів господарювання, наукових установ, громадськості в 2000 році:

-організаційну роботу щодо реалізації першочергових завдань та заходів Національної програми та контролю за їх виконанням;

-виконання першочергових заходів регіональних та місцевих програм оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

-розроблення та виконання першочергових заходів законодавчого, нормативно -методичного та інформаційного забезпечення Програми;

-подальше впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, розробку Концепції розвитку басейнової системи управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів та Плану дій щодо її реалізації;

-удосконалення фінансового механізму реалізації Національної, та регіональних, місцевих і галузевих програм в її складі, підвищення ефективності спрямування та використання коштів, що виділяються на природоохоронні цілі;

-виконання Комплексної програми науково-дослідницьких робіт з екологічного відродження басейну Дніпра;

-активізацію та забезпечення міжнародного співробітництва щодо реалізації пріоритетних напрямів та завдань Національної програми, започаткування реалізації Міжнародної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (Білорусь, Росія, Україна);

-широке інформування громадськості та активізацію діяльності екологічних громадських організацій у напрямку виконання завдань Національної програми, розробка Комплексної програми екологічної освіти, інформування населення та залучення громадськості до вирішення проблем екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.